Площу Святого Петра оточує колонада, яку увінчують 139 монументальних фігур святих, що символізують Церкву-переможницю. Її спроектував Джованні Лоренцо Берніні ( 1598–1680).

У південному крилі колонади, третім зліва, розташована статуя польського святого, домініканця Яцека Одровужа ( 1183–1257). Він входить до групи святих-реформаторів та засновників релігійних орденів, що чудово вписувалося в ідеологію Контрреформації.

Фігура була виконана у 1667–1678 роках скульптором Лаццаро Мореллі ( 1619–1690). Святий, одягнений у домініканський хабіт, тримає в правій руці кустодію (літургійний посуд для гостії). Це є відсиланням до оповіді про те, як Одровуж, рятуючись від татарського набігу зі заснованого ним монастиря в Києві, забрав Найсвятіше Таїнство, щоб захистити його від осквернення.

Скульптор зобразив домініканця з гілкою лавра та інфулою, що лежить біля ніг — обидва атрибути є іконографічною помилкою. Адже святий Яцек не загинув мученицькою смертю, не був єпископом, а митри не використовувалися настоятелями жебрацьких орденів (домініканців та францисканців).

Це пояснюється тим, що спочатку планувалося, але так і не було реалізовано, розмістити на колонаді не статую святого Яцека, а іншого польського святого — принца Казимира ( 1458–1484), одного з покровителів Речі Посполитої Обох Народів.

Пам’ятки Віденської перемоги

Серед численних дарів, подарованих папам, у ватиканських колекціях знайшлися цінні пам’ятки, пов’язані з війнами проти Туреччини , а особливо з Віденською перемогою.

Ян III Собеський ( 1629–1696), хоча й сам ніколи не відвідував Риму, посідає важливе місце у творах мистецтва, пов’язаних зі столицею Папської держави. Вважаючись головним архітектором перемоги під Віднем, він поставав як захисник християнства та європейської цивілізації.

Подвиги Яна III описані у численних друкованих виданнях та рукописах, ілюстрованих зображеннями монарха, що зберігаються у Ватиканській бібліотеці . Найвідомішою пам’яткою, пов’язаною з польським королем, був прапор великого везіра Кара Мустафи , захоплений під час битви під Віднем і надісланий у дар папі Інокентію XI.

Барвановий прапор, облямований зеленою облямівкою, був покритий вишитими золотою ниткою написами, що містили канон ісламу. Королівські посланці разом із прапором передали Святому Отцю лист від короля, що починався з пам’ятних слів: Venimus, vidimus, Deus vincit.

Прапор, розміщений над головним входом до базиліки Святого Петра, став в очах Європи символом тріумфу християнства над турецькою потугою, а папа, у знак визнання заслуг, у 1684 році надав королю титул Defensor fidei (Захисник віри).

На жаль, подальша доля цього найвідомішого ватиканського «полонікуму» невідома; існує кілька наукових гіпотез з цього приводу. Наразі цей об’єкт вважається зниклим. Зовнішній вигляд цієї цінної історичної пам’ятки можна відтворити на основі збережених гравюр та описів.

Надгробний пам’ятник королівській онучці

Слава Яна III та подальше перебування в Римі (1699–1714) королеви-вдови Марії Казимири ( 1641–1716) призвели до того, що родина Собеських користувалася особливою прихильністю при папському дворі.

Дочка найстаршого сина Яна III, принца Якова (1667–1737), Марія Клементина ( 1701–1735), у 1719 році вийшла заміж за Якова Стюарта ( 1688–1766), католицького претендента на престол Англії.

Подружжя, яке користувалося прихильністю папи, оселилося в Римі, а Марія Клементина стала визнаною меценаткою мистецтва. Після її передчасної смерті в 1735 році її поховали у крипті базиліки Святого Петра , а наступного року папа Климент XII висловив бажання спорудити їй надгробний пам’ятник .

Розташований у лівій наві, над дверима, що ведуть до купола, монументальний пам’ятник є творінням кількох митців. Він був створений у 1739–1742 роках , а його засновниками були папи Климент XII та Бенедикт XIV .

На покритому драперією саркофазі з написом «Maria Clementina Magnae Britaniae Franciae et Hiberniae Regina» (Марія Клементина, королева Великої Британії, Франції та Ірландії) зображено сидячу персоніфікацію Любові, яку розуміють як любов до Бога, так і материнську любов; поруч із нею — путто, що тримає медальйон із мозаїчним портретом королеви. Біля ніг саркофага зображено двох путто, які тримають атрибути королівської влади — скіпетр і корону.

Розташування надгробка над дверима має важливе символічне значення . Воно нагадує про перехід, завершення етапу земного життя та початок вічного життя на небі. Автором проекту надгробка був Філіппо Баріджоні ( 1690–1753), автором скульптур П’єтро Браччі ( 1700–1773), а мозаїчного портрета покійної — Фаббіо Крістофані ( 1680–1748). Надгробний пам’ятник онуки Яна III є, безсумнівно, найпрекраснішим жіночим надгробком у Ватиканській базиліці.

Чаша зі Львова

Незвичайним експонатом польського походження є чаша, подарована Пію IX паломниками зі Львова у 1877 році з нагоди п’ятдесятиріччя його єпископського рукопокладення, виготовлена за ініціативою міської ради Львова на кошти громадських пожертв.

Багата іконографія чаші пов’язана з важливими подіями з історії Речі Посполитої та її ролі в історії християнства в Європі.

Чаша прикрашена зображенням Матері Божої Ченстоховської та символічним зображенням Брестської унії. На підставці зображені польські святі: св. Станіслав, св. Войцех, св. Йозафат Кунцевич і блаженний Анджей Бобола, а також св. Кінга, св. Ядвіга Сілезька, блаженна Саломея та блаженна Броніслава.

Там також розміщені медальйони з баталійними сценами, що зображують битви під Легницею, Варною, Оршею та Віднем. Патріотичну ідеологічну концепцію доповнюють герби Польщі, Литви, Русі та міста Львова.

Чаша була виготовлена у флорентійській ювелірній майстерні Маркезіні. Автор проекту цього незвичайного ювелірного витвору, скульптор і поет Теофіл Ленартович ( 1822–1893), доповнив його такими строфами:

Цей келих вміщує в собі твою історію

Батьківщино моя, а в собі — Кров Божу;

За Кров, що пролилася і що досі ллється,

Небесні ворота ангели відчинять.

Відтоді, як приносять цю тиху Жертву,

Такого келиха ще не піднімали.

Польська каплиця

Наймонументальнішою спорудою, пов’язаною з Польщею, є польська каплиця , що розташована в так званих ватиканських гротах, тобто підземеллях базиліки Святого Петра.

Вона була створена у 1953 році , коли папа Пій XII у відповідь на прохання про спорудження вівтаря, пов’язаного з Польщею, дав згоду на облаштування польської каплиці, запропонувавши, щоб її присвятили Матері Божій Ченстоховській .

Кошти на облаштування інтер’єру були надані прелатом Альфонсом Олександром Сконецьким ( 1894–1975), парохом польської парафії в Трі-Ріверс у штаті Массачусетс (США).

Каплицю спроектував архітектор Франческо Ваччіні, а її скульптурне оздоблення доручили польському скульптору Міхалу Пашині ( 1903–1970). На вівтарі розміщена мозаїка, що зображує Ченстоховську Богоматір, яку оточують барельєфи покровителів Польщі — святого Станіслава та святого Войцеха.

Оформлення доповнюють рельєфи польських святих: брата Альберта Хмелевського, Яна Кантея, Станіслава Костки, Яцека Одровужа, Максиміліана Кольбе, Казимира, Ядвіги Сілезької та Анджея Боболі.

Каплицю було розширено під час понтифікату святого Івана Павла II.

Місця, пов’язані з польським папою

Говорячи про польські сліди у Ватикані, не можна не згадати про об’єкти, пов’язані з особою польського папи — святого Івана Павла II ( 1920–2005).

У одному з вікон, що виходять на площу Святого Петра, у будівлі, розташованій між двором Святого Дамазія та площею, розміщено мозаїку із зображенням Богородиці як Mater Ecclesiae ( Матері Церкви), з гербом Івана Павла II та девізом «Totus Tuus».

Мозаїку було виконано у 1981 році після замаху на папу, який пов’язував своє врятування з заступництвом Пресвятої Богородиці. За зразком для неї послужила картина у Базиліці Святого Петра, що зображує Марію з Дитям, відома як «Мадонна делла Колонна».

Саме місце замаху увічнено невеликою мармуровою плитою, вмурованою у покриття площі. На плиті викарбувано дату: XIII V MCMLXXXI, а над нею — папський герб. Її було відкрито у 2006 році напередодні двадцять п’ятої річниці замаху.

Найважливішим місцем для численних паломників, які приїжджають до Риму, є могила святого Івана Павла II у каплиці святого Себастьяна . Пам’ять про польського папу увічнює проста мармурова плита з написом SANCTVS IOANNES PAVLVS PP. II, вмонтована в вівтарну стільницю.

Символічно, що раніше в цій каплиці був похований Інокентій XI — папа, прихильний до Польщі, якому Ян III Собеський подарував прапор великого везіра, здобутий у битві під Віднем.