Львівська комерційна академія була єдиним вищим навчальним закладом Польщі, орієнтованим на організацію закордонної торгівлі та економічну службу в дипломатії. Абітурієнти цього закладу мусили мати атестат зрілості з добрим результатом і відповідати вимогам, що висувалися для вступу до університету.

Виникнення Львівської комерційної академії 

У 1875 році зі складу Львівської політехніки було виділено реальну школу під назвою Комерційна академія. У 1894 році вона була перетворена на чотирирічну середню школу Державної комерційної академії. Після встановлення польської влади, у 1922 році на базі цього закладу було створено трирічну Вищу школу зовнішньої торгівлі (ВШЗТ). Перед початком Другої світової війни їй було надано статус Академії зовнішньої торгівлі. Це був четвертий львівський університет з правом присвоєння ступеня магістра і єдиний польський університет, який готував фахівців для консульської служби.

Початки Польської торговельної школи у Львові 

Засновником і першим ректором університету в 1922–1930 роках був Антоній Павловський (1859–1942 рр.), професор комерційної та політичної арифметики. Окрім власних штатних професорів, в університеті працювали науковці з Львівського університету та політехніки. Студенти ВШЗТ отримували загальні комерційні знання та основи зовнішньої торгівлі і консульської служби, вивчали правові питання, світову економічну географію та товарознавство.

У перше десятиліття свого існування навчальний заклад розташовувався у приміщенні Вищої торговельної школи на вулиці Бурларда, 5 (нині вул. Нижанківського). У 1935 році було збудовано нову будівлю на вулиці Сакраменток, 10 (нині вул. Туган-Барановського). Через рік у новому корпусі розпочалися заняття.

Проєктант будівлі Комерційної академії у Львові 

Архітектурний проєкт корпусу академії виконав Вавжинець Дайчак (1882–1968 рр.) – випускник Архітектурного факультету Львівської політехніки, один з найпродуктивніших архітекторів міжвоєнного Львова. Перед початком Першої світової війни брав активну участь у польському незалежницькому русі (зокрема, у 1908 році заснував «Дружини бартошові» (пол. Drużyny Bartoszowe) – відому львівську парамілітарну організацію, а також був головним редактором і видавцем друкованого органу організації – «Дзвін» (пол. Dzwon). Брав участь у боях за Львів та у польсько-радянській війні, а 1921 р. залишив лави армії у званні поручника. У міжвоєнний період мав приватне проєктне бюро на вул. Пелчинської (нині вул. Вітовського).

Дайчак спеціалізувався на сакральній архітектурі (спроєктував близько ста костелів у Львівській архідієцезії та Перемишльській єпархії), а також створював архітектурні проєкти народних домів, «сокільських гнізд», шкіл, шпиталів та житлових будинків. Автор монументальної кінної статуї маршалка Юзефа Пілсудського в Тернополі, окрім того, займався й реставрацією пам’яток. Після Другої світової війни мешкав у Ярославі.
У своїй творчості Дайчак пройшов цікаву еволюцію від традиційних до модерністських форм, але завжди намагався зберегти індивідуальний стиль. Про нього писали: «він зазнав трансформацій відповідно до тенденцій, що проявлялися в польській та світовій архітектурі, які входили у широке поняття модернізму. Адаптував різні його відтінки, від стилізації певних історичних форм у 1920-х роках до польського різновиду функціональної архітектури у 1930-х роках. Проте ніколи цілковито не підпорядковувався цим мінливим тенденціям».

Архітектура головного корпусу Комерційної школи у Львові 

Вища школа зовнішньої торгівлі – це споруда, виконана у стилі функціоналістичної архітектури, але з дуже своєрідними рисами. Архітектор, безумовно, не був фанатиком функціоналізму й уникав захоплення формою білих кубічних об'ємів, що іноді призводило до одноманітних рішень, позбавлених індивідуальної виразності.

Львівська реалізація – це асиметричне поєднання об’ємів різних розмірів, пропорцій і форм, що створюють конфігурацію, підпорядковану поділу на частини й функціональні зони. Будівля в цілому позбавлена історичних деталей і стилістики, оскільки Вавжинець Дайчак досягнув формальної диференціації через типово модерністське зіставлення різних матеріалів і текстур. Чітко простежується вплив п'яти принципів сучасної архітектури Корбюзьє: перший поверх центрального корпусу дещо відступає і частково спирається на колони, утворюючи вхідну зону. Водночас архітектор об’єднав віконні прорізи в горизонтальні ряди, застосувавши для цього обрамлення або інший матеріал у міжвіконних зонах.

Подальша доля польського університету у Львові 

Під час німецької окупації виш провадив таємне навчання. Своєю чергою, німці створили середню комерційну школу з польською мовою викладання. Після Другої світової війни, коли німці залишили Львів, школа відновила свою діяльність, але вже як Львівський інститут радянської торгівлі. Більшість польських професорів покинули Львів восени 1945 року.

Зараз у будівлі знаходиться Львівський торговельно-економічний університет.