Кладовище Ле-Шампо в Монморансі є визначним місцем як в історичному, так і в культурному плані. Воно розташоване приблизно за 20 км на північ від Парижа, у департаменті Валь-д'Уаз. Знамениті історичні паризькі кладовища Пер-Лашез, Монмартр і Монпарнас містять багато старих польських могил, але те, що робить кладовище Монморансі унікальним, - це його міцні зв'язки з Польщею і роль, яку воно відіграло в історії польської еміграції.

Кладовище було засноване у 18 столітті, спочатку як місце поховання місцевої громади Монморансі. Однак його історія як важливого місця для поляків почалася на початку 19 століття, коли Монморансі став одним із центрів польської політичної еміграції після падіння Листопадового повстання (1830-1831). Варто пояснити, що це було національно-визвольне повстання, спрямоване на звільнення Королівства Польського від російського панування, яке почалося з першого поділу Польщі в 1772 р. Незважаючи на початкові успіхи, повстання закінчилося поразкою. Були запроваджені репресії, щоб знищити будь-які подальші прагнення до незалежності, що відображено у словах царя Миколи I Романова: "Я не знаю, чи буде коли-небудь знову Польща, але я впевнений, що поляків більше не буде". Внаслідок переслідувань, що почалися, багато поляків, особливо тих, хто брав участь у повстанні, були змушені покинути країну, побоюючись утисків з боку російської влади. Більшість польських емігрантів оселилися у Франції, особливо в Парижі, що було природним вибором з огляду на республіканські традиції, ліберальні ідеї та підтримку, яку країна надавала повстанцям під час боротьби. У Парижі була створена найбільша польська колонія, яка стала центром політичної, культурної та інтелектуальної активності емігрантів. Польські емігранти в Парижі створювали різні організації для підтримки польської культури та боротьби за незалежність. Серед найважливіших з них були: Польський національний комітет (заснований у 1831 році Йоахімом Лелевелем, виконував функції уряду у вигнанні та координував зусилля з відновлення незалежності), Польське демократичне товариство (засноване у 1832 році, просувало демократичні та республіканські ідеї) та "Готель Ламбер" (монархічний консервативно-ліберальний табір, заснований Адамом Єжи Чарторийським). Велика еміграція також мала величезний вплив на розвиток польської культури і відіграла величезну роль у формуванні сучасної польської національної ідентичності.

Приміське містечко Монморансі стало одним з улюблених місць поселення польських емігрантів, головним чином через його близькість до столиці та ідилічну атмосферу, що сприяла творчій праці. Першим, хто відкрив для поляків місцевість Монморансі, був хворий на туберкульоз піаніст і політичний оглядач Маурицій Мохнацький, а потім вже немолодий ветеран наполеонівських воєн, один з командирів польських легіонів в Італії, генерал Кароль Князевич, який привіз сюди свого друга, видатного поета та історика Юліана Урсина Нємцевича. Останній був похований тут, започаткувавши 170-річну традицію польських поховань. Незабаром Монморансі став популярним місцем відпочинку для членів польської громади: серед відвідувачів були Адам Міцкевич, князь Адам Чарторийський, Дельфіна Потоцька та Фридерик Шопен.

Після того, як у 1856 році сюди привезли тіло Адама Міцкевича, який помер у Стамбулі, а останки його дружини Целіни перенесли з Пер-Лашез, цвинтар Монморансі поступово став замінником національного пантеону еміграції. Спочатку на ньому переважали поховання людей з оточення князя Адама Чарторийського та табору "Готель Ламбер". Тут похований сам князь Адам Чарторийський з родиною, а також його найближчий соратник, граф Владислав Замойський. Тут також поховані численні члени польського політичного і культурного об'єднання - Паризького історико-літературного товариства. З кінця 19 століття Монморансі стає все більш популярним місцем поховання польської інтелігенції, представників ліберальних професій, духовенства, діячів культури, аристократії або творчих, відомих і значущих людей, чия діяльність наклала яскравий відбиток на обличчя польського життя в еміграції і, в той же час, підтримала польську справу в часи неволі. Цвинтар Монморансі став замінником національного некрополя в еміграції - за зразком поховань на Вавелі 19-го століття. Політична, культурна та інтелектуальна діяльність емігрантів, похованих на цьому цвинтарі, мала тривалий вплив на розвиток польської незалежницької думки. Емігранти в Парижі створювали візії майбутньої Польщі, яка мала бути незалежною, демократичною і вільною від іноземного впливу. Після Другої світової війни цвинтар поповнився могилами учасників польського та французького рухів опору, військових, в'язнів таборів і тих, хто у відповідь на запровадження комуністичної системи в Польщі залишився у вигнанні. Протягом багатьох років цвинтар Ле Шампо в Монморансі залишався важливим місцем паломництва для поляків, які живуть у Франції, і тих, хто приїжджає з Польщі.

Сьогодні на невеликій території знаходиться майже 280 польських могил. Цвинтар Ле Шампо в Монморансі - це не лише місце вічного спочинку, але й свідчення непростої історії Польщі та її громадян за кордоном.

З 13 листопада по 31 січня запрошуємо вас до Польської бібліотеки в Парижі на виставку, присвячену цвинтарю та похованим на ньому полякам. Відкриття виставки, присвяченої цвинтарю, відбудеться 12 листопада!

Сьогодні запрошуємо відвідати

надгробок Ольги Бознаньської

надгробок Францішки Ґраньєр >>> .

надгробок Кипріана Норвіда

надгробок Броніслава Пілсудського >>.

Надгробок Владислави Сливинської >>.

Незабаром до нашої бази даних буде додано більше пам'ятників - ласкаво просимо!