Павло Коханський (1887-1934), уроджений Файвель Каганов в Одесі (в інших джерелах - в Орлі, Росія), син Йосуе Кагана та Хани Смоленіцької, польський скрипаль зі світовим ім'ям. Його брат, Елі, був віолончелістом і професором Варшавської консерваторії.

З 1894 по 1901 рік він навчався у Еміля Млинарського в Одесі та Варшаві, а потім у Брюссельській консерваторії у Сезара Томсона, яку закінчив з найвищою відзнакою. Після ранньої кар'єри концертмейстера Варшавської філармонії (1901-1903) він багато подорожував з концертами Європою. У 1907 році обійняв посаду професора скрипки у Варшавській консерваторії. У 1911 році одружився з Зофією Кон (Кон). У 1916-1918 роках був професором Петербурзької консерваторії, а з 1924 по 1934 рік викладав у Джульярдській школі музики в Нью-Йорку.

Репертуар Коханського охоплював усю скрипкову літературу, від старовинних до сучасних творів. Він був автором численних скрипкових транскрипцій творів Кароля Шимановського, Фредеріка Шопена, Моріса Равеля, Мануеля де Фальї та інших. Його інтерпретації вирізнялися винятковою красою звучання, багатством динамічних нюансів і надзвичайною емоційністю, що підкреслювали сучасники, зокрема Борис Ровицький.

Співпрацював з такими видатними митцями, як Артур Рубінштейн, Пабло Казальс та Кароль Шимановський, з яким його пов'язувала тривала дружба. Він відіграв ключову роль у створенні скрипкових творів Шимановського, познайомивши композитора з технічними та художніми можливостями скрипки.

Після смерті 12 січня 1934 року він був спочатку похований на Вудлаунському кладовищі в Нью-Йорку. 21 квітня 1934 року його останки були перенесені на кладовище Пер-Лашез у Парижі, де він був похований у родинній могилі. Концесію на місце поховання придбала його дружина 27 січня 1934 року.

Джерела: Книги поховань кладовища Пер-Лашез (річний № 424, 1934); https://culture.pl/pl/tworca/pawel-kochanski .

• Polski Słownik Biograficzny, t. 13, s. 211.