Будівля музею "зависла" над містом. Біла, як здається здалеку, будівля без вікон стоїть на пагорбі Кале, неподалік від старої османської фортеці. Варшавські архітектори скористалися природними перевагами локації і створили незвичайний простір, мистецьку капсулу часу кінця 1950-х - початку 1960-х років. Склади музею приховують одну з найбільших польських колекцій творів мистецтва за межами Польщі. Твори візуальних художників, професорів та їхніх студентів, як і дизайн будівлі, були подаровані на знак солідарності з містом, чиї музейні ресурси були знищені землетрусом.

Скоп'є - місто світової солідарності
Після землетрусу 26 липня 1963 року три чверті будівель македонської столиці було зруйновано. Світ кинувся на допомогу Скоп'є. Адже лідер тодішньої Югославії Йосип Броз Тіто зробив її країною "третього шляху", не пов'язаною у військовому плані з силами Сходу чи Заходу. У розпал холодної війни Скоп'є стало місцем, де під крилом ООН фахівці та представники влади з обох антагоністичних блоків об'єдналися в проекті з відбудови міста. До зруйнованого міста з'їхалися експерти в різних галузях; за допомогою містобудівників, в тому числі фахівців Варшавської студії міського планування, був розроблений новий план міста - МАЙСТЕР-ПЛАН Скоп'є (1964-1965). Понад 80 країн світу допомагали місту, а деякі з них дарували громадські будівлі - школи, дитячі садки, лікарні, бібліотеки, спортивні центри.

Музей без місця
Проте все ще бракувало будівлі, де можна було б розмістити тимчасові колекції творів мистецтва, що надходили до міста з усього світу. Відповідь на звернення Скоп'є до світу в жовтні 1963 року в Нью-Йорку на Четвертому конгресі Міжнародної асоціації образотворчого мистецтва (L'association internationale des arts plastiques, AIAP) - здивувала всіх. Через брак кращого місця, твори мистецтва, що надійшли, тимчасово зберігалися в одному з військових ангарів, зведених у передмісті. У лютому 1964 року було створено музей, який хоч і розпочав виставкову діяльність, але тривалий час не мав постійного приміщення. Його директор Борис Петковський прагнув, щоб проект музею для Скоп'є розробив сам Ле Корбюзьє. Однак той відмовив.

Варшавські "Тигри" - творці музею в Скоп'є
У листопаді 1965 року під час візиту до Скоп'є партійно-урядової делегації Польської Народної Республіки було прийнято остаточне рішення про передачу польською стороною в дар місту проекту будівлі, яка мала стати штаб-квартирою Музею сучасного мистецтва (ПНР входила в десятку країн-донорів).

Національний конкурс Асоціації польських архітекторів (SARP) було оголошено 9 січня 1966 року. На нього надійшло 89 пропозицій. Це не мав бути пам'ятник чи мавзолей, а радше "дотик до оптимістичного майбутнього", як написав суддя конкурсу, архітектор Єжи Гриневецький, у звіті про конкурс у щомісячному журналі "Архітектура" (1966, № 10). Результати конкурсу були оголошені 16 травня 1966 р. Переможцем став проект № 16 авторства колективу у складі Єжи Мокшиньського, Вацлава Клишевського та Євгеніуша Вєжбіцького, яких у середовищі жартома називали "Тиграми".

Розробка технічної документації на будівлю тривала до квітня 1968 р. Будівництво розпочалося у квітні 1969 р. і фінансувалося самими югославами. Будівля була побудована на квадратному плані з довжиною ребра 42,5 метри. Побудована із залізобетону, вона захищена від сейсмічних рухів. Більшість стін - бетонні, а зовнішні стіни вкриті білим мармуром. На першому поверсі також викладено мармурову підлогу.

Музей був урочисто відкритий 13 листопада 1970 року, в День визволення Скоп'є. З 2014 року, після тривалої перерви, пов'язаної з ремонтом, будівля знову приймає відвідувачів.

Музейний проект в русі
Цікаво відзначити, що серед конкурсних робіт був проект будівлі видатного польсько-фінського архітектора і теоретика архітектури Оскара Хансена (1922-2005) та його команди, хоча слово "будівля" тут є неточним і обмежуючим. Пропозиція полягала у створенні музею у вигляді чогось на кшталт рухомої скульптури, утвореної кількома гідравлічно рухомими квазіпарасольками. Що таке музей сучасного мистецтва? - запитував сам Хансен. Адже ніхто не знає, як виглядатиме мистецтво в майбутньому. Тому музей-лабораторія, "музей безмежних можливостей", був, на його думку, цілком легітимною ідеєю. Набагато більше, ніж відоме з минулого "сховище для висячих робіт".

Подарована колекція
Світова колекція творів для Скоп'є була наповнена роботами художників класу Пабло Пікассо і Генрі Мура. "Я дарую картину для музею в Скоп'є, олія, формат 100 × 60, назва "Знесений будинок", - підписав Сєніцкі Яцек. Листи подібного змісту можна знайти у пожовклій папці під назвою "Пожертви польських художників до Музею сучасного мистецтва в Скоп'є", що зберігається у Варшавському архіві нових документів.

Це неповна історія чотирьох колекцій, здійснених у 1964-1967 роках Спілкою польських образотворчих митців (ZPAP) та Польським національним комітетом Міжнародної асоціації образотворчого мистецтва (PKN AIAP; друга колекція), який співпрацював з нею. Обидві організації звернулися до художників і художниць з листами поіменно. Заклики були успішними. У першій колекції до листопада 1964 року були зібрані роботи Яна Бердишака, Тадеуша Бжозовського, Юзефа Ґельняка, Бенона Ліберського, Єжи Новосельського, Єжи Панека, Конрада Сшедницького та інших.

Подальші подарунки надходили до варшавської штаб-квартири ZPAP. Твори надходили до Скоп'є траншами. Остання колекція включала скульптури та медалі, виставлені у вересні 1967 року в Галереї скульптури на експозиції "Скульптура. Виставка пожертвувань до Скоп'є". Серед них були роботи Броніслава Хроми, Владислава Фрича, Юзефа Кандефера, Станіслава Кулона, Людвіки Нічової, Тадеуша Сєклюцького, Кароля Тхорека, Станіслава Вакулінського та інших.

Сьогодні колекція, створена як жест солідарності, налічує понад 200 робіт більш ніж 130 польських художників. Це одна з найчисленніших "національних" колекцій у музеї Скоп'є.

Оновлення інформації

У 2015 році з ініціативи Посольства Польщі в Скоп'є, Міністерства культури і національної спадщини та Художнього музею в Лодзі було розпочато проект з інвентаризації, аналізу та консервації цієї цінної колекції. Магдалена Зьолковська, мистецтвознавець і куратор, брала участь у дослідженні і разом зі своєю командою переглянула та задокументувала понад 100 творів. Багато з цих робіт були створені між 1965 і 1967 роками і були подаровані самими художниками. Роботи часто мають присвяти на звороті. Хоча вони зберігалися в сховищах протягом десятиліть, їхня мистецька та історична цінність величезна. Вони відображають не лише індивідуальні стилі, але й дух повоєнного авангарду та напругу між традицією і сучасністю, мистецтвом і технологіями.

Як підкреслила Маґдалена Зьолковська в інтерв'ю, опублікованому на сторінках Contemporary Lynx , польська колекція не лише документує важливий момент в історії європейського мистецтва, але й завдяки новим дослідженням та міжнародній співпраці ці забуті твори мають шанс знову постати у свідомості глядачів - як свідчення епохи, таланту та ідей.

У рамках своєї роботи з документації Магдалена Зьолковська відіграла ключову роль у створенні та аналізі колекції польського мистецтва в Музеї сучасного мистецтва в Скоп'є. Її робота включала ідентифікацію творів, оцінку їхнього стану збереження та підготовку каталогу, який слугуватиме як джерелом історичних знань, так і відправною точкою для подальшої кураторської та консерваторської діяльності.

У 2019 році в Міжнародному культурному центрі в Кракові відбулася виставка під назвою. "Скоп'є. Місто, архітектура і мистецтво солідарності", яка показала не лише мистецький, але й урбаністично-архітектурний вимір допомоги Польщі зруйнованій столиці Македонії. Особливу увагу було приділено ролі польських містобудівників, чий досвід відбудови Варшави після Другої світової війни виявився неоціненним у відновленні Скоп'є після катастрофічного землетрусу 26 липня 1963 року. Землетрус зруйнував 65 відсотків будівель міста, залишивши без даху над головою понад 200 000 людей. У відповідь ООН організувала широку програму допомоги, і Скоп'є мало стати "пам'ятником людської солідарності". Вже у квітні 1964 року влада Скоп'є запропонувала польській команді підготувати альтернативний план розвитку міста, який би доповнив роботу греко-югославського офісу Доксіадіса. У Варшаві була створена спеціальна робоча група, яку очолив Станіслав "Агатон" Янковський, архітектор, солдат Армії Крайової та учасник Варшавського повстання. До складу команди входили Адольф Ціборовський - координатор від ООН, колишній головний архітектор Варшави, Станіслав "Орша" Броневський - один з лідерів Сірих Чинів, Богдан Ястшембський - пізніше головний архітектор Варшави, Казімєж Марчевський, Юліуш Вільський - містобудівники, а також такі експерти, як Марія Редзєйовська, Войцех Сухоржевський, Зиґмунт Піуро та інші. Робота над планом розпочалася з аналізу соціальних, географічних та технічних даних. Команда запропонувала три структурні моделі міста (Z, R, S), проаналізувавши їхні економічні та функціональні наслідки. Зрештою, була прийнята моноцентрична модель з чотирирівневою ієрархією центрів обслуговування, збалансованою житловою, промисловою та рекреаційною структурою. Також були враховані сейсмічні умови (наприклад, незабудовані зони на річці Вардар), соціальні потреби (соціологічні дослідження), інженерні інновації (наприклад, "варшавська оптимізація", рання форма аналізу витрат і вигод). Польський план отримав визнання з боку ООН та югославської влади. У 1965 році він був офіційно затверджений, а його результати були представлені на виставці "Скоп'є майбутнього". Більше того, досвід, отриманий під час відбудови Скоп'є, призвів до того, що польські містобудівники були запрошені до роботи над відбудовою міста Чімботе в Перу після землетрусу 1971 року.

Публікація, що супроводжує виставку в Міжнародному культурному центрі в Кракові

Про цей аспект роботи польських містобудівників написала Кінга Неттман-Мултановська у публікації "Warszawa rysuje Skopje " . Павло Вельяноський також опублікував статтю на цю тему.

На сайті Google Arts and Culture є віртуальна виставка , що представляє вибрані роботи польських художників, розташовані в Скоп'є.

Список (частковий) художників і творів у колекції музею в Скоп'є

Гравюри та малюнки (приблизно 111 робіт, 1965-1967):

Ян Цибіс - Góra Kalwarii

Чеслав Жепінський - Натюрморт

Мечислав Вейман - Велосипедист V

Конрад Сшедницький - Повернення з першотравневих свят

Маріан Маліна - Сидяча фігура II

Ольга Печенко - Голови

Ян Тарасін - Колектив

Лєшек Собоцький - Автопортрети

Барбара Кваснєвська - графіка (без назви)

Живопис

Ядвіґа Мазярська - Крико

Єва Марія Лункевич-Рогойська - Червона композиція

Єжи Новосельський

Тадеуш Бжозовський

Альфред Леніца

Єжи Кравчик

Тадеуш Домінік

Анджей Струмило

Раймунд Земський

Адам Марчинський

Бенон Ліберський - "Люди і будинки", "Дзялошин" (1965), "Хемосталь" (1966)

Ян Бердишак

Зиґмунт Котлярчик

Данута Лещинська-Клюза

Францішек Бунш

Єжи Росолович - Домовленість з альфою I

Маріан Шпаковський - Твір з циклу "Ритми

Маріан Богуш - Композиція 20159

Скульптури

Кароль Тхорек - Голова

Владислав Фрич - Списник

Броніслав Хромий - Свята Софія, вівці

Оновлення укладено редакція порталу, 2024 рік