У колекції Лувру в Парижі зберігається картина Рембрандта "Портрет літньої людини", що колись належала до колекції останнього короля Польщі Станіслава Августа .
Невідома модель На картині фронтально зображено літнього чоловіка з сивим коротким, злегка кучерявим волоссям, короткою борідкою та вусами. Обличчя бліде, рот трохи відкритий, але погляд жвавий, спрямований трохи вниз праворуч. Чоловік одягнений у коричневе пальто з коміром, з-під якого видно білий комір сорочки. На грудях моделі ледь помітний ланцюжок з кулоном. Тло не визначене. Картина виконана в темно-коричневій кольоровій гамі, світлим акцентом є ліва частина обличчя та комір сорочки.

"Портрет літнього чоловіка" колись вважався портретом брата художника Рембрандта ван Рейна, Адріана (1597-1652), як оригінальна пізня робота самого Рембрандта. Однак сьогодні вважається, що картина, яка зберігається в Луврі, є роботою наслідувача великого майстра, датована між 1650 і 1660 роками, а особистість моделі не визначена. Схожою за фізіономією обличчя моделі є картина під назвою "Етюд літньої людини", яку також колись вважали роботою Рембрандта, що зберігається в Музеї Мауріцуїс у Гаазі (інв. № 560). Таким чином, обидві картини можна вважати такими, що належать до категорії портретів, відомих як "трони", тобто зображення характерного людського типу. "Трони" не були задуманими як портрети, а як дослідження виразу обличчя, типу, фізіономії чи цікавої фігури, наприклад, старого чоловіка, молодої чи старої жінки. Вони були характерні для голландського та фламандського мистецтва епохи бароко, і Рембрандт досить часто використовував цей портретний тип.

Картина в Луврі має численні тріщини та втрати фарбового шару, її стан збереження не дозволяє точно описати і, перш за все, оцінити живописні якості зображення чоловіка. Цікавим є те, що в правому нижньому куті картини можна побачити число 40, написане білою фарбою. З іншого боку, на звороті у верхньому лівому куті полотна є сургучева печатка і число 343, написане білою крейдою, а на рамі - три наклейки, число 89, написане білою крейдою, і цифра 10, написана олівцем по колу.


Історія картини Картина, ймовірно, була створена в середині 17 століття, на хвилі інтересу до пізніх полотен Рембрандта, його наслідувач, яких на той час було чимало, намалював зображення, про яке йде мова. Відомо, що картина перебувала в одній з німецьких колекцій у другій половині 18 століття, найімовірніше, в колекції радника Трібеля, і вважалася роботою Рембрандта. І це відомо завдяки графічним репродукціям 1768 року Георга Фрідріха Шмідта (1712-1775), який, як відомий гравер, створював графічні репродукції картин, у тому числі й Рембрандта. Відома гравюра Шмідта 1768 року, що зберігається в Кабінеті гравюр Державних художніх колекцій Дрездена, на якій зображено картину Рембрандта, на якій зображено літнього чоловіка з рисами обличчя, що безперечно ідентичні рисам моделі на картині в Луврі. Освітлення картини здається іншим - обличчя освітлене з правого боку - це, ймовірно, пов'язано з графічною технікою.

Потім, достеменно невідомо коли, картина потрапила до знаменитої колекції останнього короля Польщі Станіслава Августа. Вона була зафіксована в інвентарному описі королівської колекції 1795 року. Після того, як королівська колекція була розпорошена, картина потрапила до колекції родини Потоцьких у середині 19 століття. На той час вона належала Миколаю (Феліксу-Ніколаю) Потоцькому (1845-1921), сину Мечислава, онуку торгаша Щесного, спадкоємцю маєтку та колекції в Тульчині (нині Україна). Наприкінці 1870-х років Миколай Потоцький вивіз картину до Парижа і разом з рештою тульчинської колекції зберігав її в побудованому для нього паризькому палаці, відомому як "Готель Потоцьких" на авеню Фрідланда, 27 (нині Торгово-промислова палата Парижа), який був модним літературним салоном, що також цінувався завдяки своєму внутрішньому оздобленню. Граф Потоцький надавав твори зі своєї колекції на паризькі виставки, а "Портрет літнього чоловіка", який тоді вважався оригіналом роботи Ремебрандта, він передав на постійне зберігання до Лувру в 1907 році. Незадовго до своєї смерті, у заповіті від 25 серпня 1920 року. Микола Потоцький заповів картину Паризькому музею, а його ім'я було викарбувано на кам'яній дошці, розміщеній у ротонді перед галереєю Аполлона, де вшановують пам'ять жертводавців Лувру. Решту колекції Миколая Потоцького успадкував Альферд Потоцький (1886-1958), останній ланцутський ординат, а потім вона була розпорошена.


Колекція короля Станіслава Августа Знамениті колекції останнього короля Польщі, створені під час його правління з 1764 по 1795 рік, включали картини, скульптуру, зброю, ювелірні вироби, бібліотеку та обстановку його резиденції. Наприкінці його правління колекція картин Станіслава Августа налічувала майже 2 500 полотен, як задокументовано в інвентарному описі під назвою "Catalogue des Tableaux appartenant a Sa Majeste le Roi de Pologne", складеному в 1795 році. Королівська колекція картин включала голландські, італійські, французькі, німецькі та польські полотна. Після зречення короля від престолу колекція була поступово розпорошена, практично без шансів на те, що вона збереглася. Сьогодні ідентифіковано близько 400 картин з цієї колекції.