Юзеф Іґнаци Калужа (1896-1944), народився в Перемишлі, син Анджея та Маґдалени (уродженої Петер), футболіст, тренер, спортивний діяч і педагог.

Майже всю свою кар'єру пов'язав з Краковією, зігравши 454 матчі і забивши 476 голів. У 1921 році він виграв чемпіонат Польщі та здобув титул найкращого бомбардира. У 1924-1929 роках був капітаном команди.

За національну збірну Польщі провів шістнадцять матчів, забив сім голів. Його гол у матчі проти Королівства СХС (1923) став першим голом, забитим польською командою у домашній грі. Він також брав участь в Олімпійських іграх у Парижі (1924).

У 1932 році зайняв посаду селекціонера польської національної збірної, обіймав цю посаду до 1939 року. - найдовший термін перебування на цій посаді в історії польської збірної. Під його керівництвом збірна досягла історичних успіхів: посіла четверте місце на Олімпійських іграх у Берліні (1936), вперше вийшла на чемпіонат світу (1938), здобула престижну перемогу над Угорщиною (4:2 у 1939 році).

Після початку Другої світової війни залишився в окупованому Кракові, відкинувши пропозиції співпрацювати з німцями. Помер у 1944 році від менінгіту.

Його ім'ям названі вулиці в Кракові, Перемишлі та Тенчинку, а також стадіон "Краковія". У 2017 році перед стадіоном було відкрито пам'ятник. У 2022 році був знятий документальний фільм "Józef Kałuża -Legenda wiecznie żywa", який отримав нагороду на Фестивалі футбольних фільмів 2023 року.