У Рієці на стіні Морського факультету, правонаступника колишньої Імператорсько-королівської академії військово-морського флоту, у 2010 році було відкрито меморіальну дошку на честь видатних поляків — випускників цього навчального закладу. Ця школа, власне, розташовувалася не в Рієці, а у Ф’юмі, адже саме так місто називалося до Першої світової війни. До речі, сам факультет не розміщується в будівлі, де спочатку знаходилася академія. Будівля, розташована на відстані приблизно двох кілометрів від нинішньої резиденції навчального закладу, у 1914 році була перетворена на військовий госпіталь. Отже, поляки навчалися не в будівлі, зведеній у 1903 році, на якій розміщено меморіальну дошку, а в значно більш монументальному комплексі.

Аж до XVIII століття на Адріатиці домінували Дубровник і Венеція, а Австрія, незважаючи на наявність порту в Трієсті, не виявляла особливого інтересу до розвитку судноплавства та військово-морського флоту. У XVIII столітті вживалися заходи щодо формування власного флоту — зокрема, у 1729 році було наказано побудувати верф у Кралевиці, проте згодом проект було призупинено, і його так і не було завершено. У 1764 році місто було оголошено військовим портом. Однак до середини XIX століття роль австрійського військово-морського флоту значною мірою обмежувалася охороною водних шляхів на Адріатиці. За фактичний початок її історії часто вважають 1786 рік, коли вона була заснована декретом імператора Йозефа II. Тоді було придбано два військові катери та введено прапор. Раніше, ще в 1723 році, Рієка була проголошена вільним портом, тож стала одним із міст, які чудово підходили для заснування морської школи. Так і сталося. У 1855–1857 роках у Рієці було зведено будівлю академії, проте школа проіснувала лише рік, після чого її перенесли до Трієста. Будівлю академії перейняло Міністерство війни, і в ній розмістили Школу курсантів, переведену з Кракова. У 1859 р. Військову академію військово-морського флоту було ліквідовано, замінивши її курсами для унтер-офіцерів на кораблі «Венера».

Австро-Угорська Військово-морська академія була знову відкрита в Рієці в 1866 році і діяла до 1914 року, у 1889–1914 роках — як Імперська Військово-морська академія. Після її перенесення до Відня у 1914 році в будівлі було створено військовий госпіталь, який у 1918 році став міським госпіталем. Фіуме відігравало тоді важливу роль у військово-морському флоті Австро-Угорської імперії, який напередодні Першої світової війни вже вважався шостим у Європі та восьмим у світі. У той час в академії навчалося близько 180 осіб.

Академія військово-морського флоту в Рієці приймала молодих чоловіків, які закінчили середню школу. Навчання тривало 4 роки: взимку на суші, влітку на навчальному кораблі. Перші два роки були присвячені поповненню загальної освіти, а наступні два — спеціалізованій теоретичній підготовці. Випускники ставали курсантами військово-морського флоту та виконували обов’язки помічних офіцерів на військових кораблях. Після року служби на кораблях вони проходили щорічний оновлювальний курс на навчальному кораблі, після чого, склавши іспит, отримували звання прапорщика військово-морського флоту.

Серед відомих випускників академії — хорватський адмірал Максиміліан Нєгован (1853–1930), австро-угорський адмірал Міклош Горті Надьбаня (1868–1957), який став регентом Угорщини в міжвоєнний період, а також хорват Янко Вукович-Подкапельський (1871–1917), один із найхоробріших і найталановитіших офіцерів Військово-морського флоту Австро-Угорщини. Після утворення Держави словенців, хорватів і сербів у жовтні 1918 року Вукович отримав звання адмірала і став першим командувачем військово-морського флоту цієї нової держави. Слід пам’ятати, що для осіб, лояльних до влади, кар’єра у флоті була відкрита незалежно від національності, хоча, звісно, як і в усій армії, серед офіцерів вищого рангу переважали німці. Проте поляки та представники інших національностей також могли досягати найвищих звань — чудовим прикладом цього є Карл, барон Левартов фон Левартовський (1806–1864). Він, зокрема, був командувачем військово-морської бази в Пулі та заступником міністра з питань флоту.

Після закінчення Першої світової війни, яка призвела до розпаду Австро-Угорської монархії та її військово-морського флоту, кораблі були передані під управління Національної ради словенців, хорватів і сербів. Лише мирні договори з Австрією 1919 року та з Угорщиною 1920 року визначили майбутнє колишнього австро-угорського флоту. Значна частина польських офіцерів, що служили у флоті, вступила до польської армії. За оцінками, це було 20 офіцерів у морському корпусі та 14 — у технічному корпусі; вони становили приблизно 15 % особового складу цих корпусів.

Другим важливим портом Хорватії була Пула, де напередодні Першої світової війни також розташовувалося командування військово-морського флоту та інші центральні установи флоту. Тут також знаходився військовий цвинтар, заснований у 1862 році. Спочатку його територія охоплювала близько 4 тис. м², а нині її розмір збільшився у п’ять разів. За оцінками, на кладовищі поховано близько 150 тис. осіб. Серед них, зокрема, дванадцять австро-угорських адміралів, один турецький, триста італійських та німецьких солдатів. А також поляки, хоча ми не знаємо, де вони були поховані і скільки їх було. Однак жодного надгробка поляка не збереглося. На кладовищі знаходиться лише пам’ятник Касміру Крупіцькому, який, ймовірно, мав польське походження. Проте докладніших відомостей про нього немає. У 2014 році там було встановлено меморіальну дошку на честь поляків.

Меморіальна дошка в Рієці, 2010 р.
У ПАМ’ЯТЬ / про польських офіцерів / випускників Військово-морського флоту Другої Польської Республіки, / які закінчили Військово-морську академію в Рієці у 1866–1918 рр. / НА ЗГАДКУ / про польських офіцерів, співтворців Військово-морського флоту Другої Польської Республіки, випускників Військово-морської академії в Рієці в 1866–1918 рр. / Командор Богуміл НОВОТНИЙ / перший командувач Військово-морського флоту Другої Польської Республіки / Віце-адмірал Наполеон ЛУІ-ВАВЕЛЬ / Контрадмірал Кароль КОРИТКОВСЬКИЙ / Контрадмірал Єжи ЗАВІРОСЬКИЙ / Контрадмірал Тадеуш ПОДЯЗД-МОРГЕНСТЕРН / Командор Чеслав ПЕТЕЛЕНЦ / Командор Оттон МЕТЦГЕР / Командор Кароль ТРЗАСКО-ДУРСЬКИЙ / Командор Людвік ЗІЕМБІЦЬКИЙ / Командор Генрік ЕЙБЕЛЬ / Командор-лейтенант Влодзімєж КОДРЕБСЬКИЙ / Рієка, 2010 р.

Меморіальна дошка на кладовищі в Пулі, 2014 р.
На згадку про польських моряків / Посольство Республіки Польщі в Загребі / Польське культурне товариство «Ф. Шопен» у Рієці / На згадку про польських моряків / Посольство Республіки Польщі в Загребі / Польське культурне товариство «Ф. Шопен» у Рієці / Пула, 11.11.2014. //.