Александр Ковальський був одним з піонерів польського хокею, видатним спортсменом і патріотом, який творив історію як на льоду, так і на захисті своєї батьківщини. Талановитий захисник варшавського "АЗС" і представник Польщі, він неодноразово протистояв найкращим командам світу, будуючи легенду польського хокею. Його життя було жорстоко перерване Другою світовою війною і трагедією Катині.

У 1920-1930-х роках канадці домінували на олімпійських змаганнях з хокею. До початку Другої світової війни вони лише одного разу, у Гарміш-Партенкірхені в 1936 році, дозволили витіснити себе з першого місця, поступившись Великобританії. Вони були потужною силою.

У неділю 19 січня 1930 року вони вийшли на лід у Давосі проти європейської команди, до складу якої входили три поляки: Юзеф Стоговський, Тадеуш Адамовський і Александр Ковальський. Матч закінчився погромом для гравців зі Старого континенту (0:9).

"У першому періоді європейські гравці нервували перед зустріччю з суперником, який до цього виграв 15 матчів, перемагаючи всіх без винятку, надмірно конкурентоспроможним і значно поступався канадцям. Переможці нав'язали дуже гострий темп і вже на першій секунді Парк забив гол", - повідомляє Przegląd Sportowy.

До швидкої втрати другого голу нібито причетний Ковальський, який... якраз закінчував переодягатися. Це не змінює того факту, що, незважаючи на поразку, він був визнаний одним з найкращих гравців європейської збірної. А в своїй країні на той час він взагалі вважався хокейним асом.

Спритний і добре збудований
Олександр Ковальський народився 7 жовтня 1902 року у Варшаві в родині Юзефа та Леокадії Ковальчинських. У віці 22 років закінчив гімназію Святого Станіслава Костки і вступив на факультет банківської справи Варшавської школи економіки. Після завершення навчання працював клерком у Міністерстві залізниць, а згодом перейшов на роботу до Муніципальної ощадної каси у Варшаві. Перед війною його навіть підвищили до посади директора 5-го відділення.

Він любив спорт. Особливо захоплювався хокеєм, яким займався з 1922 року у варшавському АЖС. Протягом десяти років (1923-1933) він виграв з клубом п'ять національних чемпіонатів. Цих кількох років вистачило, щоб отримати статус одного з піонерів хокею в Польщі. Він мав відмінні фізичні дані - 186 см на зріст і 78 кг ваги, завдяки чому міг успішно справлятися з позицією захисника. Тадеуш Сакс, тренер національної збірної, говорив про нього:

"Він дуже спритний, швидкий і не боїться суперника. Я думаю, що на наступних Олімпійських іграх у 1936 і 1940 роках Польща не зійде з п'єдесталу пошани з такими хорошими гравцями".

Він також був постійним представником Польщі. За національну збірну він провів 31 гру, забив шість голів, хоча, за словами Богдана Тушинського, зіграв ще у 35 матчах. 1928 року він поїхав до Санкт-Моріца на Олімпійські ігри. Тоді полякам протистояли чемпіони Європи, Швеція та Чехословаччина. Перший поєдинок закінчився внічию 2:2, хоча не бракувало думок, що червоно-біла команда виступила краще.

"Дебют пройшов чудово. Поляки навіть мали досить явну перевагу над суперником, особливо в останніх двох періодах гри. Якби не феноменальний голкіпер Швеції - Йоханссон, Польща виграла б змагання з різницею в кілька м'ячів", - повідомляють у "Stadjon".

На жаль, після поразки від Чехословаччини (2:3) хокейна команда "Вісла" посіла третє місце у відбірковій групі і вибула з турніру.

Їхні сусіди з півдня здавалися "нічним кошмаром Польщі". Через рік, під час чемпіонату Європи в Будапешті, Олександр Ковальський і Ко зіткнулися з цією командою у фіналі. Після додаткового часу... перемогли чехословаки.

"Коли третій період не приносить результату, настає додатковий час, під час якого щасливчику Доразілу вдається забити гол. Наші зазнають почесної поразки", - писав Stadjon.

Друге місце на континенті - це все одно великий успіх. Олександр чотири рази боровся за звання найкращого в Європі. Крім того, він двічі виступав на чемпіонатах світу і, крім виступу в Санкт-Моріці, брав участь в олімпійському турнірі 1932 року. Після поразок від Канади, США та Німеччини вони посіли четверте і останнє місця.

Останній лист
Після завершення змагальної кар'єри він не розлучився з улюбленим видом спорту. Він знайшов себе як активіст ПХЛ та арбітр. Але його життя перервала війна...

Дружина Олександра, Яніна Ковальська, згадує, якими були останні тижні подружжя перед початком війни.

"На жаль, загроза війни вже висіла в повітрі. Влітку 1939 року, одного вечора Олекса сказав мені: "Буде війна, я піду і не повернуся". Він вважав своїм священним обов'язком захищати Батьківщину. Його форма, кашкет, чоботи були вже готові, щоб він міг будь-якої миті бути готовим до виклику".

І дійсно, у вересні 1939 року, будучи молодшим лейтенантом запасу, він воював у складі 13-ї стрілецької дивізії. 25 вересня був заарештований СРСР і відправлений до табору військовополонених у Козельську.

"Нарешті перед Різдвом прийшов лист від нього з Козельського табору, з полону. Лист, сповнений надії, що, можливо, ми скоро побачимося. Я відразу ж відправила лист і наші фотографії через ПЦК ", - згадує дружина хокеїста.

На жаль, на підставі списку НКВС від 3.4.1940 року, пункт 31, Олександр Ковальський був депортований до Катинського лісу і там вбитий (3 квітня 1940 року). Він був ідентифікований під номером 2129.

Відомо також, що він отримав листа і фотографії, надіслані йому дружиною....