Свитарівський парафіяльний костел - римо-католицький парафіяльний костел без назви у Свитарові, збудований у 1937-1939 роках (будівництво не завершене) за проектом архітектора Ірени Обмінської-Вєчоркової, доньки львівського архітектора Тадеуша Обмінського.

Історія
Свитажув (іноді також пишеться як Свитажув) спочатку належав до парафії Тартакова. У 1910 р. тут було створено експозицію, а 22 грудня 1923 р. - незалежну парафію.

Відомо, що у 1876 р. у Світаржеві діяла приватна каплиця, ймовірно, у палаці. Громадська каплиця була збудована у 1897 році, як неоготична поховальна каплиця Ванди уродженої Руліковської та Тадеуша Ковнацького. Це була прямокутна в плані будівля, відносно широка, з овальними вікнами. Перед 1908 р. її розширили, добудувавши дерев'яну прибудову майже такого ж розміру. У такому стані він служив місцевим католикам до кінця Другої світової війни. Після 1994 року костел був переданий православній церкві і повністю перебудований.

З початку 20-го століття докладалися зусилля, щоб побудувати костел. За переказами, місце для будівництва мав обрати перед Першою світовою війною львівський архієпископ Юзеф Більчевський. Ймовірно, через брак коштів будівництво тривалий час не могло розпочатися. Лише у 1924 році Львівське охоронне бюро затвердило проект костелу архітектора Ірени Обмінської-Вєчоркової, а будівництво розпочалося у 1927 році. Час від часу в навколишніх селах організовували фестивалі та збірки на потреби парафії. У 1936 році костел був склеплений і вкритий дахом, а опікун з бернардинського костелу в Сокалі освятив хрест на храмі. Ще в березні 1939 року костел стояв недобудованим, без вікон, дверей і підлоги, але з поштукатуреним інтер'єром. Початок Другої світової війни перервав будівельні роботи, а в 1940 році майже половина парафіян була депортована радянською владою до Сибіру (в Архангельську область). Після закінчення війни костел перейшов у власність місцевого колгоспу, який використовував його як транспортну базу, а згодом як зерносховище. Цю функцію будівля виконує і сьогодні.

Архітектура
Костел збудований на пагорбі на південному сході села. Будівля цегляна, непотинькована, збудована на хрещатому плані, з тринавовим корпусом і вівтарем, зверненим на північ. Корпус чотиринавовий з прибудованими до трансепту каплицями, а вівтар - однонавовий, зімкнений у тридільному плані, з прибудовами до нього скарбниці та ризниці по боках. Артикуляція інтер'єру включає в себе ліствиці, що переходять у склепінчасті гроти. Склепіння нави - хрестові, у бічних нефах, каплицях при трансепті та у вівтарі - хрестові склепіння.

Фасад одноповерховий, завершений увігнутим притвором, замкненим прямим завершенням. Зчленування здійснюється на кутах парами пілястр. Бічні виступи розчленовані пілястрами, завершення пресвітерію без членувань. Завершення рукавів трансепту повторюють за формою фронтон фасаду костелу. Вся архітектурна деталь незавершена (пілястри не мають сформованих баз та капітелей).

Незважаючи на використання костелу як колгоспного складу, він зберігся у досить доброму стані. Інтер'єр був повністю перебудований, в тому числі замуровані бічні нефи і проходи, а також більшість вікон.

Мистецькі питання
Костел спроектувала Ірена Обмінська-Вєчорек у модерністських формах, з чіткими посиланнями на барокові схеми. Катажина Бжезіна-Шойрер вважає, що фасад костелу у Свитажі за своїм загальним характером подібний до фасаду костелу в Туліглові, прибудованого до старішого костелу за проектом архітектора Ервіна Вєчорека (1927-1930), чоловіка Ірени Обмінської-Вєчорек. Варто згадати, що сама Обмінська-Вєчоркова також згадується в контексті тулігловських проектів. 1920-ті роки були для Ірени Обмінської-Вєчоркової періодом активної професійної діяльності. 1925 року вона стала секретарем "Гуртка архітекторів" у Львові, і того ж року разом з чоловіком підготувала конкурсний проект пресвітерії та костелу Чесного Хреста у Львові. Того ж року разом з чоловіком підготувала конкурсний проект парафіяльного будинку та костелу Христа Царя в Станіславові (проект отримав другу премію). З Ервіном Вєчореком та його дружиною Іреною Ян К. Островський пов'язує проекти реконструкції парафіяльного костелу в Снятині, підготовлені в 1926-1927 роках і реалізовані в 1926-1936 роках.