Ян Жак народився 1884 року в Бжежанах . У 1896 році разом з батьками емігрував до Бразилії. Сім'я оселилася в колонії Дорізон . Спочатку навчався ковальській та столярній справі у батька. Згодом він знайшов свій шлях у мистецтві. Першими скульптурами Зака були дерев'яні та глиняні фігурки святих. Його безсумнівний талант привів до того, що влада Парани підтримала його освіту. В результаті він став випускником Школи мистецтв і промисловості в Куритибі . Потім закінчив Академію образотворчих мистецтв у Ріо-де-Жанейро і продовжив навчання в Бельгії та Франції. У Парижі він познайомився з роботами великих європейських художників, таких як Модільяні , Пікассо і Шагал . Він повернувся до Бразилії в 1923 році, прийняв громадянство і почав використовувати ім'я Жоао Зако Парана , під яким здобув популярність в Країні кави.

Першим великим успіхом Зако стала "Статуя сіяча", відкрита в 1925 році на площі Еуфрасіо Корреа в Куритибі. Фігура сіяча стала алегорією праці та надії поселенців і однією з емблем міста. Розлогий звіт про її відкриття був опублікований у "Gazeta Polska w Brazylji" (випуск 8/1925).

Митець також виконував численні роботи для громадських і сакральних споруд, одним із лейтмотивів яких була тема материнства. Скульптура "Материнство" ("Amor Materno ") поєднує м'яке моделювання з прозорою, синтетичною масою. Жак також створював портрети та рельєфи.

У 1940 році Ян очолив кафедру скульптури в Академії образотворчих мистецтв у Ріо-де-Жанейро, де навчалося наступне покоління художників. Його реалістичний, часом класицистичний стиль прагнув збалансувати експресію з монументальністю. Скульптор залишався пов'язаним зі спільнотою парана, брав участь у культурному житті Куритиби та столиці, а його роботи увійшли в іконографію бразильської державності та місцеву пам'ять.

Однак у біографії митця є кілька розбіжностей. В одних джерелах зазначено, що родина прибула до Бразилії ще 1887 року, в інших - 1896 р. Дата смерті також подається по-різному (17 червня або 10 липня 1961 р.). Незалежно від цих нюансів, подорож Жака показує, як досвід еміграції та європейська освіта поєдналися, щоб створити оригінальну скульптурну мову, здатну розповісти про щоденний героїзм праці, материнства та спільноти. А ще - про зв'язок із Польщею.