Літературний інститут, заснований у 1946 році Єжи Ґедройцем, був одним із найважливіших осередків польської культури в еміграції. Видавнича та політична діяльність інституту відіграла важливу роль у формуванні національної повоєнної політичної та літературної думки.

Метрика

Тип полоніки: польські установи

Хронологія : від 1946

Місцезнаходження: авеню де Пуассі, 91 у Ле-Месніль-ле-Руа

Історія Літературного інституту

Лише через рік після свого заснування Літературний інститут, заснований польським 2-м корпусом генерала Владислава Андерса з ініціативи Єжи Ґедройця (1906-2000) у 1946 році в Римі, переїхав до Мезон-Лафіт на авеню Корнель поблизу Парижа з метою здійснення видавничої діяльності культурно-просвітницького та пропагандистського характеру. Незважаючи на зміну місця розташування та фінансову незалежність від армії, інститут зберіг свій військовий профіль - він продовжував діяти в рамках військових структур до 1948 року. Хоча спочатку планувалося, що діяльність інституту буде спрямована на укладання та поширення канону художньої літератури, незабаром акцент було зміщено на видання щомісячного журналу "Kultura", щоквартальника "Zeszyty Historyczne" та видавничої серії "Biblioteka Kultury" ("Бібліотека культури"), які займалися переважно питаннями у сфері культури, журналістики, політики та історії. У рамках цих ініціатив публікувалися тексти провідних польських та іноземних повоєнних інтелектуалів, письменників і журналістів, зокрема Альбера Камю (1913-1960), Андре Мальро (1901-1976), Збіґнєва Герберта (1924-1998), Марека Гласка (1934-1969) та Констянтина Єленського (1922-1987). У початковий період своєї діяльності у Франції (1947-1961), з огляду на чинні правила, згідно з якими ліцензії на видавничу діяльність надавалися лише компаніям, зареєстрованим французькими громадянами, Літературний інститут видавав книжки в рамках книгарні "Лібелла". Видавництво почало функціонувати як незалежна організація лише через вісім років після купівлі нового приміщення на авеню де Пуассі, 91, у 1954 році.

Від заснування і до кінця 20-го століття Літературний інститут очолював Єжи Ґедройць. Серед найважливіших соратників редактора були: Юзеф Чапський (1893-1993), Густав Герлінг-Грудзінський (1919-2000), Зофія та Зиґмунт Герц (1908-1979). До 1989 року, окрім видавничої діяльності, вони займалися ініціативами культурного та політичного характеру. Завдяки їхній діяльності Літературний інститут невдовзі після заснування почав гуртувати навколо себе коло політичних емігрантів та інтелектуалів з Польщі, перетворившись на "неформальне посольство незалежності".

Штаб-квартира в Ле-Месніль-ле-Руа

Хоча існування Літературного інституту прийнято пов'язувати з Будинком Лаффіт, насправді установа працювала там лише перші сім років своєї діяльності у Франції. У 1954 році, через виселення з попереднього приміщення, інститут переїхав до будівлі, розташованої в сусідньому Ле-Месніль-ле-Руа, яку було придбано з публічної колекції.

П'ятиповерхова цегляна будівля, збудована за Г-подібним планом, була пристосована для задоволення різноманітних потреб інституту: перший поверх був облаштований під офіс, бібліотеку та архів, а цокольний поверх використовувався як спальні. У саду був розташований павільйон для відвідувачів, до якого з часом перенесли частину документації інституту.

Сучасна доля спадщини. Асоціація "Культурно-літературний інститут

У 1999 році за рішенням Єжи і Генрика Ґедройців та Зофії Герц Літературний інститут було перетворено на Товариство Літературного інституту "Культура" (Stowarzyszenie Instytut Literacki Kultura), місією якого є забезпечення доступу до документації та її вивчення, а також поширення знань і цінностей, які пропагує часопис "Культура". У 2009 році Архів Літературного інституту, яким опікується Асоціація, був внесений до списку ЮНЕСКО "Пам'ять світу". Його колекції включають, серед іншого, редакційні портфоліо, польські публікації та листування Єжи Ґедройця. Архіви, що зберігаються в історичній штаб-квартирі Літературного інституту в Ле-Месніль-ле-Руа, доступні для зацікавлених осіб за попереднім записом.

Подальше читання:

U. Kowalczyk, Instytut Literacki w Paryżu jako ośrodek kultury polskiej i wolnej myśli politycznej - stan badań nad zagadnieniem, "Zeszyty Historyczne", 2010, z. XI, w. 495-510.

Інвентарний опис Літературного інституту на сайті Національної бібліотеки

Веб-сторінка Асоціації Літературного інституту