Однією з найцікавіших укріплених магнатських резиденцій на Східному пограниччі був замок у Чорткові. Витоки споруди пов'язані з родиною Гольських, які на початку 17 століття звели муровану резиденцію на місці дерев'яного панського будинку. Швидше за все, вже в 1618 році маєток перейшов до рук родини Потоцьких, які дали можливість розбудовувати маєток. Період процвітання перервало вторгнення турецьких солдатів, які в 1672 році захопили замок і облаштували в ньому резиденцію баші, тобто сановника Османської імперії. Після повернення до попередніх польських власників комплекс зазнав подальших реконструкцій, найцікавішими з яких є роботи, виконані для Євстахія Потоцького та його дружини Маріанни з Контської. В архітектурі замку поєдналися середньовічні мотиви, запроваджені у Чорткові в попередньому столітті (бійниці, конструкція вежі), з модерними тенденціями, притаманними престижній резиденції (ризаліти, лоджії та тераси). Деякі дослідники гіпотетично пов'язують реконструкцію 18 століття з Яном де Вітте, військовим інженером і архітектором, який прославився, зокрема, як будівничий палацу Любомирських та Домініканського костелу у Львові.


Замкова архітектура Резиденція Потоцьких у Чорткові була збудована у формі неправильного п'ятикутника. Брама, якій передував міст, вела до просторого внутрішнього двору, оточеного валами зі стрілецькими вікнами. Одну зі сторін комплексу заповнював двоповерховий житловий будинок, який іноді називають палацом, збудований на прямокутному плані, до якого примикали вежі (пристосовані як ризаліти). Лоджия і парадні сходи з боку двору, а також оглядова тераса датуються 18 століттям. До будинку прилягав обширний флігель з житловими та представницькими функціями.

Форма зберегла чіткі військові риси, хоча замок призначався лише для короткочасної оборони. Вибір архітектурних форм зумовлювався не лише поточними потребами безпеки, але й розбудовою та зміцненням становища власника, Євстахія Потоцького, генерала литовської артилерії та генерал-лейтенанта коронного війська. Інші магнати, які володіли маєтками на прикордонні, також формували свої резиденції у подібний спосіб.


Занепад і відродження Період розквіту Чорткова, який збігся з часами правління Потоцьких, змінився поступовим занепадом, пов'язаним із занедбаністю та наданням резиденції нових функцій - особливе значення для історії Речі Посполитої мало її перетворення у 1815 році на в'язницю, де майже півстоліття потому утримували січневих повстанців. Стан замку наприкінці 19 століття задокументував Олександр Чоловський. Відомий історик і архівіст писав у 1892 році, що замок перебуває в аварійному стані. З подвір'я, де була криниця, можна було потрапити до склепінчастих приміщень, які спиралися на кам'яні та цегляні стовпи, і які раніше виконували господарські функції (в них розміщувалися комори, кухні та квартири для прислуги). Автор опису також звернув увагу на залишки кляшторів і на те, що "від кам'яних прикрас, скульптур, гербів чи написів сьогодні не залишилося жодного сліду, лише стіни свідчать про те, що вся будівля була дуже ретельно збудована" ("Teka Conservatorska", 1892).

Незважаючи на руйнування і збіднення тіла, докладалися зусилля, щоб надати замку нових функцій. У 1895р. тодішній власник, меценат Ієронім Садовський, виділив резиденцію для розміщення школи та притулку - закладів, якими опікувалося Згромадження сестер милосердя (засноване завдяки зусиллям їхнього засновника). Відтоді будівля відігравала важливу роль у житті та суспільному житті Чорткова. Спроби реставрації були зроблені після того, як у 1937 році комплекс придбало Польське туристичне товариство, яке пристосувало приміщення під регіональний музей та туристичний хостел. Результатом робіт стала, серед іншого, реставрація вежі. Після Другої світової війни стан замку знову почав погіршуватися - порятунок прийшов лише у 2021 році з початком часткової реконструкції та консервації колишньої резиденції Потоцьких.