За освітою та професією Гайдаш був лікарем-кардіологом. У 1962–1974 роках він представляв Ліберальну партію, шість разів обирався до Палати громад як федеральний депутат. Протягом двох років (1972–1974) обіймав посаду міністра з питань мультикультурності. Двічі був делегатом Канади на Генеральній Асамблеї ООН і тричі — парламентським делегатом у Північноатлантичній раді.

Прімус

Стенлі Гайдаш, син польських емігрантів Петра та Йозефіни Гайдаш, народився 4 березня 1923 року в Торонто. У 1936 році він закінчив із відзнакою школу St. Mary’s Separate School, а в 1941 році — першим у класі — школу St. Michael’s College School. Він не лише добре навчався (щороку отримував золоту медаль за успіхи в навчанні), а й брав активну участь у драматичному гуртку. У 1944 році він закінчив двомовний філософський факультет Оттавського університету, а рік потому — аспірантуру, отримавши ступінь бакалавра філософії.

Він мав стати священиком, але зрештою вирішив стати лікарем. Від рішення до його втілення шлях був недовгим. У 1951 році він закінчив медичний факультет Університету в Торонто й отримав диплом доктора медицини. Після проходження інтернатури в лікарні Сент-Джозеф молодий лікар увійшов до складу медичного колективу та відкрив власну лікарську практику в західній частині Торонто. Відразу після навчання, у 1952–1954 роках, він також працював у лікарні на відділенні Shoulderdice Surgery.

Лікар і громадський діяч

У 1955 році доктор Стенлі Гайдаш навчався на курсі кардіології в Cook County PostGraduate School of Medicine у Чикаго (штат Іллінойс, США), а згодом — на курсі геріатрії в Університеті Саскачевану.

З цього короткого переліку навчальних закладів, які відвідував Стенлі Хайдаш, може скластися враження, що молодий Станіслав був «книжковим хробаком». Нічого більш помилкового. Стенлі вже з наймолодших років брав активну участь у громадському житті. Наприклад, варто згадати, що він був головою польської Організації католицької молоді при парафії св. Костки в Торонто, а коли в 1945 році було засновано Кредитну касу св. Станіслава, він обіймав там посаду секретаря-протоколіста правління цього, на той час найбільшого парафіяльного банку в Північній Америці. Пізніше, у 1945–1956 роках, він обіймав посаду голови Конгресу польської діаспори Канади — округ Торонто, був співзасновником і протягом 10 років — головою Вічного фонду «Міленіум християнської Польщі».

Його тривалий інтерес до етнічних та міжнародних питань знайшов своє продовження у членстві в торонтському відділенні Асоціації Організації Об’єднаних Націй, а також у його обрання членом Центру досліджень радянських та східноєвропейських справ при Університеті Карлтона в Оттаві.

Парламентарій

Згодом Стенлі Хайдаш став політиком. З 1962 по 1974 рік його шість разів обирали до Палати громад парламенту в Оттаві як федерального депутата від округу Паркдейл у Торонто. У 1963 році Стенлі Хайдаш був призначений парламентським секретарем федерального міністра охорони здоров’я та соціального забезпечення, а в 1964 році — парламентським секретарем державного секретаря при Міністерстві закордонних справ. Того ж року він очолив канадську делегацію на міжнародній конференції Всесвітньої продовольчої програми в Женеві, в результаті чого як урядовий делегат відвідав канадські дипломатичні представництва в НАТО, Парижі, Римі та Варшаві (1964). У 1964 та 1965 роках Стенлі Гайдаш був офіційним представником Канади на 19-й та 20-й Генеральних Асамблеї ООН, а в 1966 році — парламентським секретарем міністра у справах індіанців та розвитку Півночі, представляючи його в усіх регіонах країни. У 1966 році став членом Канадської парламентської делегації, відрядженої до Польщі на урочистості з нагоди тисячоліття. У 1968 році його призначили парламентським секретарем міністра з питань споживчих корпорацій; він займався розробкою законодавства, пов’язаного із Законом про небезпечні товари та Патентним законом. Він розробляв законодавство, пов’язане із захистом здоров’я споживачів, а також виступив з першим законопроектом (про чисте повітря), поданим до Палати громад депутатом, який не входив до складу уряду.

Міністр

8 жовтня 1971 року тодішній прем’єр-міністр Канади П’єр Е. Трюдо сказав: «У нас є дві офіційні мови: французька та англійська. Не існує офіційної культури, і жодна етнічна група не має переваги над іншими групами. Кожен громадянин є канадцем, і до всіх слід ставитися рівно та справедливо».

Ця історична заява не була лише порожніми словами. Відразу після промови тодішній прем’єр-міністр подав до Палати громад документ, у якому виклав низку урядових програм, спрямованих на підтримку етнічних груп у їхніх прагненнях зберегти та плекати власні культури. Канада здобула звання багатокультурної країни, яку в народі називають «етнічною мозаїкою».

Через рік, 22 листопада 1972 року, прем’єр-міністр Канади, оголошуючи програму мультикультурності, призначив на посаду міністра з питань мультикультурності Стенлі Хайдаша.

Новий міністр, який заявив, що «реалізація цієї сміливої та історичної для Канади програми стала для мене обов’язком і честю», започаткував такі програми, як, наприклад, вивчення історії етнічних груп, етнічні дослідження Канади, а також створення у вищих навчальних закладах кафедр етнічної культури та мови.

У 1973 році як державний міністр він здійснив офіційні візити до Будапешта та на Мальту, а під час перебування в Римі в 1973 році разом із дружиною був на приватній аудієнції у Папи Павла VI.

Сенатор

4 квітня 1978 року назавжди увійшов в історію канадської польської діаспори. Адже саме цього дня колишній депутат Палати громад від округу Паркдейл у Торонто, доктор Стенлі Гайдаш, став сенатором — першим і єдиним сенатором польського походження в Канаді.

6 квітня 1978 року новоспечений сенатор виголосив свою першу промову.

Шановні сенатори!

Виступаючи з моєю першою промовою в цій палаті, я насамперед хочу висловити свою вдячність за теплий прийом, який я отримав від вас і який мене глибоко зворушив. Після сімнадцяти років роботи в Палаті громад цього Парламенту я добре знайомий з її системою роботи та правилами. Прошу вас про терпіння, поки я ознайомлююся з процедурою Сенату. (…) Звісно, я також щиро вдячний своїй дружині та дітям, батькам і родичам, вчителям та друзям, які дали мені змогу стати тим, ким я є, Багато з них, як і мільйони інших іммігрантів, прибули сюди з Польщі та різних інших країн; дехто приїхав ще до утворення Конфедерації, щоб розпочати тут нове життя — водночас сприяючи розвитку цієї нової країни. За всіх них я молюся і віддаю їм сьогодні шану, повторюючи слова Томаса Д’Арсі Макгі, висловлені у промові в Квебеку в 1862 році: «Найдорожчими для кожної країни під сонцем завжди є діти, народжені з її лона й вигодувані її грудьми, але там, де людина з іншої країни, де б вона не народилася, якою б мовою не розмовляла й якої б віри не сповідувала, шукає країну, яку має намір шанувати і якій хоче служити, вірно залишаючись з нею як у добробуті, так і в горі, коли піднімає якір свого серця з колишнього місця причалу і кидає його до ніг обраної коханої — своєї нової батьківщини — із силою надії зрілої людини — така людина, завдяки своїй палкій відданості новій батьківщині, має право на таку ж увагу, як і діти цієї землі».

Як сенатор, Стенлі Гайдаш представляв Канаду на щорічних парламентських зустрічах НАТО у Венеції, на Мадейрі, у Гаазі та Стамбулі. Він був членом канадської делегації на похоронах Папи Павла VI та на церемонії вступу на папський престол Папи Івана Павла II. Очолював перший канадсько-польський семінар з питань медицини професійних захворювань. Був дуже активним членом Міжнародної парламентської групи з питань громадянських прав у Радянському Союзі; брав участь як делегат Канади у зустрічах в Оксфорді (Англія) та Західному Берліні.

Через п’ять років сенатор Стенлі Гайдаш пішов на пенсію.

Однак слід зазначити, що, незважаючи на різноманітні обов’язки, він завжди залишався дуже активним діячем канадської польської діаспори.

Громадський діяч

Сенатор Стенлі Гайдаш був членом-засновником, спонсором та одним із директорів польського будинку для людей похилого віку «Copernicus Lodge» у Торонто. Ініціатор створення «Scoliosis Surgical Fund» та спонсор канадської благодійної організації «Pope John Paul II Polish Children’s Fund of Toronto», організатор хірургічного семінару в Центрі дитячої ортопедії в Закопаному, член Клубу друзів Люблінського католицького університету, співголова Комітету з питань фінансової кампанії на користь Фонду будівництва Коледжу Папи Івана Павла II в Любліні. За свою діяльність він був нагороджений, зокрема: Великим Хрестом Ордена Святого Іоанна Єрусалимського, званням Командора Хреста Заслуг та званням Командора «Polonia Restituta». Йому також було присвоєно звання почесного доктора (з адміністрації) Університету Нортленд у Монреалі та звання почесного доктора (з філософії) Люблінського католицького університету. До його заслуг слід додати, що сенатор Стенлі Гайдаш був почесним членом Союзу поляків у Канаді, почесним членом Канадської федерації етнічної преси, а також почесним громадянином міста Вінніпег. Сенатор Стенлі Гайдаш був одружений з Наталією Гугалою, мав трьох дочок і одного сина.

Помер у Торонто і похований на кладовищі «Парк-Лон».

Місцезнаходження: кладовище «Парк-Лон», 2845 Bloor St W, Торонто, Канада