Розташований на вулиці Городоцькій, 32, на перехресті з вулицею Шевченка (колишня Янівська), костел може похвалитися понад півтисячолітньою історією, що сягає початків епохи Відродження. Ще в середньовіччі існувала традиція, що ремісничі цехи мали під своєю опікою міські церкви. Так, у середньовічному Львові цех ткачів опікувався готичним костелом Святого Станіслава, шевцям належав костел Віднайдення Святого Хреста, розташований на Янівському тракті, церква Воздвиження Чесного Хреста (на місці де потім було збудовано Крайовий суд (так званий Палац Справедливості, тепер там розташовані корпуси Львівської Політехніки) перебувала під опікою гільдій ковалів, слюсарів, котлярів і голкарів, тоді як члени гільдій гончарів і мотузників збиралися в личаківському костелі Святого Лаврентія.Костел св. Анни на Городоцькій – єдиний з вищезгаданих, що зберігся до наших днів, належав цеху кравців. Історія його створення могла б стати основою для детективу.

Львівський цех кравців був одним з найстаріших ремісничих об'єднань, що діяв з початку XV століття. В міщанській ієрархії кравці належали до середнього класу, хоча були серед них і заможні люди. У найдавнішій міській книзі, датованій 1382-1389 роками, згадується десять міських кравців. У 1425 році, коли львівські міщани на чолі з бургомістром, радниками, присяжними та цеховими старостами складали присягу на вірність королю Владиславу Ягайлу та його наступникам, поіменно згадуються два старости кравецького цеху: Петро Рутенус та Ян Гейлесборг. Згодом, 10 червня 1533 року, король Сигізмунд Старий затвердив статус цеху кравців. До цього періоду відбулося криваво придушене "повстання кравців", хоча дата, наведена в джерелах (зазвичай 1507 або 1509 рік), не є точною. Підмайстри кравців, зобов'язані за статутом підкорятися майстрам, повстали проти них і спробували вночі покинути місто. Їх затримала і атакувала міська варта, так звані ціпаки (назва походить від типу озброєння). На місці, де сьогодні стоїть церква, відбулася чергова бійка. Як свідчить одне з джерел, на той час це була незабудована територія:

«Біля костелу св. Анни, аж до тодішньої Сокільницької дороги, тобто сьогоднішньої вулиці Коперника, весь цей великий західний район Львова ще являв собою величезну прогалину заселення. Його займали тільки болота, ставки та луки, з поодинокими купами дерев і польовими стежками».

В " Історії міста Львова " Юзефа Бартоломея Зиморовича (1597-1677) читаємо про подію, яка призвела до будівництва костелу:

"Костел на честь св. Анни Матері Божої Діви Марії, освячений на початку місцевості, західної дороги в сторону Кракова, зобов'язаний своїм початком сумному нещасному випадку. У 1507 році молоді люди, які навчалися кравецькому мистецтву, покинувши своїх майстрів, на жаль втікали цією дорогою, де незабаром їх спинила нічна варта міста, і без потреби вступили в бій, як це прийнято у цього типу ремісників, наполегливих і свавільних, охоронці з зубчастими ціпами, у формі загострених їжаків, які їх назвали грішниками, вбили кількох втікачів, яких і поховали на тому місці, яке було позначене хрестом на спомин про подію. Через кілька років, могили збільшили в память про цю подію, а також, щоб це місце не стало загальним кладовищем. Наприкінці року кравецький цех, коли міська влада дала дерева з ближнього лісу, збудував невелику церкву, а коли її спалили вороги, то відбудував знову частково з дерева, а частково з цегли".

Джерела сходяться на тому, що костел спочатку був дерев'яним, а оскільки знаходився на передмісті, то не важко здогадатися, що під час навал міста він не мав шансів уціліти. Вже у 1509 році, коли Львів захопив молдавський господар Богдан III, костел було спалено. Його частково відбудували з дерева, а в 1599 році збудували вже повністю новий костел храм і освятив його архієпископ Ян Соліковський. Під час козацької навали 1648 року костел знову згорів. Монахи-августинці, стурбовані навалами і втомлені непривітною, болотистою місцевістю на річці Полтві, переїхали з Галицького передмістя на Краківське, де у 1671 році, за згодою тодішнього архієпископа Войцеха Корицінського, заволоділи скромним храмом. св. Анни з маленькою круглою вежею. Поряд з церквою збудували монастирські будинки.

На жаль, описів інтер'єру костелу з того періоду не збереглося, але відомо, що образ Марії з Немовлям, розміщений у головному вівтарі, вважався чудотворним. Його описав поет і перекладач Станіслав Баронч, який походив із давньої знатної львівської родини:

"У костелі св. Анни, колишньому костелі августинців, у вівтарі є прекрасна картина у візантійському стилі, на якій зображена Діва Марія з Христом на руці, зі скіпетром у руках, у золотих коронах".

Ця ікона прославилася своїми благодатями вже в першій половині XVIII століття, за переказами – завдяки молитвам, виголошеним тут, Діва Марія вислухала прохання і врятувала місто від чуми в 1710 році. Тоді в монастирі померло четверо братів, в тому числі настоятель Проспер Юрковський. У 1772 році августинський монастир складався з семи отців і двох братів. Від початку його заснування кількість монахів не перевищувала десяти, і вони боролися з подібними труднощами та проблемами, які мали місце в усіх орденах того часу. У поствізитаційних ординаціях 1776 року воєвода Шимон Ґурський зазначив, що настоятель Бенедикт Даниловський не виконує належним чином своїх обов'язків, тому його позбавили посади. Через пияцтво, нічні виїзди за межі монастиря та фальшиві звинувачення на настоятеля, двох монахів також відправили на п’ятнадцятиденні реколекції до Затурців і Залозця.

У 1730 році костел перебудували у стилі бароко і такий вигляд зберігся донині У монастирі існувала бібліотека, яка, згідно звіту архієпископа Яна Скарбека від 1731 року, була ще дерев'яною. Тут зберігалася одна з найбільших і найцінніших книгозбірень тогочасного Львова, включно з безцінними рукописами XVI ст. Ревізор, який відвідав монастир у 1735 році, назвав книгозбірню "скарбом" і наказав провести інвентаризацію книг за назвами та авторами. Він також наказав звести цегляні будівлі для монастиря, що тривало багато років, оскільки у 1767 році під час провінційної конгрегації воєвода виділив на будівництво 25 000 флоринів. Варто зауважити, що львівський монастир належав до бідних, оскільки був повністю звільнений від необхідності сплати провінційного внеску, введеного в 1655 році, а також від внеску на укладення книги архибратства Утішення Пресвятої Богородиці, введеного в 1682 році. На момент касації майно львівського монастиря оцінювалося в трохи більше 30 000 флоринів, що було однозначно низькою сумою.

В рамках так званої "Йосифінської реформи" 1783 року, орден августинців, як і інші монастирі в Галичині, було розпущено, костел перетворили на парафіяльний, а в монастирі створено тривіальну школу. Монастирську бібліотеку було передано Львівському університету. У 1810 році перед костелом було встановлено статую Яна Непомука. У 1824 та 1853-62 роках костел було відремонтовано, зокрема, збудовано вежу з чотирма дзвонами, увінчану бароковим куполом, і з західної сторони, з апсидою пресбітерію. На вежі встановлено трициферблатний годинник. Найстаріший з дзвонів був відлитий у 1663 році на львівській ливарні дзвонів майстра Андрія Франке, діаметром 0,55 метра, з латинським написом: "Sonet Vox Mea in Arribus Tvis Domine 1663". У 1871 році краєзнавець і документаліст історії Галичини Антоній Шнайдер (1825-1880) так описав дзвони костелу августинців та годинникової вежі:

"На фасадній вежі, крім чотирьох малих дзвонів, під час останньої реставрації за кошти міста встановили ще й ударний годинник з тригранними пластинами (циферблатами). Найстаріший і найбільший з місцевих дзвонів, вагою близько 112 фунтів, був відлитий у 1603 році; два інших менших без написів чи позначок року; третій найменший, незвичайний за звучанням і композицією, був відлитий у 1841 році Яном Ярошевським в Любачеві".

У ХХ столітті костел і монастир пережили різні історичні події. Ще у міжвоєнний період, під час робіт у 1927 році, за проектом Б. Віктора добудували купол вежі та прибудували до церкви притвор. Після Другої світової війни тут був меблевий магазин, а згодом так зв. городоцькі каси. У 1990-х роках будівлю передали греко-католицькій церкві, а в 1997 році відреставрували інтер'єр. Сьогодні костел є однонавною спорудою з хрестовим склепінням, двосхилим дахом і триярусною восьмигранною вежею, увінчаною бароковим куполом. Перед вежею прибудовано, декорований пілястрами вестибюль, орієнтований на захід. Прилегла до храму колишня монастирська будівля збереглася у вигляді XVIII ст.

Місцезнаходження: вул. Городоцька, 32, Львів, Україна