Пенсійний Заклад Службовців, який згодом став Закладом страхування працівників розумової праці у Львові, був одним з перших державних установ, яка після Першої світової війни розгорнула масштабну будівельну ініціативу за власні кошти. Її метою було подолання житлового дефіциту, забезпечення безпечного вкладення капіталу та надання соціальних гарантій своїм працівникам.

У другій половині 1920-х років Пенсійний Заклад Службовців (далі – ZPF) збудував кілька комплексів житлових будинків у різних містах Польщі. У Кракові звели масивний багатоквартирний будинок на проспекті Словацького та відомий експресіоністський будинок на площі Інвалідів, 6. Крім того, ZPF збудувало великий будинок на сімдесят вісім квартир у Білій та менший у Бельську. Всі проєкти будинків поза межами Львова розробляв краківський архітектор Вацлав Новаковський (1888–1955 рр.), натомість два великі об’єкти у Львові – Вітольд Мінкевич (1880–1961 рр.).

Першим із них був комплекс багатоквартирних житлових будинків на вулиці На байках, 24-26-28-28а (тепер вулиця Київська), стилістично віддалений відгомін експресіонізму. Попит на квартири був величезний, про що свідчить той факт, що на сорок дві квартири, які були здані в експлуатацію 1 жовтня 1927 року і на які мали право лише працівники ZPF, було подано п'ятсот сімдесят заявок. Квартири були дво-, три- і чотирикімнатні (загалом 161 приміщення, включно з кухнями); у кожному будинку містилися чотири пральні та дві квартири для наглядачів. Завдяки економічному підходу та темпам будівництва вдалося значно здешевити вартість житла. Єдине, що не вдалося реалізувати через зростання цін на будівельні матеріали, так це система центрального опалення.

Однак вдалося впровадити інші інноваційні рішення, одним з яких стала відмова від замкнутого планування з характерними темними, вологими внутрішніми двориками-колодязями, у які зазвичай виходили вікна кухонь і кімнат. Центральна будівля комплексу була відсунута від наявної лінії забудови, що дозволило надбудувати додатковий поверх. Натомість у бічних крилах верхній поверх перекритий мансардним дахом. Це дозволило дотриматися будівельних норм і правил та стандартів забудови, згідно з якими висота нової будівлі не могла перевищувати висоту сусідніх.

Майже одразу після комплексу будинків на вул. На байках Мінкевич спроєктував другий, більший і сучасніший житловий комплекс на вул. Стрийській, 36-42: залізобетонний, з квадратними вікнами, гладкими білими стінами і терасовим дахом. Через схильність Мінкевича до монументальних і класицистичних форм ця споруда не була цілком функціоналістичною: хоча верхні поверхи відображають «класичний» функціоналізм 1930-х років, на першому поверсі з’являється багата за фактурою та кольором декоративна кладка з клінкерної цегли, що відсилає до краківського експресіоністичного проєкту ZPF на площі Інвалідів, 6, авторства Вацлава Новаковського.

Комплекс житлових будинків на вул. Стрийській складався з вісімдесяти шести квартир, розташованих у трьох блоках: у шестиповерховій центральній частині та двох п'ятиповерхових бічних крилах.

Разом вони утворюють глибокий cour d’honneur з наскрізними проїздами. Завдяки розташуванню на схилі пагорба навпроти Стрийського парку передбачено велику кількість лоджій і балконів. В одній з таких квартир на першому поверсі народився і прожив перші десять років свого життя майбутній опозиціонер Яцек Куронь.