Пейзаж «Сосни та ялини (Свіслоцька пуща)» [олія, полотно, 73 × 60 см, Обласний художній музей у Луганську, Луганськ, Україна]
Жуковського особливо приваблювали ліси, незаймані цивілізацією. Він був завзятим мисливцем як у Росії, так і в Польщі. Він без побоювань заглиблювався в ліси північних губерній: Московської, Тверської, Муромської, Біловезької та Свіслоцької пущ, Литви та Полісся. Там він полював і створював пейзажі. У його творчості є ціла серія пейзажів, у яких зображено мотив лісу: «Зима в Біловезькій пущі» (1934), «Надвечір» (1911), «Ялиновий ліс» (1906), «Сосни та ялини. (Свіслоцька пуща)».
Останній із згаданих пейзажів було написано у 30-х роках XX століття. Він заслуговує на особливу увагу, оскільки в ньому Жуковський оновив свою живописну техніку — тут він не поєднував великі кольорові площини, а лише комбінації кольорових плям різного розміру, аж до точкових мазків пензлем. Настроєвість походить від тональності, інтенсивності світла та повітряної перспективи. Сам мотив лісу чи пущі є невибагливим, але художник надав йому особливого, багатого художнього вираження. Кожен пейзаж Жуковського містить певні колористичні відкриття, як завдяки самому мотиву, так і завдяки неповторності враження, яке він викликає у глядача. Стовбури хвойних дерев написані у всій гамі відтінків фіолетового, блакитного та світло-сірого, крізь які ледь проглядає природний темно-коричневий колір кори. Мимоволі — під впливом сонячних променів — можна піддатися ілюзії: хвойні дерева, їхні голки та липкий сік у променях сонця виділяють ароматний запах, який добре відчувається у нагрітому повітрі теплого дня. Крони сосен і ялин мають найбагатшу гаму кольорів — від світло-зеленого до темно-зеленого, що іноді переходить у темно-синій. Земля вкрита довгими, горизонтальними, темно-синіми та фіолетовими тінями високих дерев. Горизонтальний ритм цих тіней у поєднанні з вертикальним ритмом дерев створює лінійний порядок, передаючи цілісність і природну реальність зображеного фрагмента Свіслоцької пущі. Соковиті й вільні мазки пензля, що гармонійно вписуються в тональну гаму, водночас стають простором і світлом. Це дозволяє художнику з легкістю виразити мінливість миті, а на кольоровій поверхні полотна створити вібруючу фактуру та передати чуттєвий захват від імпульсивної природи.