У романсько-готичному кафедральному соборі в Камені Поморському в бічній каплиці, ледь помітній здалеку через ковану решітку, що відокремлює каплицю від нефу, є невелика картина. Поруч, на стіні, мармурова дошка сповіщає, що це каплиця Чудотворної Ікони “Розп'яття Ісуса Христа” Берездівецького Львівської архієпархії. Як ця непримітна картина опинилася в поморській кафедрі?

Виникнення парафії у Берездівцях

Берездівці – це невелике село, розташоване приблизно за 40 км на південь від Львова, де сьогодні проживає понад 1 600 мешканців. Найдавніша згадка 1410 року містить інформацію про заснування дерев'яного костелу Миколаєм Беньком у новоствореній парафії. Ймовірно, після зруйнування цього костелу, у 1718 році, завдяки меценатам Францішеку та Анні Цетнер, було відремонтовано і передано в дар інший дерев'яний костел.

Однак у 1746 році відбулася знаменна подія. У будинку Ядвіги Долинської в Аннополі картина "Розп'яття Ісуса", що знаходилася там, за переказами, заплакала кривавими сльозами. На підставі численних підтверджень цієї події, в тому числі львівським архієпископом Миколаєм Ігнацієм Вижицьким, у 1747 році образ, який вже перебував у костелі в Берездівці, був визнаний чудотворним. У 1761 році тодішній подільський воєвода Міхал Юзеф Жевуський вирішив збудувати мурований костел, відповідний для місця паломництва, яким невдовзі стали Берездівці. У 1769 році новий храм був зведений у мурованому вигляді, а в 1774 році його освятили, але оздоблювальні та меблеві роботи тривали до 1777 року.

Архітектура костелу Воздвиження Чесного Хреста в Берездівцях

На невеликому підвищенні поруч з головною дорогою височіє піднесений, компактний корпус костелу. Він однонавовий, побудований на плані правильного хреста, з дещо заглибленими рукавами трансептів. Лаконічна архітектурна форма з делікатними, але виразними деталями характерна для цього етапу розвитку бароко на Львівщині. Водночас вона свідчить про високий рівень проєктувальника та майстерність виконання. Будівничим, ймовірно, був Флоріан Ріхтер. Однак план, розміри і форми деталей настільки точно наслідують костел у Годовиці, який є підтвердженою роботою Бернарда Меретина, що не можна виключати, що саме цей відомий архітектор був творцем проєкту.

Костел слугував місцевим паломницьким центром, що пов’язано з іконою Розп'яття, до кінця Другої світової війни. Після закінчення війни мешканці не мали жодних ілюзій щодо того, що чекає на католиків та їхню церкву після приходу комуністичного режиму. Останню месу в місцевому костелі відслужив 16 жовтня 1945 року отець Міхал Каспрук. Після тривалої подорожі мешканці Берездівців разом зі своїм священиком 24 грудня того ж року прибули до Тшебешево, села, розташованого за 5 км на схід від Каменя Поморського.

Від Берездівців до Каменя Поморського

Отець М. Каспрук був деканом деканату Каменя Поморського від 1946 року до своєї смерті в 1962 році. Виїжджаючи з Берездівців, священик забрав з собою чудотворний образ “Розп'ятого Христа”, монстранції XIX століття, літургійні чаші та релікварій Святого Хреста, а також ризи та дарохранительниці XVIII і XIX століть. У 1946 році вони знайшли своє місце в костелі в Камені Поморському. Слід зазначити, що між 1176 і 1544 роками костел був кафедрою Каменя Поморської єпархії, потім перейшов до євангелістів, після 1945 року повернувся до Римо-Католицької Церкви, а з 1972 року є конкатедрою Щецинсько-Каменської архідієцезії.

Не є поодиноким випадок мандрівного церковного приладдя, цінного не лише з мистецької точки зору, але й також під кутом емоційного значення для населення, переселеного після 1945 р. з колишніх східних земель Речі Посполитої. Пам'ятки, подібні до берездецьких, є в багатьох польських містах і містечках, особливо на західних і північних територіях, де опинилися наші співвітчизники зі сходу. Але не тільки. У домініканському костелі в районі Служевці, що у Варшаві, є картина “Непорочної Цариці зі Святого Розарію” з домініканського костелу в Жовкві в Україні. Це сумне свідчення катастрофи Другої світової війни та її наслідків.

Консерваційні роботи в Берездівцях

А костел у Берездівцях? У 1949 році його закрили для богослужінь. Перетворений на колгоспний склад топлива та добрив, він занепадав. Обстановка була повністю знищена, хімічні випари руйнували настінні розписи – зі склепіння і стін обсипалася штукатурка. Занедбаний з часом, він дожив до падіння комунізму і був повернутий місцевій католицькій громаді в 1992 році. 23 січня 1993 року єпископ Маркіян Трофим'як освятив його. У наступні роки відремонтували дах, вставили вікна і поклали підлогу. 17 вересня 1995 р. в костелі з'явилася копія чудотворної ікони Розп'яття, яку профінансував Ольгерд Остроколович, і яку привезли паломники з Каменя Поморського.

Різноманітні реставраційні та консерваційні роботи тривають і досі. У 2000–2002 роках консерватори Данута Коморовська та Анджей Залевський очистили і законсервували фреску в ніші за головним вівтарем. У наступні роки консерватор Томаш Дзюравець та його команда реставрували та реконструювали розписи вівтарів у трансепті; роботи були проведені за фінансування Міністерства культури і національної спадщини. Натомість у 2018–2019 роках Інститут POLONIKA профінансував реставраційні роботи над вівтарною фігурою св. Франциска Ассізького, розташованою в ніші нефа з правого боку, і виконаною в техніці темперного ілюзійного живопису. Роботи виконували консерватори Томаш Дзюравець та Агнешка Хойковська-Савіцька. Санктуарієм опікується отець-сальваторіанець Дам'ян Паньків'як. І хоча костел потребує подальших консерваційних робіт, він відродився.