Установою, що реалізовувала соціальну політику держави в першій половині 1930-х років, стала Інституція соціального страхування, створена після об'єднання страхової системи. До кінця 1930-х років польська ZUS була однією з найбільш швидкозростаючих страхових установ у Європі. Кошти від фінансових надлишків, створених шляхом реінвестування страхових премій, ZUS використовував на будівництво (лікарні, санаторії, житлові будинки) та діяльність у сфері охорони здоров'я. Могутні модерністські будівлі ZUS були побудовані в Познані (1931) та Гдині (1936).

У Львові, на вулиці Зеленій, для ZUS було збудовано будинок, який є одним з найкращих прикладів модернізму. Будівлю спроектував Ян Баґенський (1883-1967), який на той час перебував на піку своєї кар'єри як архітектор-практик та академічний викладач, будучи професором Львівської політехніки. Основна частина архітектурної спадщини Багінського стилістично витримана в неокласичному стилі. Він навіть розробив власний метод трансформації пропорцій класичних ордерів для пристосування їх до сучасних будівельних норм і технологічних можливостей. У проектуванні складних масивів ZUS, попри функціоналістичні настанови, він залишається глибоким апологетом класичної архітектури. Про це свідчать вертикальні смуги вікон або напівкруглий еркер, які підкреслюють вертикальність споруди, увінчаної видатним карнизом. Головний вхід з вестибюлем і репрезентативні сходи, засклені на всю висоту будівлі, визначають вісь головного фасаду. Будівництво будівлі тривало з 1937 по 1939 рік і стало найбільш впізнаваною роботою архітектора. Однак будівля так і не змогла виконати свою первісну функцію.

Під час нацистської окупації сучасні приміщення були пристосовані під науково-дослідний інститут під назвою: Інститут дослідження тифу та вірусів. Метою інституту було виробництво вакцини для німецьких окупантів. Його очолив професор Львівського університету Рудольф Вайгль. Він створив у Львові широко відомий центр дослідження плямистої лихоманки, який навіть у міжвоєнний період був місцем зустрічі найвидатніших людей науки. Вже тоді всесвітньо відомий біолог відкрив вакцину проти однієї з найсмертоносніших хвороб в історії.

Під час війни Інститут Вайґля на вулиці Зеленій став місцем, де рятували життя львів'ян, використовуючи їх для годування вошей, яких використовували у дослідженнях. Співробітники Інституту, в тому числі так звані годувальники вошей, отримували захисні посвідчення та продовольчу допомогу. Таким чином професор допоміг близько чотирьом тисячам людей. Він врятував, зокрема, Стефана Банаха та Збіґнєва Герберта. Вакцину від тифу, виготовлену в його Інституті, нелегально роздавали цивільним особам, які боролися в підпіллі, а також відправляли до львівського та варшавського гетто.

Великий біолог і людина, яка врятувала тисячі життів, хоч і був тричі номінований на Нобелівську премію, але так і не отримав її. Похований на Раковицькому кладовищі у Кракові.

Сьогодні в будівлі знаходиться Львівська санепідемстанція та кафедра мікробіології Медичного університету.