Картини Шимона Чеховича прикрашають розкидані по всій Польщі церкви XVIII ст., а також містяться у багатьох місцях в Україні, Литві та Римі. Цей талановитий та працьовитий художник, який здобув освіту у Вічному місті та активно працював протягом 60 років (sic!), зараз майже забутий і недооцінений. Кількість і якість його художнього доробку контрастує з необізнаністю щодо його досягнень. Попри свою славу і найбагатшу клієнтуру свого часу, Чехович залишався людиною скромною: він так і не створив сім’ї й не залишив по собі великих статків. Упродовж десятиліть митець малював в одному стилі, що ускладнює датування його творів і точне вивчення творчості.

Коротка біографія Шимона Чеховича

Його дещо загадкова біографія розпочинається у Кракові, де у 1689 році в сім'ї ювеліра народився Шимон Чехович. Припало це на занепад правління Яна ІІІ Собеського. Своєю мистецькою освітою він завдячує Францішеку Максиміліану Оссолінському (1676–1756 рр.), підскарбію великому коронному. Багатий покровитель відправив Чеховича на до Риму на навчання у знаменитій Академії святого Луки (Accademia di San Luca, заснованій у 1577 р.). Майже двадцять років митець жив і працював у Вічному місті. Був членом престижної папської конгрегації віртуозів, яка об'єднувала найвидатніших художників Риму. Переважно займався сакральним живописом, розписуючи церкви та монастирі.

Попри тривале перебування Чеховича у Вічному місті, про його тогочасне життя і творчість відомо небагато. Відсутня інформація, коли він прибув до Риму, а також невідома дата і причина, чому він його покинув. Ідентифіковано лише кілька картин, написаних для польського костелу Святого Станіслава в Римі (Сан-Станіслао-деї-Полаккі) та для францисканського монастиря на Палатині. Цілком можливо, що інші, ще не ідентифіковані твори цього поляка й досі прикрашають римські палаци чи костели.

Шимон Чехович – авторитет релігійного живопису 

Чехович повернувся до Польщі близько 1730 року й оселився у Варшаві. Завдяки академічній освіті, здобутій у Римі, та досвіду він був беззаперечно провідним художником на території Речі Посполитої. У ті часи здобути мистецьку освіту в Польщі було неможливо. До створення академії прагнув останній монарх Речі Посполитої, Станіслав Август. Проте перша Академія образотворчих мистецтв на польських землях постала лише у 1818 році в Кракові.

Шимон Чехович, як релігійний художник, що походив з Риму, вважався авторитетом у галузі живопису. Він прославився як портретист, так і автор розписів для магнатських палаців і костелів, зокрема в Цехановцях, Любліні, Кельцах, Любартові, Кракові, Варшаві, Львові, Опатові, Ополе Любельському, Тикоцині, Підгірцях, Седльцях, Вільнюсі, Познані, Каунасі, Янові Підляському. Він працював у Максиміліана Оссолінського, сандомирського воєводи Яна Тарло (1684–1750 рр.), литовського придворного підскарбія Юзефа Францішека Сапєги (1679–1744 рр.) та його брата, великого канцлера литовського Яна Фридерика (1680–1751 рр.), великого коронного гетьмана і каштеляна краківського Яна Клеменса Браницького (1689–1771 рр.), а також Сангушків. У 1757 році Чехович також намагався отримати посаду придворного маляра Августа III Веттина, однак безуспішно.

Шимон Чехович – живописець, викладач

«Загальнодержавна» діяльність маляра вимагала помічників для виконання замовлень. Хоча Чехович працював досить швидко, великоформатна вівтарна картина забирала у нього півтора-два місяці. Цілком імовірно, що він та його майстерня виконували кілька замовлень одночасно. Підраховано, що за свою сорокарічну кар'єру в Польщі Шимон Чехович створив близько 1 000 робіт. Одним із його учнів і близьких соратників був Лукаш Смуглевич (1709–1780 рр.), одружений на племінниці Чеховича, Регіні Олесінській. Вони заснували першу приватну школу живопису в кам’яниці «Під Фортуною» на Староміській площі у Варшаві, де навчали наступне покоління художників. Серед їхніх учнів були сини Лукаша, Антоній (1740–1810 рр.) і Францішек Смуглевичі (1745–1807 рр.) та Антоні Альбертранді (1733? –1795 рр.).

Цікавим фактом, раніше невідомим у вітчизняному мистецтвознавстві, стала співпраця художника з магнатом Жевуським. З 1762 року, з перервами, Шимон Чехович працював у палаці в Підгірцях (нині Україна) у Вацлава «Еміра» Жевуського (1706–1779 рр.). Краківський воєвода, згодом великий коронний гетьман, створив майже музей-галерею Шимона Чеховича як частину своєї мистецької колекції, масово купуючи та замовляючи його роботи, переважно на сакральну тематику. Зі 106 картин у колекції Жевуського понад 70 належали Чеховичу і експонувалися переважно в Зеленій залі Підгорецького замку. Художник також виконував розписи для розташованого неподалік костелу капуцинів в Олеську (фундація гетьмана Жевуського).

Наприкінці життя Чехович став капуцинським терціарієм. Його майстерня містилася у флігелі палацу Радзивіллів, що прилягав до монастиря капуцинів на вулиці Мьодовій у Варшаві. Останній твір – «Святий Франциск Серафічний», створений у рік смерті художника, нині зберігається в краківському костелі капуцинів.

Шимон Чехович помер у Варшаві 21 липня 1775 року у віці 86 років і був похований у крипті костелу капуцинів. Пам’ять про його творчий доробок жила ще десятки років потому: на звороті однієї з копій автопортрета Шимона Чеховича, виконаній у XIX столітті, містився напис: «Шимон Чехович / єдиний добрий польський художник / у XVIII столітті».

Поклоніння волхвів за Шимоном Чеховичем

Поклоніння волхвів – популярний біблійний сюжет, який дає художникам різних епох простір для фантазії у зображенні екзотичних постатей і тварин, блискучих тканин та розкоші східної процесії. Не міг його оминути й у своєму репертуарі майстер сакрального малярства Шимон Чехович.

Художник на своєму полотні розмістив лише головні, суттєві постаті сцени. Позаду Марії з Немовлям, на картині праворуч, видніє фрагмент чоловічої фігури, ймовірно, святого Йосипа. На задньому плані, позаду трьох царів, бачимо голову верблюда, залишаючи зображення решти барвистої свити лише уяві глядача. Постаті представлені крупним планом, майже на передньому плані. Однак Марія та один з волхвів, що стоїть перед нею на колінах, привертають найбільшу увагу завдяки насиченим великим плямам блакиті, червоного та охри (жовтувато-золотавого пігменту), що створюють своєрідне тло для світлої постаті Дитятка, освітленої променем світла, який падає від зорі.

«Поклоніння волхвів» Шимона Чеховича з колекцій Львівського музею обмежується найважливішими постатями: Марія з Ісусом на колінах та волхви. Цей мінімалізм, такий незвичний для барокового живопису, характеризує творчість художника. Подібно й тло, лише злегка окреслене: зі стайнею, зображеною у вигляді шматка стіни з видимим фрагментом колони, накритої тимчасовим дерев’яним дахом. У роботах Чеховича марно шукати складних, динамічних композицій чи детального декору, а також світлових контрастів. Постаті він розміщує в нейтральному освітленні, виводячи їх із тіні м’яким моделюванням.