Пам'ятник Адаму Міцкевичу в Парижі виконаний у формі колони, на вершині якої стоїть фігура поета-паломника, який тримає в правій руці посох, а ліву руку піднімає вгору. Основу колони прикрашають шість барельєфів, що зображують сцени з творів Міцкевича (в тому числі "Дзяди" і "Конрад Валленрод"), а на вершині колони - крилата фігура з мечем - уособлення епосу.

Пам'ятник було відкрито у 1928 році, спочатку він розташовувався на площі Альма. Зусилля для його створення велися ще з 1909 року, коли польські емігранти разом з французькими інтелектуалами створили комітет зі спорудження пам'ятника і розпочали збір коштів. Автор пам'ятника, французький художник Антуан Бурдель, розробив проект пам'ятника на основі свого прочитання текстів Міцкевича; він також був знайомий з історією польської еміграції та боротьби за незалежність - звідси вибір фігури паломника і скульптурні цитати з творів поета. Під час реконструкції паризьких вулиць у 1980-х роках пам'ятник було перенесено до парку на Курсі Альберта І на березі Сени, де він стоїть донині.

Адам Міцкевич жив у Парижі з 1832 по 1855 рік (з перервами), тут одружився, виховав дітей, написав, зокрема, "Пана Тадеуша", працював викладачем слов'янської літератури у Колеж де Франс. Відкриття його пам'ятника у 1928 році стало виявом польсько-французької дружби і великою подією: церемонія відбулася в Сорбонні, а міжнародний бенкет відвідало понад 1000 осіб - політиків, послів, науковців, митців та емігрантських активістів.