В Аакіркебі на Борнгольмі знаходиться Розенкранскірке (Церква Святого Розарію), одна з небагатьох римо-католицьких церков у лютеранській Данії (і єдина на Борнгольмі). Вона була побудована, серед іншого, для служіння сезонним робітникам з Польщі, які у великій кількості працювали на Борнхольмі на початку 20-го століття. Костел прикрашає вітраж із зображенням святої Ядвіги Сілезької, культ якої був живим як серед німецькомовних, так і серед польських католиків.

Містечко Аакіркебю на острові Борнхольм

Борнхольм - острів у Данії в південно-західній частині Балтійського моря. Аакіркебю розташоване в центрі сільськогосподарської зони острова. Аакіркебю - колишня столиця Борнхольма, а сьогодні - третє за величиною місто на острові. Воно налічує трохи більше 2 000 жителів. Римо-католицька церква Розенкранскірке, або Церква Святого Розарію, була побудована тут у 1930-х роках і зараз є єдиною римо-католицькою парафією на Борнхольмі. Історія церкви тісно пов'язана з присутністю на острові польських сезонних робітників, деякі з яких влилися в місцеву громаду.

Поляки на Борнгольмі

Серед сезонних робітників на Борнхольмі значну групу становили прибульці з поділених польських територій . За оцінками, у другій половині 19 століття і на початку 20 століття кілька сотень польських сімей приїхали на острів на заробітки. Деякі з них були сезонними робітниками, наприклад, 149 польських робітників було зафіксовано на острові в 1911 р. і близько 200 в 1918 р. Вони працювали переважно на землі. Деякі з цих сімей оселилися на острові назавжди. До сьогодні серед мешканців Борнхольму живуть люди, які пам'ятають польське коріння своїх предків.

Ще одним відлунням звичаїв та умов життя найманих робітників є фраза "жити по-польськи", яка, очевидно, досі присутня в мові борнгольмців. Вона означає вільні стосунки, життя "на широку ногу", тобто без офіційного оформлення стосунків, що, як кажуть, було поширеним явищем у середовищі трудових мігрантів. Серед іншого, для виправлення такої ситуації консервативні данці підтримали організацію місіонерського форпосту Римо-католицької церкви для зміцнення морального духу сезонних робітників. Формально не було жодних перешкод, оскільки заборона на членство в Римо-католицькій церкві була скасована в Данії після прийняття конституції 1849 року.

Приблизно з 1880 року Борнхольм час від часу відвідував католицький священик з місіонерською метою. На початку 20-го століття кількість католиків тут зросла, чому сприяв приплив поляків. У 1915 році голландська домініканська провінція після консультації з католицьким єпископом Данії Йоганнесом фон Еухом (1834-1922) взялася за організацію постійного душпастирського осідку в Ренні, тодішній столиці острова. Першим прибув домініканський священик о. І.П. Нілен, який заснував тут каплицю. У 1916 році на Борнхольмі була заснована парафія Серця Ісуса. Згодом прибув ще один голландський домініканець, о. Теодор Йозеф Зетмульдер (1889-1968).

Отець Теодор Йозеф Зетмульдер

Його головним завданням на Борнхольмі стало душпастирство серед польських робітників. Для цього священнослужитель вивчив польську та данську мови. Більшість польських робітників мешкали у східній частині острова, тож у 1917 році в орендованому приміщенні в Аакіркебю було створено каплицю для богослужінь. Її назвали каплицею Розарію. У 1925 році було завершено будівництво пасторату, який існує до сьогодні.

Зважаючи на недостатній розмір каплиці, було вирішено побудувати нову, більшу каплицю, яка могла б вмістити до 200 осіб. Отець Зетмульдер не лише ініціював збір коштів та будівництво церкви, але й спроектував будівлю та її оздоблення. У 1932 році. Розенкранскіркен - церква Святого Розарію - була готова до використання.

Архітектура костелу

Архітектура римо-католицького костелу в Аакіркебю наслідує готичну традицію, хоча вона спрощена і модернізована. З точки зору дати побудови (1932 рік), це консервативна архітектура, навіть відстала за стилем. З іншого боку, з точки зору сенсу, це посилання на середньовічну, готичну архітектуру було виправданим, щоб повернутися до християнських традицій дореформаційної Данії.

Церква помітно вирізняється на тлі місцевого ландшафту. Це цегляна будівля, що здіймається вгору, з помітним ступінчастим фронтоном на передньому фасаді та ступінчастим загостреним порталом на центральній осі. Збоку (з півночі) до фронтону прибудована чотирикутна вежа, прикрашена аркатурним фризом. Аскетичний інтер'єр вівтаря з окремим поздовжнім склепінням і широкою чотирикутною навою освітлюється послідовністю тридільних гостроверхих вікон. Нава перекрита стелею з кесонним декором. Однак справжньою окрасою скромно обставленого інтер'єру, що виблискує білизною стін, є різнокольорові вітражі.

Інтер'єр костелу та його вітражі

Вітражі в стилі історизму 19 століття, ймовірно, були виконані після 1932 р. Їх автор невідомий, хоча концепцію, ймовірно, розробив отець Зетмульдер, а засновниками були католицькі родини з Борнхольму. Серед фігурних зображень - постать святої Ядвіги Сілезької. Цей вітраж був розміщений тут не випадково, оскільки для обслуговування костелу та роботи з польськими сезонними робітниками пастор Зетмульдер у 1927 році привіз до Аакіркебю монахинь згромадження святої Гедвіги Сьострен (Sankt Hedvig Søstrene) з (тоді ще німецького) Бреслау.

Культ святої Гедвіги був близький полякам, а її заступництво християнським сім'ям добре вписувалося в наміри душпастирської роботи.

Свята Ядвіга Сілезька

Принцеса Ядвіга Сілезька (нім. Hedwig von Schlesien) - народилася близько 1178 року в Андехсі, Баварія, і померла в 1243 році в Тшебниці, Сілезія. Вона була дружиною Генріха I Бородатого (1165/1170-1238), герцога Вроцлавського з династії П'ястів, і матір'ю його наступника, герцога Генріха II Побожного (загинув у битві під Легницею в 1241 році). Походила з баварського князівського роду (була дочкою Бертольда VI, графа Андеха і герцога Меранії).

У віці 12 років вийшла заміж за герцога Генріха Бородатого, який, концентруючи під своєю владою все більше польських земель (Нижню Сілезію, а періодично Велику і Малу Польщу), прагнув подолати поділ монархії П'ястів. Подружжя було засновниками багатьох костелів, у тому числі монастиря цистерціанських черниць у Тшебниці (1209 р.). Ядвіга була відома своєю побожністю та благодійністю. Її культ швидко розвивався. Вже у 1267 році Папа Римський Климент IV проголосив її святою. Вона була визнана покровителькою Польщі і всієї Сілезії, а також подружніх пар і християнських сімей. У 20 столітті вона також стала покровителькою польсько-німецького примирення.

В іконографії свята Ядвіга зображується босою, в герцогській митрі та плащі, що символізує її високе суспільне становище та аскетичний спосіб життя (босоніж). В руці вона тримає пастораль (знак гідності герцогині, релігійної зверхниці) і модель костелу, що вказує на прихильність до фундації. Традиція приписує герцогині Гедвізі двадцять церковних фундацій, з найбільшою у Тшебниці, де вона провела кінець свого життя після смерті чоловіка і де знаходиться її мавзолей.

Значення костелу в Аакіркебі

Існування римо-католицької парафії та костелу на данському Борнгольмі є частиною спільної історії польських сезонних робітників, емігрантів та європейської спільноти віруючих. Домініканський монах з Нідерландів, монахині з Вроцлава, сілезький святий покровитель, нитка християнського роду - це сліди культурних зв'язків, що формували релігійну свідомість людей, які, мандруючи в пошуках роботи, не хотіли розлучатися з вірою і традицією своїх предків. Це також знак польської присутності у формуванні економіки та історії Борнгольма.