1943 рік. У Катинському лісі німці проводять ексгумацію жертв злочину, скоєного НКВС проти польської еліти. План передбачав їхнє знищення. Багато тіл неможливо ідентифікувати, але є й такі, яким можна встановити особу. Біля одного чоловіка знайдено посвідчення особи та… членський квиток клубу «Варта» (Познань). Їхнім власником був Маріан Спойда, довоєнна легенда польського футболу. Йому присвоїли номер 3624.

Він народився 4 січня 1901 року в Познані, у родині Петра та Ядвіги з роду Пшибильських. Для початку варто зазначити, що в міжвоєнній пресі існували дві версії його прізвища: Спойда (офіційна) та польська версія — Спойда.

Життя заради футболу
У Познані він закінчив шестикласну гімназію імені Марії Магдалени. Потім почав навчання в сільськогосподарській школі в Боянові, але його перервав вибух Великопольського повстання. Він брав у ньому активну участь. Доля Польщі не була йому байдужою, тому він взяв до рук зброю також під час війни з більшовиками в 1920 р. У травні 1921 р. закінчив Школу курсантів військ зв’язку в Зегжу. Отримавши звання підпоручника зі старшинством від 1 червня 1921 року в корпусі офіцерів резерву зв’язку, він потрапив до 2-го телеграфного батальйону. Після закінчення служби став банківським службовцем. Він був великим патріотом.

У житті Маріана Спойди найважливішим здавався футбол. У документальному фільмі Петра Барелковського «Пірландський зв’язковий», що розповідає його історію, можна почути, що він підпорядкував футболу майже всі аспекти свого життя. Він обертався в колах футболістів, діячів та тренерів. Серед них його дуже поважали.

Пристрасть до спорту зародилася ще в школі. У п’ятнадцятирічному віці він грав у футбол у клубі «Челсі». Не в тому лондонському, а… у позинському, бо так його назвали, надихнувшись англійським зразком. Потім він потрапив до «Поснанії», а в 1916 році — до «Варти». У її кольорах він грав протягом наступних тринадцяти років. Він був опорою команди, яка регулярно боролася за чемпіонський титул. Вдалося їй здобути його лише у 1929 році.

Боролася за титул досить успішно
Він був дуже талановитим гравцем. Блищав у півзахисті. Станіслав Мілех із «Легії» (Варшава) говорив про нього:

«Чи грав Спойда коли-небудь погано? Він завжди добре пасує, вміє вигравати позицію дриблінгом, розуміється на прикритті, вміє забивати; чи варто його ще більше хвалити? Нехай тільки тренує біг, бо, можливо, колись йому доведеться грати на швидкісному фланзі».

У 1947 році в газеті «Спорт», згадуючи довоєнні успіхи «Варти», про нього писали:

«Цей чудовий крайній півзахисник «Варти», який багато разів виступав у збірній Польщі, користувався великою симпатією не тільки у своїй команді, а й серед усіх тодішніх гравців інших вітчизняних команд. Він був не лише хорошим футболістом, а насамперед хорошим товаришем і чудовим тренером з футболу».

Сердечний, усміхнений, захоплений своєю справою, він дійсно потрапив до національної збірної. Дебютував 3 вересня 1922 року в матчі проти румунів. У Чернівцях, у присутності шести тисяч глядачів, «біло-червоні» зіграли внічию 1:1. Але футболіст із Познані залишив після себе гарне враження.

«Уся лінія півзахисту — Спойда, Циковський та Буланов II — грали, за винятком кількох моментів слабкості, задовільно», — повідомляв у післяматчевому репортажі «Przegląd Sportowy».

Сpojda зіграв чотирнадцять таких матчів із орлом на грудях. Найважливіший матч відбувся в Парижі під час Олімпійських ігор. На стадіоні «Ів-дю-Мануар» наші футболісти не впоралися з угорцями, які вважалися фаворитами, і поступилися з рахунком аж 0:5. Виступ гравця «Варти» тоді оцінювали як посередній. «Львівський спорт» навіть дещо виправдовував його, звертаючи увагу на рівень суперників:

«У першому таймі Спойда грав краще, ніж у другому, у багатьох небезпечних ситуаціях він зумів ефективно захиститися. Ми програли матч, і, мабуть, результат був занадто болючим; проте слід пам’ятати, що угорці — професіонали, і в їхній команді не було буквально жодного аматора».

Після завершення футбольної кар’єри він став тренером. У 1930 році він розпочинав у «Легії» (Познань), пізніше очолював свою улюблену «Варту». У перший день травня 1932 року ПЗПН призначив його тренером-координатором, а через два роки — помічником Йозефа Калужі, головного тренера національної збірної. У одному матчі у вересні 1938 року він самостійно очолив збірну. Тоді поляки поступилися в Ризі латвійцям з рахунком 1:2. Тренер Спойда дбав про фізичну підготовку та кондицію гравців. Він заохочував футболістів бігати лісом. При цьому він був сердечною та усміхненою людиною.

Чемпіонат світу та війна
Великою подією в житті Маріана Спойди та в історії польського футболу став дебют національної збірної на чемпіонаті світу. У 1938 році на стадіоні «Стад де ла Мейнау» у Страсбурзі біло-червоні зіграли з Бразилією. Після напруженого матчу, сповненого несподіваних поворотів, поляки програли в додатковому часі з рахунком 5:6. Цей результат виключив їх із змагань, але їхня гра справила гарне враження. З надією думали про майбутнє вітчизняного футболу.

Мрії розвіялися з початком війни. Богдан Тушинський у книзі «Польські олімпійці XX століття» зазначає, що футболіст і тренер воював у оборонній війні. 25 вересня в Ярмолінцях він потрапив у радянський полон, звідти — до Козельська, а в квітні 1940 року — до Катинського лісу. На той час йому було 39 років. Якби не війна, можливо, він готувався б разом із національною збірною до Олімпійських ігор 1940 року.

Під час ексгумації його ідентифікували за клубним посвідченням. Познанський журналіст Радослав Наврот у фільмі «Пірландський зв’язковий» зазначив, що це «єдиний відомий нам клубний квиток, який було знайдено в цих могилах». 5 жовтня 2007 року міністр оборони Олександр Щигло посмертно підвищив Маріана Спойду до звання лейтенанта.