Вінцентій Равський (1810-1876), народився у Чорноконці, архітектор і будівничий. Навчався в Імператорському та Королівському політехнічному інституті у Відні, після чого пов'язав свою професійну діяльність зі Львовом, де реалізував численні архітектурні проекти.

Спеціалізувався на класицизмі та ранньому історизмі. Серед іншого, він спроектував костел монастирського комплексу Сакре-Кер, одну з перших неоготичних будівель у Львові. Разом з Марцелі Еразмом Ґриґлашевським мав теслярсько-будівельну контору, що дало йому змогу не лише проектувати, а й реалізовувати власні та чужі архітектурні концепції.

Брав участь у реконструкції львівської ратуші (1849-1851), реалізуючи проект Йогана Зальцмана, а також керував реконструкцією дзвіниці собору св. Юра за проектом Йозефа Браунзайса. До його робіт також належать

• реконструкція палацу Дзєдушицьких (1860-1869)
• модернізація шпиталю св. Вікентія а Пауло (1870)
• проекти надгробків на Личаківському цвинтарі, створені у співпраці зі скульпторами Ципріаном Ґодебським та Павлом Евтеле,
• альтанка у вигляді грецького храму в саду готелю "Жорж",
• численні кам'яниці у Львові.

У 1871-1873 роках був членом Львівської міської ради.

Від шлюбу з Марцелою, уродженою Зброжек, мав синів Вінцента і Казимира, які також стали архітекторами, та доньку Марію, дружину Віктора Садловського, матір Владислава Садловського, згодом відомого львівського архітектора.

Помер у 1876 році і був похований у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі у Львові.