Перша ратуша в Станіславові була побудована у 1666 році, а нинішня будівля вже є четвертою. Її будівництво розпочалося у 1929 році і завершилося наприкінці міжвоєнного періоду. Автором будівництва був польський архітектор Станіслав Трела.

Історія чотирьох будівель Станіславівської ратуші

Перша дерев'яна будівля ратуші у Станіславові була споруджена у 1666 році, невдовзі після заснування міста краківським каштеляном, коронним польним гетьманом Анджеєм Потоцьким. Споруда була тимчасовою, тому через кілька років (1672 р.) було зведено нову будівлю з дерева та каменю. Під час польсько-турецької війни (1672-1676) ратуша сильно постраждала.

Ще у 17 столітті було збудовано третю, вже повністю обнесену мурами, барокову будівлю ратуші на хрестоподібному плані, з високою вежею посередині. Ця ратуша проіснувала до 1868 року, коли її, разом з багатьма іншими будівлями міста, знищила пожежа. Реконструкція ратуші в стилі неоренесансу була здійснена під керівництвом краківського архітектора Філіпа Покутинського (1829-1879). Ця, четверта будівля ратуші у Станіславові, була зруйнована під час Першої світової війни – тут розміщувався спостережний пункт, тому споруда неодноразово обстрілювалася. Після війни, ратуша перебувала в катастрофічному технічному стані, її довелося частково знести і відбудувати заново.

Будівництво нової будівлі ратуші у Станіславові

Будівельні роботи за проектом польського архітектора Станіслава Трелі (1892-1950) розпочалися лише через десять років, в звязку з постійними економічними кризами. Підрядником робіт, на основі тендеру було обрано фірму "Inżynier Krausz i Spółka.

У 1929 році бічні крила будівні знесли, залишивши лише основу вежі 18 століття і частину підвалів. Завершення будівництва було заплановане на 1932 рік, але через постійний брак коштів, оздоблювальні роботи затягнулися до кінця міжвоєнного періоду. Будівництво фінансувала міська влада, проте міські органи влади не планували там розташовуватись, оскільки вони перебували в будівлі Воєводського управління. "Нова ратуша" мала слугувати музеєм Покуття, а також бібліотекою та міським архівом.

Збережена частина вежі використовувалася як комунікаційна основа, а господарські приміщення розмістилися у чотирьох новозбудованих залізобетонних бічних крилах, споруджені за планом грецького хреста (рівнобедреного), тому іноді кажуть, що ратушу звели за планом Virtuti Militari. Підвал використовувався для закладу громадського харчування та технічних приміщень, перший поверх був відданий під комерційну функцію (магазини), а власне музейні зали та дирекція музею, розмістилися на другому поверсі. На другому поверсі були заплановані також бібліотека та архів.

Архітектура ратуші

У плані загального масиву будівлі, архітектор Станіслав Треля відштовхувався від первісної схеми центрального плану з високою вежею. Архітектурне рішення, однак, зовсім інше, що свідчить про натхнення експресіонізмом, стилем ар-деко та його польським різновидом – так званою краківською школою. Визначення ар-деко в архітектурі, сформульоване у 1928 році Єжи Варчаловським, було таким: "певна гострота форм і ліній, перетин площин, система внутрішніх скосів у межах суцільного масиву, переважання геометричних елементів, ритмічний рух форм, що з'являються і відступають, з чітким обмеженням освітленої форми від форми в тіні, зустріч площин під прямим кутом або їх злиття в кристалічну форму чи повне ніби уникнення занадто плинної лінії, занадто округлих форм". Ці риси чітко простежуються в архітектурі ратуші в Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Тут чітко прослідковується динамічне розташування кубічних об'ємів, що ґрунтується на діагональних напрямках.

Помітні аналогії з найвідомішими реалізаціями в концепції ар-деко, такими як польський павільйон на Всесвітній виставці в Парижі 1925 року та павільйон Союзу скляних заводів на Загальній національній виставці в Познані 1929 року, в яких присутня характерна для цих будівель кришталева вежа, що підсвічується вночі. У Станіславові також було передбачено встановлення електричних прожекторів для освітлення вежі.

Познанський інженер, який перебував у справах у Станіславові, писав у листі до доньки: "Мушу зізнатися, що мені найбільше сподобався корпус ратуші, надзвичайно сучасний, в американському стилі. Центральна частина датується 17-18 століттями, а чотири бічні крила були добудовані, що надало їй надзвичайно оригінального вигляду. Сподіваюся, що через десяток місяців це буде місце, яке житиме і розвиватиме ідею регіоналізму, адже без знання своєї батьківщини, неможливо пізнати нашу батьківщину, міць якої походить від сильних і компактних регіонів" (Piotr J. Jamski, Pocztówki z Kresów przedwojennej Polski, Warsaw 2012).

Післявоєнна доля ратуші

Під час Другої світової війни німецька окупаційна влада планувала зруйнувати ратушу, але від цих планів зрештою відмовилися через залізобетонну конструкцію. Було зруйновано одне крило будівлі.

У 1957 році були проведені реставраційні роботи, під час яких усунули сліди польськості: барельєфний герб Станіславова і чотири бронзові орли, що стояли в кутах четвертого поверху, які зняли і замінили на акротеріони в античному стилі (нащитники). Через два роки в будівлі почав працювати Краєзнавчий музей.

Сьогодні колишня ратуша Станіславова є символом міста, яке з 1962 року має назву Івано-Франківськ. Це єдина світська будівля в Україні з позолоченим куполом.