"Тож пан Скшетуський поїхав на чолі герцогських прапорів до Збаража". Цими словами Генрик Сенкевич розпочав опис однієї з експедицій знаменитого героя роману "Вогнем і мечем". На сторінках роману описана історія, натхненна знаменитою обороною фортеці Збараж від татарсько-козацьких військ у 1649 році військом короля Яна Казимира. Місце події, увічненої в літературі, характеризується не менш цікавими архітектурними формами, які визначали її військову цінність. Вже в середньовіччі маєтком володіли представники князівського роду Несвіцьких гербу Корибут, які згодом прийняли прізвище Збаразькі. Перша дерев'яна резиденція князів датується 13 століттям. Будівля, яка мала оборонні функції, була зруйнована татарами у 1589 році, що спричинило необхідність реконструкції та функціональних змін (пов'язаних з необхідністю зведення мурованої резиденції, яка б забезпечувала ефективну оборону).


Італійський проект за типом "палаццо ін фортецца ". Історія будівництва мурованої фортеці є одним з найважливіших епізодів, пов'язаних з меценатством Збаразьких, а також з мистецькими зв'язками між Республікою та Італією. Близько 1612 року резиденцію спроектував Вінченцо Скамоцці, один з найвидатніших архітекторів і теоретиків венеціанського регіону. Свої пропозиції щодо форми фасаду та плану палацу Скамоцці опублікував у трактаті "L'idea dell'architettura universale" ("Ідея універсальної архітектури"). На кресленнях зображено величну прямокутну будівлю з кутами, обрамленими бастіонами та оточену ровом. Приміщення розподілені у чотирьох крилах, що оточують внутрішній двір. Передній фасад, з рустом на нижніх поверхах, сильно підкреслює три центральні осі з портикоподібним зчленуванням, увінчані трикутним фронтоном. Таким чином, Скамоцці поєднав два найважливіші елементи будівництва того періоду: адаптацію до просторового контексту і специфіки ділянки (необхідні військові укріплення) та новаторську, сучасну форму палацу. Проекти були замовлені Кшиштофу Збаразькому, який був добре знайомий з науковим і мистецьким середовищем північної Італії (серед іншого, він навчався у Галілео Галілея в Падуї) і виявляв інтерес до військової архітектури. Його амбіції та інтелектуальний кругозір спонукали магната залучити відомого архітектора - на жаль, проект не був реалізований, ймовірно, з фінансових та утилітарних причин, пов'язаних з домінуванням військових рис (як більш важливих, ніж палацова, репрезентативна форма). Зрештою, зупинилися на концепції, яка зберегла лише деякі рішення, запропоновані Скамоцці.


Замок Збаразьких і Вишневецьких Будівництво замку велося з 1620 року. Комплекс отримав проекцію чотирикутника, утвореного бастіонними укріпленнями. До внутрішнього двору веде масивна брама, якій передує міст через рів. Навпроти в'їзду зведено представницький будинок з палацовими формами. Дев'ятиосьовий двоповерховий фасад має рустовані кути, так само акцентовано видимий ризаліт (що складається з трьох центральних осей). Обличчя стіни також урізноманітнювали профільовані віконні обрамлення. Після Збаразьких замок перейшов до родини Вишневецьких, одним з представників якої був Єремій, командир, відповідальний за оборону Збаража під час вищезгаданої татарсько-козацької навали у 1649 році. У наступному столітті, коли маєток перебував у руках родини Потоцьких, російські вторгнення (у 1707 і 1734 роках) сприяли його руйнуванню. На початку 19 століття спробу порятунку зробили Нєментовські, які викупили замок і керували ним до Першої світової війни, під час якої будівля зазнала значних пошкоджень. На щастя, Збаразька фортеця була відбудована і пристосована для використання в якості музею.