Історична довідка

Село розташоване на правому березі річки Гнєзни, за 7 кілометрів на південь від значно більшої Трембовлі і лише за 2 кілометри на північний схід від Юстиніана Підгайчого. Найдавніша згадка про Залаві датується 15 століттям. Протягом століть маєтком володіли, зокрема, Ян з Залав'є, Миколай Троян (15 століття), Ледоховські (17 століття) та Яблонські (19 і 20 століття). На зламі 19-20 століть у селі проживало 817 мешканців, з них 115 римо-католиків. Основним заняттям у Залаві було лозоплетіння.

До 1930-х років село підпорядковувалося парафії в Трембовлі. У 1935 році його приєднали до парафії Юстиніана Подгайчиків. Мешканці-католики вже давно мріяли про власну релігійну споруду, хай навіть невелику і символічну. Однак плани, розпочаті на початку 20 століття, не були реалізовані. До концепції повернулися у 1932 році, обравши спрощену версію проекту Тадеуша Обмінського. Тоді ж було організовано будівництво, і вже через три роки будівля була готова. Тоді ж каплицю було освячено, і вона отримала назву "Віднайдення Чесного Хреста".

За часів панування СРСР каплицю використовували як зерносховище, а згодом як склад сільськогосподарських хімікатів. У 1991 році будівлю передали місцевій уніатській церкві. Каплицю прибрали і облаштували, але сьогодні вона рідко використовується.

Архітектура

Будівля розташована в центрі села. Фасад виходить на дорогу. Каплиця збудована з бежево-сірого пісковика. Хрест на фасаді виконаний з червоного пісковика. Корпус каплиці складається з тринавової нави і трибічної замкненої вівтарної частини, ширина якої відповідає контуру корпусу каплиці. Вівтарна частина відокремлена напівкруглою замкненою аркадою ікосаедра. Крім того, цей модуль поділений на три частини. У центрі знаходиться вівтар, а по боках розміщені два простори на трапецієподібному плані, праворуч - відкритий простір, що виконує роль своєрідної ніші, а ліворуч - закритий простір, який використовується як ризниця.

Фасади поставлені на цоколь і сформовані з блоків пісковику неправильної обробки. Фасад тридільний. Центральне поле - ризаліт, бічні поля розширені контрфорсами. Ризаліт імітує триповерхову вежу. Він завершується шатровим дахом, який утворює своєрідну оптичну основу для ліхтаря, в даному випадку верхньої частини вежі. Окрім цієї частини, найяскравішою особливістю є великий хрест з червоного пісковика, який розміщений під завершенням. Його нижня частина фланкована прямокутними нішами, замкненими півколами, і доходить майже до карнизу, що завершує перший поверх. У полі першого поверху - вхідний отвір, обрамлений ретельно обтесаними фрагментами пісковика.

Каплиця вкрита двосхилим дахом. Над завершенням він переходить у багатосхилий дах. Скати даху та бічні стіни башти вкриті листовим металом. Шолом башти вкритий бляшаною лускою у шаховому порядку, викладеною по діагоналі.

Інтер'єр оштукатурений і перекритий дерев'яними псевдосклепіннями. Над навою - дзеркальне склепіння (тобто з вмонтованим дзеркалом), а над вівтарем - бочкоподібне. Вхідні та віконні прорізи в будівлі переважно прямокутні, замкнені півколом. До дерев'яного музичного хору ведуть круті сходи, розташовані праворуч від входу. Підлога зроблена з прямокутних плит пісковику.

У своєму дослідженні Марцін Бернат описує стан будівлі як добрий, вказуючи при цьому на відсутність оригінального оздоблення (окрім шести розписів Хресної дороги). Дзвіниця, брама та огорожа також відсутні. У місцевій церкві знаходиться картина "Молитва в саду".

Назва: Громадська каплиця Чесного Хреста в Успенській церкві. Віднайдення Чесного Хреста в Залав'ї

Нинішня діюча назва: Громадська каплиця Української Церкви Соборності

Галузь: архітектура

Місцезнаходження: Україна, район: Тернопільський, населений пункт: Залав'є

Автор: Я. Пасічний, за проектом Тадеуша Обмінського

Дата побудови: 1935 r.

Технічні дані: Цегляна споруда