Метою проекту було створення видання, присвяченого історії відомого оздоровчого курорту, розташованого за кілька десятків кілометрів на південь від Львова.

Книга "Колишній Трускавець" є результатом кількарічної праці української дослідниці Христини Харчук, яка вивчила та опрацювала численні архіви і зібрала велику іконографію з історії не лише самого курорту, але й його архітектури, значної частини якої вже не існує.

Авторка уважніше придивляється до історії Трускавця і збагачує його історію результатами своїх досліджень, додаючи словник архітекторів і будівельників, які працювали в цьому місті. Насамперед, її пошуки дали багатий іконографічний матеріал у вигляді архівних фотографій, старих листівок та архітектурних планів.

19 століття принесло в Європу розвиток курортів, які користувалися лікувальними властивостями мінеральних вод. Серед популярних курортів, особливо у міжвоєнний період 20 століття, був і Трускавець, розташований на тодішніх південно-східних землях Республіки Польща.

Розквіт курорту припав на 1882 р. У міжвоєнний період тут налічувалося понад 250 вілл, готелів та пансіонатів. Будівлі, зведені з кінця 19 століття до 1939 року, були модними дерев'яними пансіонатами, курортними будинками або довгою критою прогулянковою набережною, типовою для курортів, побудованою в альпійсько-швейцарському стилі, а також в закопанському стилі, потопаючими в багатій, різноманітній зелені. У 1930-х роках сюди почала проникати зовсім інша цегляна модерністська архітектура зі світлими стінами, великими вікнами і пласкими дахами. Цей дисонанс був лише позірним, оскільки масштаб цієї нової форми гармонійно поєднувався з попередньою традицією.

Друга світова війна, як і скрізь, принесла занепад банного руху. Після приходу радянської влади у 1944 році ситуація повністю змінилася. Змінилися відвідувачі, змінилися звичаї, з'явилися масштабні бетонні готелі та багатоквартирні будинки. Значна частина історичних будівель зникла або була трансформована.