Найповніше стиль модерн втілився в архітектурі вілл. Саме невеликий житловий будинок: вілла або дача, став основною темою і найповнішим втіленням ідей раннього модерну. Завдяки невеликому масштабу будівлі можна було розхитати закостенілу масивність, відірватися від канонів академізму і сформувати її в більш сучасному ключі. Так було і в Станіславові, де кількість односімейного житла закономірно зростала в міру віддалення від суворого центру. Вже на рубежі 20 століття сформувалися перші рівномірні ряди віллової забудови. З цього періоду добре збереглася група одноповерхових вілл на вулиці Пелеша (Гнатюка), збудованих у 1880-1890-х роках у неокласичному стилі. Романтичну течію кінця 19 ст. представляють вілли "у липах" з різноманітними башточками та асиметричними ризалітами, збудовані на вулиці Липовій, де починалася територія міського парку імператриці Єлизавети (нині парк Шевченка). Вони є прикладом прояву перших рис модерну в архітектурних композиціях, а саме - відмови від осьовості та симетрії. Основні прямокутні проекції будівель почали набувати різноманітних виступів у вигляді виступаючих ґанків та додаткових ризалітів. Наслідком цього стало зникнення прямої лінії фасаду. Яскравим вираженням цієї тенденції є вілла в кінці вулиці Липової (вул. Шевченка, 99), яка своїм асиметричним тілом "заглядає" в парк, збудована у 1904 році і зачаровує казково-романтичною композицією. Сьогодні, на жаль, вона настільки сильно деформована, що неможливо впізнати її первісний силует.

Прикладом відносно добре збереженої перехідної форми від історизму до модерну в будівництві Станіславова на зламі століть є вілла на вул. Коперника, 23. Її просторове планування співпадає з віллою графа Францішека Потулицького (пізніше відома як вілла Леона Пінінського) у Львові на вул. Матейка, 4, збудованою Яном Т. Кудельським у 1892 р., настільки, що можна вважати участь Яна Кудельського у проектуванні станіславської вілли дуже ймовірною. Основною композиційною ідеєю обох будівель було поєднання різновисотних мас. Поєднання одноповерхової частини та двоповерхової маси, увінчаної куполом, що було домінантою композиції станиславівської вілли на Коперника, 23, повторює львівський прототип у зменшеному масштабі. Вихованець Львівської політехніки, архітектор Ян Томаш Кудельський (1861-1937) відіграв велику роль у формуванні цього типу будівель і розвитку стилю модерн у станиславівській архітектурі. Він переїхав зі Львова до Станіславова у 1894 році і залишився надзвичайно впливовим архітектором, створивши своєрідне обличчя міста.

Цікаво, що форма, запозичена з палаців і приміських вілл, була адаптована - принаймні в Станіславові (але також, наприклад, у Коломиї) - для розміщення штаб-квартири гімнастичного товариства "Сокіл". Ця варіація висоти, яка передбачала різноманітні оздоблення, складні конструкції ламаних дахів, збагачені башточками та мансардами, найкраще відповідала тогочасним потребам Сокільського товариства, збудованого у Станіславові в 1894 році під керівництвом Яна Кудельського.


Найбільш репрезентативною вулицею односімейної архітектури в стилі модерн була вулиця Словацького (Тарнавського), що вела від вулиці Заблотовської (Василіянок) до залізниці на півночі центральної частини міста. Вулиця була прокладена у 1890-х роках, отримала свою назву у травні 1899 року і була майже повністю забудована у першому десятилітті 20 століття. Результатом стало скупчення вілл у стилі модерн та еклектики. Лінійність і площинність, як найхарактерніші риси "нового стилю", проявилися тут у використанні дугоподібних вигинів на фасадах і в декорі. Неглибокі заглиблення з арочним оформленням прикривали спочатку один, а потім кілька віконних прорізів або вхід. Вхідний отвір став однією з важливих точок фасаду раннього ренесансу, на відміну від попередньої епохи, коли входи в будівлі розміщували ззаду.

Послідовність будинків на вулиці Словацького починається з мальовничої вежі вілли на розі з вулицею Заблотовської. Вілла була побудована близько 1905 р. за проектом Адольфа Шуберта. Її вирізняє поєднання цегляної ділянки з елементами фахверку та дерев'яними віконними рамами і головним входом, що відсилає до курортної архітектури. Мальовничий дерев'яний швейцарський стиль сміливо увійшов до арсеналу декору модерну. Нове мистецтво відкрило для себе цінність природного кольору дерева, його текстури і тепла. Не позолочені, не приховані під шаром фарби, а в повноті своєї природної краси, дерев'яні елементи стали невід'ємною рисою нового стилю. За прикладом альпійських вілл і карпатської народної архітектури дахи окремих будинків підтримували дерев'яними кронштейнами і прикрашали ажурним різьбленням по дереву.

Будинок на протилежному боці вулиці Словацького під № 4 був збудований на початку 20 ст. для купецької родини Давида Рубіна. Над в'їзною брамою - псевдобароковий герб з великими літерами "DR". Бароковий характер фасаду підсилюють товсті змії - характерні для модерну зооморфні елементи, виконані у вигляді кучерявих вертикальних ліпних скульптур, що підтримують фронтон.

Загальною тенденцією стилю модерн в архітектурі був пошук шляхів урізноманітнення плану та зовнішнього покриття фасаду для посилення художнього ефекту. Наприклад, вілла Станіслава Горошкевича 1904 р. на вул. Словацького, 11, яка об'єднує в єдину просторову композицію комплекс кам'яниць, має нетипову кутову нішу, увінчану високим шоломом, дерев'яну мансарду та ризаліт першого поверху, що виступає за межі одноповерхового фасаду і увінчаний трикутним фронтоном. Різноманітні за формою димарі надавали віллі додаткового художнього ефекту.

Віллу на вул. Словацького, 12 прикрашали жіночі маскарони, стрічки та персні в стилі модерн, виконані як в ліпнині, так і в металевих виробах. Могутня резиденція, житлова площа якої становить близько 900 квадратних метрів, була збудована на замовлення Зофії Кузьмінської, заможної станиславів'янки. З радянських часів будівля була перетворена на медичний заклад. Десятиліттями занедбана, вона занепала на початку 21 століття.


На початку 20 століття новизна форми, переважання сучасних матеріалів і нових конструкцій були ознакою прогресу. Почуття гумору та вишуканість, що відкидали холодну покірність, також відображали дух епохи. Улюбленою деталлю модерну були різноманітні отвори у формі великої літери "омега". Окрім того, що ця форма символізувала кінець і завершення світу, вона нагадувала посмішку, через що в деяких європейських країнах архітектура цього стилю отримала прізвисько "усміхненої". Саме ці "усміхнені" вілли в естетиці модерну створюють характерний образ односімейних вуличок Станіславова. Дві вілли, з'єднані з боків, належали купецькій родині Стефанських - вілла Марія і вілла Софія - збудовані на вул. Словацького, 14 і 16. У 1940-х роках більшовики націоналізували їх і об'єднали під одним номером (№ 16). Пізніше в будинку відкрили дитячий садок, який працює до сьогодні. Ці вілли, як і вся парна сторона вулиці Словацького, були обнесені хвилеподібною цегляною огорожею, що надає їй романтичного образу, який балансує між казковістю та елегантністю, де цегляні "укріплені" вежі зливаються з відкритою "посмішкою" "омеги".


Дедалі помітнішу тенденцію до більшої пластичності фасаду за рахунок повторення кількості м'яких арок можна побачити в архітектурі району близько 1905 року по всьому місту. Фігурні "омеги" доповнювали фронтони, що увінчували віллу, повторюючи обриси люка або, як на вул. Матейка, 43, нагадуючи гребінь морської хвилі. Вілла на вул. Монюшкі, 21 має гарне ступінчасте горище з напівкруглим прорізом. Ян Т. Кудельський під час проектування вілли доктора Маєвського на вул. Шпитальній, 7 у 1904 р. замовив львівській мистецькій фірмі Петра Гарасимовича створити пластичний хвилястий аттик. Пластику гнучких ліній фасаду підсилювали різноманітні балкони. Масивні "кам'яні" або легкі ажурні металеві балюстради обрамляли балкони мальовничих вілл Станіславова.


Будинок на вулиці Баторія (Короля Данила, 20) з двома напівкруглими фронтонами є прикладом тематичної композиції з мотивами єгипетсько-солярної символіки. Форму єгипетських пілонів особливо нагадують бічні ризаліти, що фланкують будівлю. Красиві ажурні метелики розкинулися на балконних решітках будинку. Металоконструкції були одним з тих архітектурних елементів, які не тільки шалено збагатили архітектуру, але і стали тією візитною карткою, яка викликає особливу любов до архітектури модерну.


Саме декоративні елементи - маскарони, художні обробки вікон і порталів, решітки, керамічні плитки - надавали окремим будівлям індивідуального обличчя, відігравали вирішальну роль у питанні їх стилістичної приналежності. Завдяки їм навіть архітектурно посередні будівлі набували мистецьких якостей - з впровадженням форм модерну в другій половині першого десятиліття 20 століття: гнучкі лінії, складні плани, вигнуті підковоподібні форми стали загальним правилом.


Освоєння залізобетонних конструкцій дозволило значно краще освітлювати нові приміщення через пропорційно збільшені вікна за рахунок зменшення несучих стін. Модними стали засклені поверхні - чим більше, тим ефектніше. Фасад будинку на вул. Липовій, 62 (Шевченка, 62) був підпорядкований циліндричній формі заскленої лоджії, яку підтримують масивні консолі, що зменшують вагу корпусу скляного диска до землі.




Для урізноманітнення монотонної площини стін та досягнення цікавих світлових ефектів використовувалися пляшкові скляні блоки в інтер'єрі вілли Луцького на вул. Словацького (Тарнавського, 22), або у віллі на вул. Шопена, 3. Характерною рисою "станиславівського модерну", яка збереглася до кінця галицького періоду, було захоплення поєднанням фактур різних матеріалів. На піку розвитку стилю їх діапазон максимально розширився: від грубості брухіту і грубо обтесаного каменю до гладкої ліпнини і гладеньких керамічних поверхонь. Однак найчастіше тіло будинку, урізноманітнене художнім поєднанням кількох ризалітів та дерев'яних різьблених підпор даху, обрамлялося традиційним для "станиславівського модерну" рустом, як, наприклад, будинок Ковальських на вул. Рацлавицькій (Гриневичів, 3), або вілла на вул. Липовій (Шевченка, 15). М'яко окреслене напівкругле різьблення віконних прорізів і порталів ще більше підкреслювало м'якість заокруглених форм цілої кам'яниці.

З великим сумом доводиться констатувати, що величезні площі історичної односімейної житлової забудови, що колись потопала в садах, стали жертвою сучасних забудовників, які за останнє десятиліття завдали непоправної шкоди міському простору Станіславова.

Нехай історію станиславівських вілл у стилі модерн метафорично завершить вілла, збудована на вулиці Стефана Баторія (Короля Данила, 22) у 1910 році, про що свідчить дата на зашивці будівлі. Над її арковим парапетом колись височіла лежача жіноча фігура, що спиралася на лікоть на зразок римських богів. Це був один з трьох прикладів повнопластичної скульптури на фасадах міських вілл у стилі модерн. На жаль, через відсутність консерваційного догляду скульптура була зруйнована погодою і повільно руйнувалася. Другий приклад - цього разу частково збережений - це фігура дівчини, що лежить на даху вілли на вулиці Шопена, 3. Останньою повністю збереженою теракотовою жіночою статуєю, що стоїть і натякає на античну спадщину, все ще можна милуватися в кутку вілли на вул. Словацького (Тарнавського, 24).