Два покоління, дві хвилі еміграції, різноманітні мистецькі напрямки - це дослідження життя і творчості польських митців, які творили у Франції до і після 1945 року.

На початку 20 століття, після закінчення Першої світової війни, коли французька столиця була водночас столицею авангарду в образотворчому мистецтві, з'явилася перша хвиля художників-емігрантів з Польщі, які досить швидко почали співтворити мистецьке та культурне життя Парижа. Серед них були видатні постімпресіоністи, які рухалися в напрямку абстракції. Деяким з них навіть вдалося приєднатися до провідних митців європейського авангарду і стати поруч з Пабло Пікассо, Жоржем Браком, Хуаном Грісом. Художники з другої хвилі польської еміграції у 1960-х роках ще охочіше зверталися до абстракції, іноді натякаючи на кубофутуризм. Їхні інтереси також йшли в напрямку кінетичного мистецтва та нових матеріалів. Саме у Франції багато з них досліджували мистецтво, навчаючись у таких мистецьких школах, як Національна вища школа витончених мистецтв, Академія Модерн, Академія Андре Льота, Академія де Ла Палітра.

Серед них були провідні художники польського походження того часу. Генрик Гайден (1883-1970), Марія Шперлінг (1898-1995), Станіслав Єлешкевич (1900-1963), Станіслав Грабовський (1901-1957), Елеонора Рейнгольдт (1905-1984), Здіслав Цянкевич (1912-1981), Міхал Мільбергер (1922-1997), Ян Лебенштейн (1930-1999), Роман Цеслевич (1930-1996), Титус Дзєдушицький-Сас (1934-1973), Едвард Баран (нар. 1934) та Вітольд Зандфос (нар. 1938). Вони представляли постімпресіонізм та авангардні течії Франції - кубізм, абстракціонізм (ліричний та геометричний), ташизм, інформізм, а також створювали кінетичну скульптуру та люмінокінетичні об'єкти. Їхній доробок характеризується різноманітними формами художнього вираження та складною технікою (включаючи асамбляж, колаж, фотомонтаж, гратаж, рваний або порожнистий папір, гобелен, монотипію, естамп, алюмінорит, воскову гравюру та ін.). Згодом поляки почали масово впроваджувати у свої роботи пластику і так звані об'єкти-труве, що стало новим явищем. Мистецька багатогранність деяких польських художників звернулася також до сфери прикладного мистецтва - до плакатів, графічного дизайну журналів, графічного оформлення виставок, показів мод тощо.

Польські митці, які творили у Франції до і після 1945 року, часто були лауреатами престижних нагород, членами міжнародних мистецьких об'єднань, викладачами французьких художніх шкіл. Видатні мистецькі концепції поляків брали участь у найважливіших міжнародних виставках. Майже всі вони мали персональні виставки у Франції, Європі та США. Їхні видатні твори, які становлять матеріальну культурну спадщину Польщі за кордоном, досі можна знайти в найцінніших музейних колекціях Центру Помпіду, Тейт Британія, MoMa, Музею Стеделік в Амстердамі, Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, Музею сучасного мистецтва в Сан-Паулу, а також у численних приватних колекціях (зокрема, Войцеха Фібака, Марека Роефлера, М. і Я. Воланіних у США або в колекції Злотовських у Парижі).

У 2020 році, незважаючи на численні дослідницькі проблеми, пов'язані зі світовою пандемією SARS-CoV-2, Інститут Полоніка продовжив розпочату у 2018 році роботу над "Словником польських візуальних митців, які працювали за кордоном у 20 столітті". Цікавий, багатогранний і високо оцінений польський мистецький доробок досліджували д-р Катажина Кульпінська та д-р Магдалена Савчук під керівництвом професора Яна В. Сенкевича, доктора філософії, в рамках III етапу проекту. У результаті цієї роботи дослідники зібрали 25 біографій вітчизняних митців. Вони провели пошукову роботу в окремих установах Польщі, Франції та Великої Британії. Матеріали будуть доступні в онлайн-базі даних Інституту Polonica.