Брама Станіслава Августа в Кам'янці-Подільському, також відома як Тріумфальна брама, є репрезентативною спорудою, що веде з Польської площі Ринок на територію колишнього костельного цвинтаря. З півдня вона примикає до будівлі колишньої семінарії, а з півночі з'єднана з кам'яною огорожею, що оточує площу, на якій височіє римо-католицький катедральний собор святих Петра і Павла. Побудована на майже квадратному плані, вона містить проїзд, перекритий коробовим (циліндричним) склепінням. У його стінах, симетрично розташованих по обидва боки, містяться ніші, у яких колись збиралися жебраки, а нині – простір для розміщення парафіяльних оголошень.

Брама вражає багатим архітектурним і скульптурним оздобленням, витриманим у стилі рококо. Її стіни прикрашають пари витончених іонічних пілястр, витесаних з пісковику та оздоблених гірляндами з вільно спадаючих листяних гілочок і поодиноких квітів. Над ними проходить повний антаблемент, увінчаний виразним профільованим карнизом. Проїзна арка еліптичної форми спирається на тосканські пілястри. Найважливішим композиційним елементом брами є статуя святого Яна Непомуцена, встановлена на декоративному постаменті, що нагадує ліхтар. Разом вони сягають вражаючих 6,4 метра заввишки, завдяки чому завершення брами підноситься над проїздом більш ніж на 2 м, а загальна висота споруди становить 10,6 метра. По обидва боки фігури, на нижчих постаментах, розміщено скульптури путті - маленьких янголят, зображених у динамічних, сповнених експресії позах. За давніми описами, вони тримали атрибути, що символізували чесноти, приписувані святому.

Ідея будівництва катедральної брами виникла одночасно з проєктом створення римо-католицької духовної семінарії, замовником якої був кам'янецький єпископ Адам Станіслав Красінський. Будівлю семінарії було завершено у 1782 році. Автором обох споруд, за атрибуцією Ольги Пламеницької, був Ян де Вітте, архітектор, пов’язаний із Кам’янцем-Подільським щонайменше з 1718 року. На користь спільного авторства свідчить не лише часовий збіг, але й ідентичний будівельний матеріал, використаний при зведенні обох об’єктів. Ним був місцевий ламаний вапняк, широко застосовуваний у Кам’янці як у житловому, так і у фортифікаційному будівництві. Він поєднувався з гладко обробленими архітектурними деталями з пісковику. Ламаний камінь можна побачити на північному підвищенні брами, тоді як у будівлі семінарії він був прихований під шаром тиньку, нанесеної після пожежі 1862 року. Попри пізніші перебудови семінарії, обидві споруди й далі виявляють певну формальну спорідненість - особливо у формі завершення та архітектурному опрацюванні проїздів. Один із них, із західного боку, веде на подвір’я семінарії; інший, зі сходу, відкривається на катедральну площу. Обидва мають форму еліптичних арок із тонко профільованими архівольтами, оздобленими волютами, що спираються на опори, оформлені пілястрами тосканського ордера.

Для розуміння ролі брами в катедральному комплексі ключовим є її розташування. Вона була зведена в місці, де раніше не існувало входу на прицерковну територію – на стику двох фасадів семінарії: північного, зверненого до катедри, та східного, що виходить на Польську площу-ринок. Рішення розмістити головний вхід у північному крилі мало на меті тісніше пов’язати будівлю з катедральним комплексом, однак водночас обмежило її видимість із боку ринку та Татарської вулиці, яку частково закривали рельєф місцевості, дзвіниця та дах катедри. У цій ситуації брама перебрала на себе функцію репрезентативного входу — як до семінарії, так і на прицерковну територію. Вона замінила попередній підхід до катедрального майдану з північного заходу, що вів вулицею Єзуїтською (нині Францисканською), значення якого відтоді суттєво зменшилося. Композицію брами підпорядковано ролі виразного архітектурного акценту, що організовує вхідний простір. На тлі значно стриманішого східного фасаду семінарії - обмеженого наличниками з «вушками» навколо вікон, двома парами тосканських пілястрів і антаблементом - брама чітко вирізнялася. У її оформленні використано більш декоративний іонічний ордер, а завершенням стала легка ажурна структура зі скульптурою святого Яна Непомуцена, що домінувала над первісно двоповерховими фасадами семінарії (третій поверх добудовано лише у 1877 і 1959 роках).

Будівництво брами розпочалося на завершальному етапі спорудження духовної семінарії, коли її мури вже були зведені. Хоча вона прилягає до будівлі, конструктивно з нею не пов’язана. Брама мала бути завершена не пізніше осені 1781 року, адже 11 листопада король Станіслав Август Понятовський, перебуваючи з візитом у Кам’янці-Подільському, проходив під нею дорогою до катедри, де на нього чекав єпископ Адам Станіслав Красінський в оточенні численного духовенства. Увечері, під час урочистого обходу міста, монарх милувався ілюмінацією брами та латинським написом, видимим серед вогнів: Filius Patriae et Pater (у перекл. «Син Вітчизни і Батько»), що, безсумнівно, стосувався його особи. Пам’яткою королівського візиту є також напис, викарбуваний у фризі антаблемента брами з боку Татарської вулиці: Hac intrabat Stanislaus August Rex / Die XI 9-bris 1781 anno («Тут входив король Станіслав Август / дня 11 листопада 1781 року»). З огляду на вживання минулого часу, цей напис було виконано вже після завершення візиту – подібно до іншої інскрипції, що увічнювала місце його ночівлі на фасаді кам’яниці Шадбея в південній частині Польської площі (нині не збереглася). Вона містила текст польською мовою: Nayjaśnieyszy Stanisław August Król Polski uszczęśliwił Bytnością Swoią dom ten dnia 12 Miesiąca Listopada 1781 F. Roku S. (оригінальний запис зі збереженням скорочень і старої орфографії). Єдиною інскрипцією, спеціально висіченою в камені на честь прибуття монарха, була таблиця на південному фасаді замкової брами, встановлена за наказом коменданта фортеці Яна де Вітте. Увінчана королівською короною та монограмом S.A., вона містила сентенцію: Felix Regnum quod tempore pacis tractet bella («Щасливе те королівство, яке в час миру розмірковує про війну»). Саме через цю браму король уперше в’їхав до Кам’янця.

Катедральна брама, хоча й була завершена вчасно до візиту Станіслав Август Понятовський, не була зведена з цієї нагоди. Звістка про запланований приїзд монарха надійшла до Кам’янця-Подільського лише за півтора місяця до події – це був явно надто короткий термін, щоб спроєктувати й реалізувати такий складний і коштовний проєкт. З документів, що описують перебування короля в Кам’янці, відомо, що міська та військова влада в цей період провела інтенсивні впорядкувальні роботи: вулиці очистили від сміття, гною та будматеріалів, відремонтували бруківку по маршруту проїзду королівської процесії, підготували місця для розміщення гостей, закупили феєрверки й декорації для нічних ілюмінацій. Було також відполіровано гармати на валах Нового замку. Міщани, з власної ініціативи, прикрасили фасади своїх будинків гірляндами з квітів і вітальними написами. Усім залежало на прихильності короля, який неодноразово фінансово підтримував модернізацію фортеці та покращення умов життя мешканців і розквартированих тут військових. Виявом вдячності за королівську щедрість стали державні герби з короною та датами, розміщені на оборонних спорудах – як, наприклад, на табличці на Руській брамі з польським орлом і написом: A.D. 1776 («Року Божого 1776»). Іноді з’являлися й розгорнуті посвяти, що прямо вказували особу, якій завдячували відновленням. Прикладом може бути таблиця на Турецькому мосту з латинським написом: Sucurrendo Ruinae Stanislaus Augustus Rex Poloniarum, proprio sumptu A.D. 1766 («Рятуючи руїну, Станіслав Август, король Польщі, власним коштом, року Божого 1766»).

Аналізуючи катедральну браму з іконографічного погляду, лише її нижня частина, витримана у формі античної одноаркової тріумфальної арки, могла б, із певною умовністю, асоціюватися з ідеєю королівського прославляння. Натомість верхня, домінантна частина, увінчана скульптурами святого Яна Непомуцена та чотирьох путті, не має жодного зв’язку ні з особою короля, ні з іконографією королівської влади. Святий Ян Непомуцен був богемським священнослужителем XIV століття, який загинув через те, що зберіг таємницю сповіді, ставши символом вірності й мовчання. Його культ набув особливого поширення в добу бароко після канонізації у 1729 році, насамперед завдяки діяльності єзуїтів у Центральній Європі. У мистецтві його зазвичай зображають у священничому вбранні (сутані, рокеті та береті), з пальцем біля вуст, хрестом і пальмовою гілкою мучеництва в руках, а також із німбом із п’яти зірок. Через значний ступінь руйнування скульптури, особливо її верхньої частини, сьогодні важко розгледіти перелічені вище атрибути. Окрім того, корпус і голова фігури стилістично відрізняються, оскільки у 1990-х роках зруйновану голову було замінено іншою - грубо витесаною та позбавленою стилю, притаманного оригіналу, хоча вона також зображає того самого святого. Святий Як Непомуцен - покровитель сповідників, мостів, доброї слави та щирої сповіді, ідеально підходив як символ духовної семінарії. Як постать, нерозривно пов’язана з самопожертвою та вірністю священничій обітниці, він був прикладом для наслідування для майбутніх священиків. Його присутність у завершенні катедральної брами підкреслювала передусім сакральний характер місця, акцентуючи його релігійну функцію, а не будучи архітектурною даниною монархові.

У цьому контексті дивує той факт, що в пізнішій традиції браму почали ототожнювати з тріумфальним жестом привітання короля. Така інтерпретація, хоч і закріплена в локальній пам’яті, суперечить як іконографії брами, так і історичним обставинам її спорудження. Аналіз архівних джерел дає підстави сумніватися, чи Адам Станіслав Красінський - колишній соратник Барської конфедерації, затятий противник «Фамілії», політичного угруповання, пов’язаного з родиною Чарторийських, а також підтримуваного ними нового короля Станіслав Август Понятовський - міг спорудити тріумфальну браму на його честь у 1781 році. Красінський не міг пробачити королю сходження на престол за підтримки військ Катерина II, а примирення між ними настало лише через вісім років - у 1789 році.

За утвердження хибного уявлення про те, що катедральну браму було зведено єпископом Красінським з нагоди візиту короля, відповідальна історіографія ХІХ століття, підвалини якої заклав Юзеф Антоній Ролле — перший польський дослідник історії Кам’янця-Подільського. Брама, через яку король справді неодноразово проходив на територію катедри під час свого перебування в місті 11-16 листопада 1781 року, в XIX столітті була міцно пов’язана з його ім’ям. Інтерпретація Ролле, повторювана наступними авторами, з часом набула статусу беззаперечної істини. В епоху автора «Odwiedziny monarsze» брама вже функціонувала як ностальгійний спогад про піднесену подію в історії міста – сприймалася як пам’ять про останній королівський візит до Кам’янця-Подільського останнього короля Польщі Станіслава Августа Понятовського.  Хоча брама, що веде на територію собору, не була зведена на честь монарха, його присутність назавжди зафіксована у фризі антаблемента - надала їй нового значення, яке з часом затьмарило первісний задум фундатора.