Історична довідка

Село розташоване на річці Серет, за 5 кілометрів на захід від значно більшої Трембовлі. Вперше Острівчик згадується у 15 столітті. У наступному столітті село було записане як містечко. Власниками маєтку були Бекірські (18 століття), Ланцкоронські, Баворовські (19 століття), а з кінця 19 століття до поділів Польщі маєток належав родині Зоммерштейнів.

Спочатку Острівчик підпорядковувався парафії у Трембовлі. Богослужіння відбувалися у дружній греко-католицькій церкві, яка знаходилася у сусідньому Засяночі.

У 1891 році в селі розпочалося будівництво каплиці, яка в майбутньому мала стати церквою. Землю під будівництво подарував власник маєтку Фейвель Зоммерштайн. Того ж року відбулося освячення храму. Освячення відбулося через два роки. Протягом наступних десятиліть будівлю добудовували та вдосконалювали. У 1911 році в селі була створена експозиція і в той же час поруч з костелом був побудований цегляний пасторський будинок. У 1914 році парохія була спалена росіянами дотла. Парафіяни відбудували парохію, яка знову була зруйнована під час польсько-української війни (1918-1919 рр.). Громада знову відбудувала задню частину храму.

У 1923-1925 роках відбулися реставраційні та модернізаційні роботи, які підготували церкву до повної душпастирської незалежності. Зокрема, було перекрито дах храму ґонтом та зроблено два бічні вівтарі. У 1925 році придбали реквізовані росіянами дзвони. У наступні роки будівлю переобладнали і вдосконалили. У 1925 р. парохія отримала статус парафії. 1931 і 1932 рр. сильні буревії зірвали дах парохії. Кожного разу його відновлювали завдяки зусиллям парафіян.

У 1944 році вікаріат використовувався як польовий шпиталь. Поруч був розташований військовий аеродром. Після його бомбардування німцями у вікаріаті лікували поранених радянських льотчиків.

Коли терор з боку Української повстанської армії (УПА) почав набувати справді небезпечних розмірів, отець Роман Штаєр після тривалого тиску залишив парафію, забравши з собою частину церковного обладнання. Незабаром після цієї події українці увірвалися в будівлю, розграбувавши майже все, що залишилося. Польське населення, яке залишило Острівчик, емігрувало в різні місця Польщі, але переважно на відвойовані території.

За часів панування СРСР радянська влада перетворила костел на зерносховище. Після розпаду Радянського Союзу розглядалося питання про передачу будівлі місцевій греко-католицькій парафії, але громада спочатку відмовилася прийняти будівлю через брак коштів на ремонт.

Багато років церква стояла занедбаною. Врешті-решт, вона перейшла у власність греко-католицької громади. У 2010-2015 роках тут були проведені масштабні ремонтні роботи. Серед іншого, було замінено скати даху, відреставровано фірмову вежу, відремонтовано та пофарбовано вертикальні артикуляційні елементи зовнішнього фасаду, фасад та карниз. Було збережено необроблену, первісну кам'яну форму стін. Нині церква носить ім'я святого Дмитра.

Архітектура

Будівля розташована на дорозі з Дарачева до Трембовлі, у західній частині села. Церква збудована з місцевого пісковика з дуже ретельно викладеним утоком, що здалеку нагадує цеглу. Інтер'єр та артикуляційні елементи на зовнішніх фасадах були поштукатурені та пофарбовані в білий колір. Будівля збудована за планом латинського хреста. Поздовжнє плече утворене двонефною навою та однонефним трикутним зімкнутим пресвітерієм, зверненим на північний схід. Поперечний рукав утворений трансептом з однопролітними рукавами. Між вівтарною частиною і лівим рукавом трансепту розміщена квадратна в плані ризниця.

Артикуляція зовнішніх стін здійснена пілястрами у вигляді секцій профільованого карнизу, які підтримують кути і розчленовують поля фасаду. Пілястри спираються на балку, яка оперізує всю будівлю.

Фасад одноповерховий, тривісний, завершений трикутним фронтоном. У центральному полі - вхідний отвір, над яким - причілок з барельєфом із зображенням Ока Провидіння у променистому сяйві та вікном. Бічні поля мають ніші зі стрілчастими арками. Фронтон обрамлений п'єдесталами і увінчаний хрестом. У його полі - ніша зі скульптурою Пресвятого Серця Ісуса.

Нава перекрита двосхилим дахом. Над пресвітерієм він ідентичний, за винятком того, що в кінці переходить у багатосхилий дах. Над рукавами трансепту - аналогічний, з додатковими скатами по боках. Всі дахи були покриті листовим металом, і сучасна реконструкція також використала це рішення, вибравши дещо іншу текстуру. У місці перетину нефа і трансепту з'явилася вежа-верхівка, яка також була обшита бляхою. Вона збудована на восьмигранному плані в основі. Колись мала ажурну глориету (зараз перекрита). Її увінчує маківка з кованим залізним хрестом, підписана "Атаназій Качоровський рік 1891".

Артикуляція внутрішніх стін була спроектована дуже подібно до зовнішніх фасадів, за винятком того, що пілястри візуально не розділені штукатуркою. Іншими словами, внутрішні стіни потиньковані повністю в білий колір. Привертають увагу також дерев'яні псевдосклепіння. Нава перекрита псевдоколонним склепінням з люнетами, в хрестовій частині - псевдохрестовим склепінням, в рукавах трансепту - колисковим склепінням, у вівтарі - таким же, але над завершенням воно стає половиною монастирського склепіння.

Вікна в будівлі переважно прямокутні, замкнені півколом, в глибоких розпалубках з внутрішньої сторони. У вівтарній частині є кругле вікно, а в ризниці - прямокутне. Мурований з цегли, але з дерев'яною підлогою та балюстрадою.

До найважливіших елементів, пов'язаних з обстановкою та оточенням костелу, належать або належали такі елементи:

• Головний вівтар авторства Владислава Мельничека, датований 1914 роком і описаний як "романсько-готичний". На його головному полі знаходилася скульптура із зображенням образу Непорочної Матері Божої;
• бічні вівтарі роботи Павла Галанського, датовані першою половиною 1920-х років;
• цегляна дзвіниця з тремтливого пісковика, триаркова, увінчана трикутним фронтоном;
• Дзвони з фабрики Фельчинського, розташованої в Калуші, датовані початком 20 століття;
• кам'яні скульптури перед фасадом костелу роботи С. Русінека, датовані другою половиною 1930-х років, із зображенням образів Христа Царя та Діви Марії Непорочної;
• Вотивний кам'яний хрест, на високому постаменті, перед яким барельєф св. Йосифа та напис: "Для інтенції від усіх нещасних випадків Побудований Йозеф Сікорський 1922 р.".

Кінга Блашке у своєму дослідженні будівлі характеризує костел як скромну споруду без чітких стильових ознак. Історично, однак, його описували як "романський", "віслинський" або "ренесансний". Варто, однак, зазначити, що в його архітектурі переважають досить скупі форми з сучасними асоціаціями. Сьогодні будівля функціонує як греко-католицька церква і перебуває у доброму стані після реставрації, яка відбулася у 2010-2015 рр. Окрім ремонту даху, оновлення фасаду та закриття дзвіниці (тепер уже не ажурної), серед іншого, було замінено вікна.

Назва: Парафіяльний костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Островерці

Нинішня назва: Греко-католицька церква св. Дмитра. Святого Дмитра

Галузь: архітектура

Місцезнаходження: Україна, Район: Тернопільський, Село: Острівчик

Автор: Невідомий

Дата побудови: 1893 r.

Технічні дані: Об'єкт кам'яної кладки