Язловець – давнє містечко на історичному Поділлі у довоєнному Бучацькому повіті Тернопільського воєводства. З Польщею воно пов'язане ще з часів Казимира Великого (XIV ст.). Спочатку було власністю шляхецького роду Бучацьких гербу Абданк, які прийняли прізвище Язловецькі, а пізніше – Радзивіллів, Конєцпольських, Блажовських та інших. У джерелах його згадується як місце проживання та вічного спочинку Гомулки, а оскільки його ім'я не викарбуване на камені, то це може стосуватися як Миколая, найвидатнішого польського композитора епохи Відродження, так і його сина – Михайла, що видається більш правдоподібним.

Надгробок Гомулки – напис
Латинський текст епітафії виглядає наступним чином:

«D.O.M.A.
GOMOLCAM HIC LAPIS INDICAT SEPULTUM
QUEM CUM DEVORAT ATRA MORS CHORAULAE
OMNES INGEMUERE MUSICIQUE
MAGNATUM DOMUS STETERE MUTAE
AT RECTE CINERES TUI QUIESCANT
GOMOLCA HOC TUMULO A TUIS PARATO
URBEM NEC PATRIAM CRACI REQUIRANT
OBIIT ANNO D.MDCIX
DIE V. MARTII AETATIS XLV»,

що в перекладі українською звучить так:

«Богові Найдобрішому і Всевишньому.
Цей камінь вказує на місце поховання Гомулки,
Коли його поглинула чорна смерть,
усі хористи й музиканти плакали,
а палаци вельмож замовкли.
Нехай же прах твій, Гомулко, спочиває з миром
у цій могилі, яку приготувала твоя сім'я,
і нехай не сумують за твоїм рідним містом Крака.
Помер року Господнього 1609,
5 березня, у віці 45 років».

Чи належить епітафія, що знаходиться в колишньому язловецькому парафіяльному костелі, Миколаю Гомулці? Якщо так, то в її написі містяться помилки (вік, а також дата смерті). А якщо вона не була присвячена Миколаю? Можна припустити, що йдеться про Михайла Гомулку – тобто сина Миколая, тоді у цьому випадку дата смерті й вік збігаються. А можливо, епітафія належала ще іншому Гомулці, імені якого ми не знаємо, але який також був музикантом, що не варто виключати, зважаючи на музичну обдарованість членів цієї родини.

Розвіяти ці сумніви допоможуть досить добре задокументована біографія Миколая, збережена в язловецькому костелі кам’яна плита з написом, а також критичний аналіз досі опублікованих джерел.

Миколай Гомулка – ким він був
Миколай Гомулка (Ґомулка, Гомолка) народився між 1532 і 1536 роками в Сандомирі (у деяких джерелах згадується Краків) у родині міщан – Томаша і Катажини (за деякими даними Агнешки). Відомо, що 1545 року він опинився при дворі Сигізмунда Августа. Спочатку він був пажем у ролі «хлопчика-співака» у хорі. Між 1548 і 1550 роками навчався у музиканта Яна Клауса, щоб пізніше стати королівським трубачем (тубіцинатором), а потім флейтистом (фістулятором). Він перебував при дворі у Кракові, Вільнюсі, Книшині, Пйотркові, Гданську, а також, ймовірно, й у Кенігсберзі.

У 1563 році Гомулка залишив королівську капелу, щоб з'явитися у своєму рідному місті Сандомирі, де обіймав посади лавника та підвійта, але в 1573 році відмовився від цих офіційних посад. Між 1567 і 1570 роками, а можливо й раніше (1563 р.), він одружився з Ядвігою Кушневичівною (або Кушмеровичівною), і можна припустити, що саме з нею у нього в Сандомирі народився син Михайло, також музикант. Найімовірніше, в наступні роки він перебував у Піньчові та Мєхові як музикант монастирської капели. Згодом опинився в Кракові, де вийшов його епохальний твір «Мелодія на польських псалтирях на 150 псалмів Давида» у перекладі Яна Кохановського («Melodie na Psałterz Polski przez Mikołaja Gomólkę uczynione, w Krakowie, w drukarni Łazarzowej roku Pańskiego 1580»). Ймовірно, він також був музикантом краківського єпископа Петра Мишковського (бл. 1505–1591 рр.) до 1586 року.

У наступні роки, найімовірніше, 1590–1591, Миколай був членом капели при дворі канцлера Яна Замойського (1542–1605 рр.) разом з уже згаданим Михайлом Гомулкою. Остання інформація про Миколая датована 30 червня 1591 року, пізніших відомостей про нього немає. Можливо, але це лише припущення, що він і його ймовірний син згодом оселилися в Язловці при дворі воєводи подільського Єроніма Язловецького (1570–1607 рр.), у капелі якого Михайло працював музикантом і диригентом.

Костел у Язловці та домініканський чернечий орден
Кілька слів варто присвятити костелу в Язловці та історичній епітафії, яка збереглася до наших днів.

Колишній домініканський костел Успіння Пресвятої Діви Марії зведено близько 1590 року в ренесансно-готичному стилі. Костел складався з однієї нави, з п'ятигранним вівтарем і двома каплицями. Костел мав хрестоподібне склепіння, а на фасаді збереглася триповерхова вежа і цікаві портали у ренесансному стилі.

Сьогодні костел являє собою напівзруйновані руїни, а з внутрішнього оздоблення збереглися лише фрагменти настінного розпису на склепінні вівтаря та внутрішній стіні нави. Руйнування костелу, ймовірно, почалося ще за часів поділів Речі Посполитої, проте він продовжував служити вірянам до кінця Другої світової війни. Остаточно костел було зруйновано в радянські часи, коли його використовували як склад для алкогольної продукції.

Надгробок Гомулки – коротка історія
Епітафія Гомулки зазнала різних, досі до кінця не з'ясованих, перипетій. Спочатку, ймовірно, вона знаходилася всередині костелу, хоча не можна виключати, що її первісним місцем розташування була зовнішня стіна храму або ж вона була окремим поховальним об'єктом у безпосередній близькості від нього.

Як писав етнограф і фольклорист Зиґмунт Ґлоґер (1845–1910 рр.) в «Ілюстрованій Старопольській Енциклопедії»: «надгробок використали в мурах найближчої винокурні», що й може свідчити саме про його розташування ззовні. Врятував його місцевий священник (Лущинський), який наказав перенести надгробок до костелу — це сталося в першій половині XIX століття. За іншою версією ("Semper Fidelis", №3/1996), надгробок був знайдений у цвинтарній стіні і «за наказом баронеси Розалії Блажевської був вийнятий, очищений і відреставрований, а потім у 1830 році перенесений і розміщений біля головного входу [...], де він залишався до 1939 року».

Прочитання епітафії Гомулки зараз значно ускладнене через пошкодження поверхні, природну деградацію вапняку (так зване «пиління») та стирання літер. Однак, повна реконструкція старого латинського тексту стала можливою завдяки його попередній публікації (хоч і з незначними неточностями) у 1828 році як у львівському журналі «Розмаїття» (№ 49, додаток до «Gazeta Lwowska»), так і у варшавській газеті «Gazeta Polska» (№ 339). Це свідчить про ширше зацікавлення особою композитора, попри несприятливий період поділеної Речі Посполитої. Автор тексту не має сумнівів, що надгробок належить саме Миколаю Гомулці. Однак він неправильно перекладає слово «choraulae», яке означає «хористи», а не назву села Хоравля, де Гомулка помер. Також помилковим є твердження, що Гомулка народився у Кракові. Текст епітафії може бути лише підставою для такого припущення.

Надгробок Гомулки – сучасний стан
Нині надгробок знаходиться у притворі, вмурований у виступ стіни, що підтримує музичний хор. Однак достеменно невідомо, чи це було його первісне місце розташування. Оригінальною, XVII столітньою, частиною, ймовірно, є лише вапнякова плита (розміром 71 × 75,5 см) з вищезгаданою інскрипцією. Вона вмонтована, очевидно, у пізніший, імовірно XIX столітній пам’ятник із сірого пісковику (загальна висота приблизно 200 см). Над плитою з написом знаходиться барельєф із зображенням розп’ятого Христа та фігури, що стоїть на колінах праворуч. Верхівку пам'ятника увінчує трикутна плита з барельєфом голови ангела з крилами. Лицьова поверхня надгробка виступає на 21 см вперед від площини стіни.

Надгробок Гомулки – Михайла чи Миколая?
Викарбуваний на камені вік Гомулки — 45 років на момент смерті в 1609 році — вказує на його народження в 1564 році. Якщо припустити, що йдеться про Миколая, то це буде помилкою, оскільки він не міг прожити таке коротке життя, адже відомо, що дев'ятнадцятьма роками раніше (у 1545 р.) він перебував при королівському дворі. Тому цілком ймовірно, що мова йде про Михайла, який, як відомо, раптово помер саме в Язловці. Виходячи з цього припущення, рік його народження (1564 р.) збігається з датою ймовірного одруження Миколая (приблизно 1563 рік) та гіпотезою, що Миколай був його батьком.

Однак гіпотези про те, що ця епітафія належала Михайлові, походять з більш пізнього періоду. Ранні дослідники не бачили суперечностей між датами на плиті та біографією Миколая, тож не сумнівалися, що присвячено її саме йому. Те, що він міг би (sic!) мати лише 16 років, коли створював «Мелодії на Псалтир», сприймали як ознаку його композиторського генія. Отже, вони припускають, що місцем народження Миколая є Краків, про що свідчить напис на надгробку. Таку думку також поділяв Зиґмунт Ґлоґер. Це могло бути пов’язане з тим, що Миколай вважається видатним і відомим композитором, тоді як Михайло — малопомітною фігурою, яка завжди залишалася в тіні.

Цей погляд заслуговує на увагу і з тієї причини, що, ймовірно, ближчими до істини є судження тих дослідників, які жили ближче до епохи Гомулки, коли пам'ять про нього ще була живою, а історичні джерела — доступнішими. Водночас відомо, що старі публікації не завжди відзначалися фактологічною точністю. Нині ми можемо бути певні лише в одному: надгробок є тим самим, що й раніше, адже опис плити з 1828 року цілком відповідає збереженому зразку. Лише інскрипція була підставою для початкових тверджень, а згодом — лише припущень, кому саме вона присвячена.

Язловецький костел без даху видно здалеку, а до його мурів веде сільська дорога. Усередині легко можна віднайти епітафію Гомулки. І хоча достеменно не відомо чи вона була присвячена саме Миколаю, варто замислитися над його видатним музичним твором, який колись звучав при дворах Ягеллонів, а, можливо, і Вазів, аби він не зник остаточно разом із пам’яттю про свого автора в тиші нинішнього руйнування й забуття.