У статті "Культурна Волинь", опублікованій у часописі "Świat", 1925, № 27, с. 7-8 (суспільне надбання, передрук з університетської бібліотеки КУЛ), описано стан польської освіти на Волині. Перелічено найважливіші школи, зокрема середню школу в Кшеменеці та школу, розташовану в колишньому палаці Вишневецьких у Білокриниці.

Осучаснене прочитання тексту

Кшеменецький ліцей та палац у Білокриниці на Волині.

Ми мало знаємо і пишемо про східні воєводства, а чи не найменше про перлину Речі Посполитої - родючу і прекрасну Волинь. Ми уявляємо її занедбаним краєм, вщент зруйнованим війною, напівфедералізованим. Тим часом, завдяки своїй родючій землі, вона повернула собі колишнє багатство, процвітає і стрімко прогресує в усіх галузях. У багатьох відношеннях Волинь сьогодні живе набагато краще, ніж до війни. Особливо вражає розвиток освіти. Досить сказати, що кількість шкіл збільшилася більш ніж удвічі порівняно з довоєнним періодом, а кількість учнів потроїлася.

Зараз налічується близько 1 100 шкіл і майже 90 000 учнів. Кількісне зростання супроводжувалося якісним розвитком. Вчителі в довоєнних російських школах були недостатньо кваліфіковані, вчительські семінарії простоювали, випускаючи малоосвічених дітей, які навіть те, що вони вивчили, ніхто не дбав про те, щоб освіжити їхні знання, продовжити їхню освіту, тримати їх у зв'язку зі світом науки і з досягненнями педагогіки. Навчання в народних школах відбувалося лише в зимові місяці - від першого снігу до Великодня. У наш час професійній кваліфікації вчителів приділяється велика увага, щороку організовуються двадцять курсів підвищення кваліфікації, завдяки чому з 1 983 вчителів 843 мають повну кваліфікацію, 588 - тимчасову, і лише 552 - некваліфіковані, тобто категорія, еквівалентна довоєнному вчителеві.

Навчальний рік зазвичай триває десять місяців; спостерігається тенденція до створення шкіл вищого типу - п'яти- і семирічних, що значно підвищує рівень освіти молоді. Слабкою стороною освіти є нестача шкільних приміщень, оскільки близько 900 шкіл не мають власних будівель, а розміщуються в орендованих сільських котеджах. Одним з найважливіших факторів, що підвищують цінність загальноосвітніх шкіл на Волині, є наявність ремісничих майстерень: столярних, слюсарних, ковальських, шевських, кравецьких, лозоплетіння тощо. Після закінчення школи молодь озброєна цілим комплексом практичних знань, які застосовуються в домашньому господарстві або дозволяють вступити до спеціального професійно-технічного навчального закладу.

Таких шкіл на Волині створюється все більше, і всі вони добре відвідувані. Їх утримують як районні збори, так і громадські об'єднання на чолі з Шкільним товариством. У Луцьку, наприклад, Польське освітнє товариство кілька років тому заснувало трирічну комерційну школу суто практичного характеру. Ми мали нагоду відвідати виставку робіт учнів, яка відбулася наприкінці навчального року. Зошити з бухгалтерського обліку, друкарські та стенографічні шаблони, схеми з комерційної географії, статистики, політекономії, зразки товарознавства, карти, плани, препарати з промислової хімії - все, зроблене самими учнями, свідчило про високий і правильний напрямок викладання.

Щось подібне, тільки в значно більших масштабах, можна побачити в Острозі. З ініціативи місцевого шкільного інспектора там було створено так званий "Дім праці" - велику майстерню для практичного навчання ремесел для учнів усіх шкіл - середніх і загальних. Так з'явилися зразкові креслярські кабінети, лабораторії, фізичні кабінети, ремісничі майстерні і, нарешті, шкільні сади, дбайливо доглянуті учнями. Молодь настільки захопилася, що проводить у "Будинку праці" весь свій вільний час. Тут також створена виставка виробів, справжній музей промисловості та майстерності. Деякі з експонатів побували з Острога на міжнародній шкільній виставці у Флоренції, де отримали визнання.

Можна з упевненістю сказати, що волинські школи роблять більше і краще, ніж деінде, у підготовці молоді до практичного життя. Робиться це з великим ентузіазмом і енергією. Наприклад, Сейм міста Кшеменець викупив історичний і розкішний палац у Вишнявці разом з величезним парком і облаштував там ремісниче училище. Шістдесят хлопців з усіх куточків району навчаються там столярній справі та виготовленню теслярських виробів (на додаток до теоретичних предметів, що входять до звичайної програми загальноосвітньої школи), а на наступний рік заплановано відкриття слюсарної та шевської майстерень.

Училище працює на зразковому педагогічному та професійному рівні; особливо слід підкреслити, що, на відміну від інших навчальних закладів такого типу, в ньому переважають учні української національності, які почуваються тут як вдома і чудово співіснують як зі своїми співвітчизниками-поляками, так і з викладацьким складом. Серед інших професійних закладів на Волині слід згадати державну сільськогосподарську школу в Тростянці Луківського повіту, а також школи для хлопців у Кунькові та для дівчат у Гориньгруді Ровенського повіту, які зараз перебувають на стадії організації. Середня освіта на Волині представлена 7 державними гімназіями спільного навчання, з яких особливо виділяються гімназії в Острожці, Луцьку та Ковелі, державним учительським семінаром в Острожці, 18 приватними гімназіями, в т.ч. 8 з польською мовою навчання, 3 з українською, 4 з російською, 3 з івритом.

У 1924/25 навчальному році в державних середніх школах навчалося 2 573 учні чоловічої та жіночої статі, з них поляків - 1 951, українців - 50, росіян - 319, німців - 8, чехів - 53, євреїв - 287. Приватні середні школи відвідують - 1 635 учнів і учениць, з них римо-католицькі - 1, євангельські - 6, православні - 374 і мозаїчні - 1 254; звідси видно, що основна частина приватних середніх шкіл (шкіл з польською та івритом) зберігається для єврейської молоді.

Вінцем волинської освіти є Кшеменецький ліцей, який є окремим навчально-виховним комплексом, до складу якого входять 1) природничо-математичну гімназію, 2) учительську семінарію з гімназією - обидва заклади спільного навчання, розташовані в приміщеннях гімназії в Кшеменеці, 3) середню чоловічу сільськогосподарську та лісогосподарську школу в Білокриниці поблизу Кшеменця, що займає чудовий палац, який колись належав родині Вишневецьких. У цих школах навчається близько 1 000 дітей, половина з яких проживає в інтернатах.

Крім того, середня школа торгівлі та нижча школа садівництва знаходяться на стадії організації. Великі лісові маєтки та орні землі, що належать Кшеменецькому ліцею, роблять його зразковим навчальним закладом.