Королівська кам'яниця, розташована на східному фасаді площі Ринок у Львові – це колишня купецька кам'яниця, яка у 17 столітті стала міською резиденцією родини Собеських та короля Яна ІІІ. У період поділів Речі Посполитої будинок залишався центром культу Собєського, а пам'ять про правителя стала мотивом для облаштування в будівлі на початку 20 століття Національного музею імені короля Яна ІІІ, традиції якого продовжує сучасний Львівський історичний музей.


Коротка історія кам'яниці

Найстарішими частинами будівлі на площі Ринок є підвали п'ятнадцятого століття з кам'яними порталами та стінами з жовтої і полив'яної цегли, що збереглися до висоти другого поверху. Нинішня будівля музею була збудована у другій половині 16 століття з використанням стін двох прилеглих давніх будинків. Один з них належав Мельхіору Газі, львівському купцю і патрицію. У 1561 р. частину будинку від нього перейняв Єжи Гуттер (пом. 1565 р.), купець і краківський радник. Його син Петро (пом. 1572 р.) продав двоповерховий будинок у 1572 році грецькому купцеві Костянтину Корнякту (бл. 1520-1603 рр.), який після отримання королівського титулу у 1571 році орендував королівські мита з руських земель.


Реконструкція кам'яниці родиною Корняктів

У 1577 році Костянтин Корнякт придбав у краківського міщанина Фредеріка Шмальча рештки Мельхіоргазівської кам'яниці. На місці частково знесених будинків Корнякт спорудив камяницю, яка займала дві земельні ділянки зі сторони Ринкової площі та була обєднана з придбаною кам'яницею на вулиці Бляхарській (тепер Федоровича). Датою завершення реконструкції вважається 1580 рік, про що свідчить портал брами з цієї вулиці.

Автором перебудови будівлі та ренесансного фасаду міг бути Петро Барбон (пом. 1588 р.), колега львівського архітектора Павла Римлянина (пом. 1618 р.), який також працював з Корняктом над спорудженням вежі сусідньої Волоської церкви (1572-1580 рр.). До періоду ренесансної перебудови відносяться внутрішні портали і балкові перекриття в ринковому корпусі, а також палата в тильному будинку з балковою стелею та ренесансним фризом. Тоді ж було створено фігурний аттик з фігурами короля та королівських охоронців, які тримають щити з гербом Корняктів.
Після смерті Костянтина Корнякта у 1603 році будинок перейшов до його останнього сина, Костянтина Корнякта Молодшого (1582-1624), який з початку 17 століття жив у Білобоках на Перемишльщині.
У 1623 році Корнякт-молодший продав родинну камяницю у Львові монастирю кармелітів-босих, а через рік загинув під час татарської навали, що спричинило юридичні проблеми, які тривали до середини 30-х років 17 століття.

Кам'яниця в руках королівської родини Собеських

У 1640 році кам'яницю викупив в монастиря Якуб Собеський (1591-1646), на той час белзький воєвода, а після його смерті будинок перейшов у власність його вдови Теофіли з Даниловичів Собеської (1607-1661), яка керувала маєтком, здаючи в оренду крамниці купцям і міським чиновникам. Будинок успадкував майбутній король Ян Собеський, який часто проживав у кам'яниці. У роки правління Яна ІІІ на подвір'ї було розширено галереї, які частково прибрали у 19 столітті.

Міська кам'яниця короля виконувала також традиційну комерційну функцію: крамниці здавалися в оренду купцям, а в підвалах зберігався мед з королівських пасік. Елементом оздоблення будинку цього періоду є картуш з родинним гербом Собєських - Яніна, розміщений на порталі зі сторони вулиці Бляхарської. Після смерті Яна Собеського, в кам'яниці час від часу мешкала Марія Казимира. Також з 1698 року тут постійно зупинявся князь Олександр (1677-1714). Того ж року під час офіційного візиту до Львова, королеву в її кам'яниці відвідав новообраний король Август ІІ Сильний (1670-1733). Покидаючи Республіку, королева видала розпорядження щодо кам'яниці. Вона наказала утримувати нерухомість у належному стані і надавати кімнати для її брата та дружніх аристократок. Під час наступного поділу спадщини, укладеного в 1699 році, львівська кам'яниця перейшла до її середнього сина, князя Олександра Собеського, який продовжував отримувати дохід від здачі в оренду приміщень. Після його смерті, у 1715 році, князь Яків відписав своєму молодшому братові, князю Костянтину, половину Королівської кам'яниці, яка належала йому після брата. Костянтин Собеський (1680-1726) володів будинком до 1724 року, а потім був змушений продати частину свого майна через борги.


Міська резиденція родини Жевуських

Львівську кам'яницю придбав Станіслав Матеуш Жевуський (1662-1728), коронний польний гетьман і хелмський староста. Львівська кам'яниця була у власності Жевуських протягом усього 18 століття. Разом з прилеглими купленими будинками вона стала частиною великої міської резиденції, де гетьман організовував оперні вистави. Станіслав Матеуш Жевуський помер у своїй кам'яниці у 1728 році. Будинок успадкував його старший син Северин Юзеф Жевуський (1691-1754), великий коронний референт, пізніше волинський воєвода. У 1731 році у пишно декорованій Королівській кам'яниці відбулося весілля великого коронного підчашого Северина Юзефа та Антоніни Потоцької. Наречений і наречена піднялися на бельетаж урочистими сходами через галереї у дворі. Після смерті Северина Юзефа, будинок перейшов до його брата, Вацлава Петра Жевуського (1706-1779), на той час польного коронного гетьмана, який залишив після себе маєток з великими боргами. Його син, Юзеф Жевуський (1739-1816), дрогобицький і новоселицький староста, генерал-лейтенант коронного війська, був змушений викупити кам'яницю на публічному аукціоні.


Реставрація королівської кам'яниці

Представницькі кімнати того часу мали таке ж планування і розміри, як і сьогодні, однак балкона в парадній частині ще не було, а на другий поверх вели дерев'яні сходи з передпокою. Внутрішнє подвір'я будинку з трьох сторін було оточене аркадними галереями, а в тильній частині знаходилися кам'яні сходи, вкриті дахом.

Дрогобицький староста зібрав у Королівській кам’яниці розкішну мистецьку колекцію, яка включала картини, нумізматичні предмети і, передусім, бібліотеку з 20 000 томів.

У 1793 році з ініціативи Юзефа Жевуського проведено реставрацію кам'яниці, про це свідчить меморіальна таблиця над входом до королівських покоїв. Він відносився до будівлі як до важливої історичної пам'ятки короля Яна ІІІ, звідси напис AEDES OLIM IOANNIS III REGIS POLONIAE (Колишня резиденція короля Польщі Яна ІІІ) на другій табличці. У цей час були облаштовано нові сходи, підлогу в деяких кімнатах та ліпнину на стелі в репрезентативних інтер'єрах.

Староста дрогобицький поступово обтяжував будівлю боргами, записуючи надані йому позики в іпотеку. У 1804р. Юзеф Жевуський продав кам'яницю з усіма меблями та колекціями своєму племіннику Олександру Ходкевичу (1776-1838), згодом полковнику армії Варшавського князівства, генералу і сенатору Королівства Польського.