Історична довідка

Село розташоване за 7 км на північний схід від міста Трембовля. Через нього протікає однойменний потік - Боричівка. Історія села до кінця не досліджена, а часом і зовсім розмита плином часу та не дуже чіткими джерелами. Достеменно відомо, що воно вперше згадується в літописах 30 XI 1576 року, коли король Стефан Баторій отримав Боричівку з документом, який визначав межі земель, що належали Трембовлі. Серед власників маєтку в розквіті 17 століття згадуються, зокрема: Якуб Брожман та Якуб Клімовський. Пізніше Боричівка належала до Трембовельського староства, яке передало значну частину села монастирю кармелітів у Трембовлі, оскільки в пізніших джерелах згадуються й інші власники села. Однак достеменно відомо, що монахи дбали про подароване майно аж до Другої світової війни.

Спочатку Боричівка належала до парафії у Трембовлі, але у 1925 році її було піднято до статусу незалежної парафії. Місцева релігійна споруда, про яку йде мова, була побудована і освячена в 1907 р. Спочатку це була каплиця, але через два роки її розширили і перетворили на церкву. Характерна дзвіниця-брама, однак, була зведена лише у 1934 році завдяки шлюбу Мартіна та Анни Табак.

Друга світова війна була тривожним часом для Боричівки. Коли почалися напади українців на поляків, село героїчно відбивалося від них. Так, від липня 1943 до кінця 1944 року бандерівці та солдати СС-Галичина вбили десять поляків, що у порівняльному вимірі не є великою кількістю. Більшість співвітчизників, які залишилися в живих, були виселені на захід Польщі.

Після війни костел був занедбаний, а радянська влада перетворила його на колгоспний склад. У 1985 році розпочалася реконструкція, щоб перетворити його на православний храм. У 1992 році будівля перейшла до греко-католицької церкви. Чотири роки по тому було відреставровано інтер'єр і зроблено нові меблі.

Цікаво, що до 1930-х років у Боричівці жила родина Мулярчиків, з якої походять, зокрема, такі постаті, як Анджей Мулярчик (письменник, редактор і сценарист) та Роман Братний (письменник, поет, публіцист). Донині в Констанці-Єзьорна під Варшавою стоїть нещодавно відреставрована модерністська вілла, яка належала родині Мулярчиків і багато років носила назву, що походить від цього, тепер уже українського, села. Мулярчик змальовував це село в кількох своїх сценаріях, і в кожному випадку сильно натякав на певні спогади. Це особливо помітно в популярному циклі фільмів "Самі свій".

Архітектура

З архітектурної точки зору, будинок у Боричівці - це споруда, що поєднує спрощену неоготику з деякими елементами модерну. Однак, як пише Рафал Квіріні-Поплавський у своєму дослідженні будівлі, "скромність споруди не дозволяє спробувати атрибутувати її дизайн".

Храм розташований на невеликому пагорбі в північній частині села. Притвор звернений на південний захід. Будівля збудована на основі хрестоподібного плану. Ззовні це цегляна споруда, всередині стіни оштукатурені.

Стіни переважно збудовані з нерівних, але ретельно покладених кам'яних блоків. На кутах прибудовані невисокі контрфорси. Фасад і фронтальні стіни трансепту одноосьові, завершені трикутними фронтонами, що спираються на декоративні кронштейни - "крокуси". Простий за формою фасад є невиразним відлунням неоготики, головним чином через форму вхідних дверей та вікна над ними (прямокутник, що завершується гострою аркою).

Дахи рукавів нави і трансепту двосхилі. На відміну від них, над вівтарем двосхилий дах переходить у багатосхилий. Над прибудовами також двосхилі дахи. Всі вони вкриті бляхою. Первісно башта була ажурною вежею, що спиралася на невисокі колони і була увінчана пірамідальним дахом з маківкою і хрестом.

Всередині увагу привертають загострені аркади, що розділяють окремі приміщення. У нефі і трансепті застосовані хрестові склепіння, а в пресвітерії - конх з люнетом, тобто витіюватою стелею, що нагадує "мушлю", увінчаною круглим вікном, розташованим в самому верху, яке служить природним освітленням для вівтарної частини.

Вікна в костелі прямокутні і закінчуються гострою аркою. У вівтарі, з іншого боку, є прямокутний віконний отвір. З іншого боку знаходиться дерев'яний музичний хор, до якого ведуть сходи у північно-західному куті.

Серед основних моментів, пов'язаних з обстановкою та оточенням будівлі, можна виділити наступні:

• Дерев'яна кафедра початку 20 століття;
• Картини Пресвятого Серця Ісуса (олія на полотні), датовані початком 20-го століття;
• кам'яна підпірна стіна, що оточує територію церкви;
• Дзвін з написом: "ЗАСНОВНИКИ | МАРЦІН ТАБАКА | ТА ЙОГО ДРУЖИНА | 1933";
• Характерна дзвіниця-брама, розташована на осі фасаду костелу. Це мурована, двоповерхова споруда з прямокутною кам'яною плитою на західному фасаді з написом "ФУНДАМЕНТИ | в 50-ту річницю вінчання | МАРЦІНА І ЯННИ | ТАБАКИ | 1934".

Сучасний стан будівлі оцінюється як добрий. Реставрація, проведена у 1990-х роках, передбачала не лише ремонт елементів, які потребували втручання, але й архітектурне пристосування костелу до естетики східних культових споруд. Так, наприклад, башточку замінили на характерну вежу.

Назва: Парафіяльний костел св. Адальберта в Боричівці

Теперішня назва: Костел Різдва Пресвятої Богородиці в Боричівці

Галузь: архітектура

Локалізація: Україна, район: Тернопільський, населений пункт: Боричівка

Автор: Невідомий

Час спорудження: 1907-1909 r.

Технічні дані: Об'єкт кам'яної кладки