Цвинтарем, який є просто безцінним джерелом історичної інформації про польську еміграцію під час війни та після неї, є польська ділянка на католицькому цвинтарі в Сен-Совёр у провінції Квебек, яка називається «Алеєю поляків».

Ева Іловська у путівнику «Польські могили на кладовищі в Сен-Совёр-де-Мон, Квебек, Канада» (Польський науковий інститут у Канаді, Монреаль, 2004) написала:

«Історія народу завжди знаходить своє відображення на кладовищах, тому польська ділянка кладовища в Сен-Совёр, як sepulerum patrae, є цінною пам’яткою історії Польщі та польської післявоєнної еміграції. Ця анклава польськості на чужій землі цілком заслуговує на особливий захист не лише з боку місцевої громади, а насамперед з боку польської еміграції в провінції Квебек та Канаді».

Перше поховання, яке поклало початок створенню польської ділянки на парафіяльному римо-католицькому кладовищі в Сен-Совёрі, відбулося у 1954 році, коли трагічно загинув син колишнього консула в Монреалі Тадеуша Бжезинського, Адам. Згодом на цьому мальовничому кладовищі, розташованому в Лаврентідах, почали з’являтися нові могили поляків, які померли в Монреалі та околицях, утворюючи так звану «Алею поляків». На кладовищі знаходяться могили представників довоєнного уряду Республіки Польща, польських дипломатів, діячів культури та мистецтва, науковців, ветеранів Першої та Другої світових воєн, Варшавського повстання, сибіряків, в’язнів концентраційних таборів. Численні надгробки з прекрасними епітафіями, що свідчать про великий патріотизм померлих і часто виражають тугу за втраченою батьківщиною, є унікальними символами польськості.

На Алеї поляків, серед інших, поховані:

полковник Анджей Лібіх ( 1893–1958); у 1918–1920 рр. брав участь у польсько-більшовицькій війні як ад’ютант генерала Желіговського, у 1931–1936 рр. — військовий аташе в Латвії, Естонії та Швеції. У 1939 р. командував 40-м піхотним полком «Львівських дітей» у Львові. Під час війни обіймав високі посади в Міністерстві національної оборони в Лондоні. Двічі нагороджений Хрестом хоробрих.

Полковник Олександр Замойський ( 1898–1961); під час війни 1919–1920 рр. був ад’ютантом генерала Владислава Сікорського, учасник вересневої кампанії, діяч Армії Крайової, ув’язнений і підданий тортурам гестапо. В’язень концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау та Дахау. Нагороджений Орденом «Віртуті Мілітарі» та чотири рази Хрестом за хоробрість.

Полковник Мечислав Карашевич ( 1895–1962); учасник польсько-більшовицької війни. У 1940 році у Франції вступив до Польських збройних сил за кордоном (PSZ). Після битви за Дюнкерк евакуйований до Великої Британії, де служив під британським командуванням. Нагороджений орденом «Віртуті Мілітарі». Похований разом із дружиною Вацлавою Ельжбетою Карашевич ( 1899–1971), лейтенантом Армії Крайової, учасницею Варшавського повстання.

Лейтенант Антоні Беліна-Бжозовський ( 1914–1995); випускник Школи резерву кавалерійських курсантів. Призваний у 1938 р. до полку Креховецьких уланів в Августові, брав участь у вересневій кампанії. У 1939–1943 рр. належав до Союзу збройної боротьби (пізніше — Армія Крайова) і брав участь у підпільній боротьбі проти гітлерівського окупанта. Призначений лейтенантом. Заарештований у 1943 році, останні роки війни пережив у концентраційних таборах в Освенцимі та Маутгаузені. Похований разом із дружиною Іреною (Ренією) Беліною-Бжозовською ( 1921–2009); санітаркою під час Варшавського повстання.

Северин Букевич ( 1910–2002); пілот 318-ї винищувально-розвідувальної ескадрильї. Нагороджений орденом «Віртуті Мілітарі».

Зофія Ченгері ( 1917–1994); з 1939 року належала до підпільної організації «Відплата», яка згодом увійшла до складу Армії Крайової. Заарештована гестапо, була засуджена до смертної кари. Після заміни цього покарання її відправили до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау, де вона перебувала з 1942 по 1945 рік.

Ришард Якімович ( 1919–2010); у 1939 році через Румунію, Угорщину та Грецію дістався до Франції, де вступив до лав польської армії. Згодом він дістався до Англії, де служив пілотом-навігатором у Королівських повітряних силах (RAF). У 1945 році одружився з Галіною Водзинською ( 1922–2002), добровольчинею, яка діяла в Допоміжній авіаційній службі жінок (її членкинь у народі називали «ВААФ-ками», за зразком британської PLSK — Women’s Auxiliary Air Force).

Магдалена Кєльчевська ( 1928–1988); у складі «Сірих лав» брала активну участь у багатьох диверсійних операціях; під час Варшавського повстання — санітарка та зв’язкова.

На кладовищі в Алеї поляків знаходиться близько 100 польських могил. Загалом тут знайшли спочинок близько 200 осіб польського походження. Крім того, на надгробках вшановано пам’ять 20 осіб, чий прах розсипаний по всьому світу.

Місцезнаходження: католицький цвинтар, rue de l'Église 130, Saint-Sauveur, Квебек, Канада