У тексті, що супроводжується ілюстрацією, описано церемонію освячення нового храму в Литвинові Підгаєцького району. Освячення здійснив львівський парох о. Б. Твардовський. У наступній частині тексту вилучено перебіг церемонії та коротку історію литвинівського костелу, а також питання про фундацію нового костелу, зокрема, Геленою Літинською, теперішньою власницею Литвинова (Джерело: "Wschód", Львів 1938, № 103, с. 7, за: Ягеллонська цифрова бібліотека).

Осучаснене прочитання тексту

Новий костел у Литвинові освятив архієпископ д-р Болеслав Твардовський.

Численні селяни, але навіть з більш віддалених куточків Поділля. На жаль, анонсована участь цивільних і військових високопосадовців з Тернополя не відбулася через офіційні перешкоди, натомість населення, яке прагнуло виявити свої патріотичні почуття, особливо після таких великих дипломатичних і військових успіхів в окупації Заольжя, з ентузіазмом вітало присутність офіцерів бжежанського гарнізону на чолі з полковником Фільдорфом.

У нашому прикордонні день освячення нового костелу набуває для польського населення особливого значення, відрізняючись від звичайних святкувань тим, що це не просто радісна подія, але й початок нової епохи в національному житті краю. Після релігійної невигідності польського населення порівняно з населенням східного обряду, яке має свій православний храм у кожному селі, освячення нового храму є початком рівноправності для польського населення, даючи йому те, що вже давно мають русини, тобто можливість задовольняти свої релігійні потреби на місці, без необхідності здійснювати багатокілометрові подорожі до парафіяльного костелу.

Безцінним зв'язком для кожного віруючого з церквою є також той факт, що всі основні події в житті кожного мешканця, від колиски до смерті, пов'язані з місцевим храмом, де вони відбуваються, як свідчать слова, викарбувані на дзвонах: "Живих кличу, а з померлими прощаюся". Святкування у Литвинові примножило пам'ять про колишню велич храму, який існував на цьому місці кількасот років тому, і який бере свій початок ще з початків історії галицького краю, адже Литвинівська парафія була заснована за часів львівського архиєпископа блаженного Якуба Стрепи. У п'ятнадцятому столітті ця церква отримала розкішну фундацію від впливової на той час родини Бучаків, а в 1470 році ця фундація була збільшена пожертвою від Скарбеків, власників сусіднього Саранська, які передали Литвинівській церкві всю фундацію цього села.

Цей костел також був парафіяльним, парафія Литвинова спочатку межувала з парафією Бжежан, і лише після заснування Бжежан у 1530 році парафія Литвинова стала сусідом Бжежан. У наступному столітті, ймовірно у 1624 році, під час турецько-татарських набігів костел у Литвинові згорів, татарські дикуни зруйнували також усе містечко Литвинів разом із замком, і відтоді і костел, і місцева парафія були втрачені, тож поселення втратило своє колишнє значення і пишність. Литвинівці були позбавлені свого костелу на кілька сотень років, а польське населення було приписане до парафії за кілька кілометрів звідси і, як наслідок, повільно, але неминуче занепадало.

І лише сьогоднішня власниця Литвинова, пані Гелена Літинська, з незвичним для того часу завзяттям долучилася до будівництва нового храму, подарувавши землю, взявши на себе значну частину витрат і всі зусилля з будівництва, яке завдяки спільним зусиллям місцевого бідного населення та зусиллям влади, а також зібраним пожертвам, досягло теперішнього етапу, що уможливило освячення храму. Саме тому Архиєпископ у своїй проповіді під час освячення справедливо підкреслив заслуги фундаторки та заохотив польське населення прикордоння до подальшої наполегливості у завершенні внутрішнього облаштування храму.