Мечислав Каменський, гербу Слеповрон, народився 22 лютого 1833 року у Львові в родині Миколая Каменського та Адаміни, уродженої Потоцької. Дитинство і юність провів у Франції, де завдяки меценатству родини Монтебелло чотири роки відвідував військову школу в Ла-Флеш. Він мріяв продовжити військову освіту в престижній школі в Сен-Сірі, але його не прийняли через його нефранцузьке походження. Після закінчення школи він став майором військово-морського флоту і здійснив морські подорожі, побувавши, зокрема, в Болівії, Чилі та Мексиці. Після цього періоду свого життя він протягом року вивчав мінералогію у знаменитих печерах поблизу Фрайберга в Саксонії.

У 1859 році, після початку італо-австрійської війни, Каменський записався добровольцем до Іноземного легіону. Він почав воювати як рядовий гренадер. У битві при Маджента, яка відбулася 4 червня 1859 року, він був важко поранений у праве плече. Перевезений до шпиталю в Мілані, він боровся з болем протягом трьох місяців і помер на руках у свого батька 2 вересня 1859 року.

За хоробрість під Маджентою його підвищили до звання капрала і нагородили медаллю за італійську кампанію. На прохання генерала Монтебелло він також був нагороджений Хрестом Почесного легіону.

Каменський залишив після себе вірші та фрагменти прози. Ці рукописи зберігаються в Польській бібліотеці в Парижі. Його смерть викликала широкий резонанс в емігрантських колах та європейській пресі - про неї повідомили "Міланська газета", "Познанський журнал" та французький "Journal des Débats". Кипріян Каміль Норвід у листі до Северина Ґалензовського в жовтні 1859 року заявив, що заповіт Камінського слід публічно зачитувати в школах як взірець християнських і громадянських чеснот.

Згідно з його останньою волею, він був похований на кладовищі Монмартр у Парижі, разом з іншими польськими емігрантами. Урочистий похорон, який відбувся 30 грудня 1859 року після богослужіння в церкві Святої Марії Мадлен, зібрав багато поляків, французів та італійців. На могилі промовляли Ян Ледоховський та Джанноне, італієць з Модени. Батько Кам'янського, глибоко зворушений втратою єдиного сина, вшанував його пам'ять книгою "Mieczysław Kamieński, tué à Magenta", опублікованою в 1861 році в Парижі, а також нотатками під назвою "Коротке життя, довга скорбота і тримісячна смерть єдиного сина".