У тексті описується католицький костел у місті Нижньому Новгороді, розташованому при впадінні річки Оки у Волгу. Представлено інтер'єр храму, а також питання образу Пресвятої Богородиці. Коротко викладена історія церкви, яка, як кажуть, була побудована в 1862 році зусиллями Агапіта Єларова. Згадується також про привілей, наданий цьому храму Юзефом Максиміліаном Станевським, а також про парафіяльних священиків о. Шимона Будревича та його наступника о. Броніслава Орлицького, Олександра Забєлло та Ільдефонса Лещинського (Джерело: Tygodnik Illustrowany, Warszawa 1870, Series 2, Vol. 5, p. 304, далі: Цифрова бібліотека Лодзького університету).

Осучаснене прочитання тексту.

Католицький костел у Нижньому Новгороді.

У провінційному місті Нижньому Новгороді, яке просто називають Нижнім, розташованому при впадінні річки Оки у Волгу, є католицький костел з цегли, мініатюрний, з гарним ганком і фронтоном, прикрашеним знаком спасіння, Він розташований біля підніжжя високої гори при виїзді, що називається Зеленський-сад, де з ранку і до глибокої ночі, щодня, а особливо в серпні під час Макар'ївського ярмарку, стоїть постійний гуркіт проїжджаючих повз екіпажів. Цей храм, гарний і охайний, має орган, багато олійних картин на стінах і три різьблених вівтаря. Великий вівтар містить образ Пресвятої Діви Марії, в ім'я якої було освячено костел; на бічних вівтарях - Ісус у саду ліворуч і святий Вацлав праворуч. Обабіч головного вівтаря знаходяться дві ризниці, з яких двері ведуть до пресвітерії, відокремленої від нави дерев'яною балюстрадою. Взимку, під час великих холодів, церква і ризниці опалюються кількома залізними печами. Костел веселий і приємний, впадає в око лише одне: кілька балок під стелею, недоречно розміщених архітектором. Згідно з латинським написом на бронзовій табличці біля решітки, ця церква була побудована в 1862 році зусиллями і коштом Агапіта Єларова та інших віруючих. Шкода, що до нас не дійшли подробиці життя цього Єларова, благодійника і фундатора храму. Відомо лише, що він був вірменином, торгував у Нижньому, був шанованою людиною, багатим і прагнучим слави Божої. Нині його син є опікуном цього храму і щиро намагається підтримувати його в належному стані. У ризниці, в рамці за склом, зберігається привілей, наданий цій церкві архієпархіальним єпископом-супраганом Йосифом Максиміліаном Станевським від 26 вересня 1853 року, яким він для більшої побожності вірних і спасіння душ дозволяє відправляти Службу Божу з виставленням Святих Тайн, згідно з церковним уставом, у зазначені дні. Поруч з церквою стоїть гарний цегляний будинок для пароха, а за ним - дерев'яний будинок для вікарія та церковної прислуги, трохи далі - каретний двір і стайня. Церква і згадані будівлі відділені від вулиці спереду дерев'яною барикадою, підпертою цегляними стовпами, з боків оточені муром, а з четвертого боку - високий і крутий пагорб, вкритий дерном, на якому видніються стіни старовинного Нижегородського замку, що називається Кремлем. Ця церква, особливо влітку, гарно віддзеркалюється від гори і являє собою чудовий краєвид. Одразу за церковними стінами у 1865 році була збудована каплиця для православних християн. Трохи далі над будинками підносяться вежі і куполи церкви, за якими видніється Волга. Першим парафіяльним священиком у Нижньому був о. Симон Будревич, який до побудови храму проводив богослужіння в каплиці в приватному будинку. Коли він оселився в Нижньому, я не знаю. Саме за його часів була побудована церква. Помер 14 червня 1857 року, у віці 47 років і 23 років священства. В останній рік життя йому допомагав о. Броніслав Орлицький, який зараз є віце-куратором і капеланом у військовій гімназії, де викладає релігію католицькій молоді. Після нього душпастирював о. Олександр Забєлло, колишній професор Римо-католицької богословської академії в Санкт-Петербурзі, але коли його незабаром призначили на іншу посаду, з Пскова прислали о. Ільдефонса Лещинського, який залишається там дотепер.