Неостилі, що відсилають до середньовічної архітектури, домінували у польських костелах Детройта, зведених наприкінці 19-го та на початку 20-го століть. Це стосується і костелу Святого Йосафата. Архітектурно він апелює до неороманського стилю в його пізньовікторіанському вигляді. Дивлячись на силует костелу, складається враження, що в ньому залишилося не так вже й багато від романського стилю. Це радше варіація на тему трансформації неороманської архітектури в США. Неороманська архітектура виникла в Америці до середини 19 століття. Першою будівлею в цьому стилі вважається Церква пілігримів (нині Маронітський собор Ліванської Богоматері) на Бруклін-Хайтс за проектом Річарда Апджона, збудована в 1844-46 рр. Хоча стиль мав своїх продовжувачів, він не користувався великим визнанням в Америці. Ситуацію змінила лише творчість Генрі Гобсона Річардсона (1838-86), який створив власну інтерпретацію романського стилю, частково натхненну модним у Європі (де, до речі, він навчався) стилем rundbogenstil. Особливо наприкінці його життя і після смерті ця архітектура набула популярності - з'явилися збірники зразків, які дозволяли архітекторам реалізовувати будівлі в цьому стилі. Будували не лише костели, але й громадські будівлі та житлові будинки. Архітектором, який принаймні спочатку надихався творчістю Річардсона, був Луїс Салліван, батько американського модернізму. Відлунням цієї популярності є церква Святого Йосафата в Детройті.

Її спроектував у 1899 році Джозеф Г. Кастлер. У літературі можна зустріти вказівку на партнерство Кастлера і Хантера як творців церкви. Це видається некоректним, оскільки воно було засноване лише у 1900 році, тобто після того, як будівництво костелу вже розпочалося. Вівтарі були роботою місцевої фірми "Harcus & Lang" та фірми "Jeremowicz". Будівля зведена з яскраво-червоної цегли та світлого бедфордського вапняку. На фасаді домінує центральне велике панно з потрійними вікнами, схожими на ліпні портали, замкнені півколом, що надає будівлі неороманських рис. Композиція фасаду з трьома вежами має відгомони рейнської архітектури періоду Гогенштауфів, що посилює його неороманський характер. Центральна вежа зі шпилем, спрямованим вгору, домінує. Її фланкують нижчі вежі аналогічної форми. Незважаючи на відносно велику ширину фасаду, витягнуті шпилі та акцент на вертикальних елементах, загальний вигляд є виразно вертикальним. Вежа сягає у висоту понад 60 метрів! Храм має базилікальне планування, але побудований за грецьким хрестовим планом, що слід вважати досить рідкісним для американських церков того часу. Будівля була великою, що дозволяло їй вміщати понад 1200 вірян.

Оригінальне малярське оздоблення складалося з релігійних і національних мотивів. Домінуючими темами були гріх і скорбота (Марія Магдалина, притча про блудного сина, сцена первородного гріха, зречення святого Петра). Над балюстрадою була розміщена сцена Таємної вечері, де роздавали Святе Причастя, а над головним вівтарем - Трійця. Також були зображені євангелісти та святі.

Костел св. Йосафата мав сильну національну традицію, його називали цитаделлю польської віри і патріотизму, тому не дивно, що в ньому з'явилися національні мотиви, які передусім відображені у двох сценах над аркадами корпусу біля пресвітерії. Це версія картини Єжи Коссака "Чудо над Віслою" , написаної там у 1950-х роках, а також варіація на тему картини Влодзімєжа Тетмаєра " Процесія у Броновичах " 1900 року, яка стала паломництвом до Ясної Гури. Склепіння показує бачення Діви Марії як Королеви Польщі в оточенні святих, більшість з яких пов'язані з Польщею. Національну програму доповнюють три герби, що зображують спільноту Речі Посполитої - польського орла, литовського лицаря та архангела Михаїла, покровителя Русі.

Парафія св. Йосафата була історично третьою польською парафією, заснованою в Детройті, після парафій св. Адальберта і св. Казимира. У 1889 році розпочалася підготовка до будівництва храму і був сформований комітет. Завдяки пожертві одного з парафіян громада отримала велику ділянку землі для зведення храму. Перша будівля храму св. Йосафата являла собою поєднання церкви, монастиря та початкової школи, в якій працювали польські монахині-феліціанки, що мешкали в околицях. На зламі 1889 і 1890 років було збудовано будівлю костелу. Через 10 років виникла потреба у будівництві нового храму. Його будівництво було завершено у 1900 році.

У листопаді 2013 року буревій сильно пошкодив вежу церкви Святого Йосафата. Через десять місяців ремонт і реставрація вежі були завершені, і 13 вересня 2014 року церкву було знову відкрито.

Календар

1889 - заснування парафії

1890 - завершено будівництво першої церкви, відкрито школу

1899 - розпочато будівництво нового храму та парохії

1900 - завершення будівництва теперішнього храму

1907 - будівництво жіночого монастиря

1915 р. - засновано середню школу св. Йосафата

1939 р. - створення гімназії та розширення шкільних приміщень

1960 р. - закриття початкової та середньої школи

1982 р. - внесення костелу до Національного реєстру історичних місць

1985 р. - внесення храму до реєстру історичних місць штату Мічиган

2013 - створення нової парафії Матері Божої Милосердя, яка об'єднала парафії св. Йосафата, Пресвятого Серця Марії та св. Йосифа (відокремилася у 2016 р.); пошкодження церковного шпиля та закриття санктуарію

2014 р. - повторне відкриття храму

Текст вперше опублікований у книзі Інституту Полоністики Анна Сильвія Чиж, Бартломей Гутовський, Павло Сєрадзький, Польські парафії та костели в Мічигані, Вінсконсині та Массачусетсі , Варшава 2021, с. 73-83.