Ян Жак народився 1884 року в Бжежанах . У 1896 році разом із батьками він емігрував до Бразилії. Родина оселилася в колонії Дорізон . Спочатку він навчався ковальству та столярству у свого батька. Згодом він знайшов себе в мистецтві. Першими скульптурами Жака були дерев’яні та ліплені з глини фігури святих. Безперечний талант зумовив те, що влада штату Парана підтримала його освіту. Завдяки цьому він закінчив Художньо-промислову школу в Курітібі . Потім він закінчив Академію образотворчих мистецтв у Ріо-де-Жанейро , а згодом продовжив навчання в Бельгії та Франції. У Парижі йому випала нагода познайомитися з творчістю найвидатніших європейських митців, таких як Модільяні , Пікассо та Шагал . До Бразилії він повернувся у 1923 році, прийняв громадянство та почав використовувати ім’я Жоао Зако Парана , під яким і здобув славу в «Країні кави».

Першим великим успіхом Жака став «Пам’ятник сіячеві», відкритий у 1925 році на площі Еуфрасіо Корреа у Курітібі. Фігура сіяча стала алегорією праці та надії поселенців, а також одним із символів міста. Докладний репортаж про її відкриття з’явився в «Gazeta Polska w Brazylii» (номер 8/1925).

Художник також виконував численні роботи для громадських та сакральних будівель, а одним із його провідних мотивів було материнство. Скульптура «Материнство» («Amor Materno») поєднує м’яке ліплення з чітким, синтетичним об’ємом. Жак також створював портрети та рельєфи.

У 1940 році Ян очолив кафедру скульптури в Академії образотворчих мистецтв у Ріо-де-Жанейро, де навчалося наступне покоління митців. Його реалістична, місцями класицистична стилістика прагнула до рівноваги між експресією та монументальністю. Скульптор залишався пов’язаним із середовищем штату Парана, брав участь у культурному житті Курітіби та столиці, а його твори увійшли до іконографії бразильської державності та місцевої пам’яті.

Однак у біографії митця є кілька розбіжностей. Частина джерел вказує, що родина прибула до Бразилії вже в 1887 році, а інші — що в 1896-му. Різними також є дані щодо дати смерті (17 червня або 10 липня 1961 року). Незважаючи на ці нюанси, шлях Жака показує, як досвід еміграції та європейська освіта сформували оригінальну скульптурну мову, здатну розповідати про повсякденний героїзм праці, материнства та спільноти. І до того ж пов’язаний із Польщею.