Львівська національна галерея мистецтв ім. Б.Г. Возницького має у своїй колекції кілька дуже гарних картин пензля найвидатнішої польської художниці зламу ХІХ–ХХ століть – Ольги Бознанської. Серед них виділяється зображення чоловіка з проникливим поглядом, підборіддя якого спирається на стиснуту в кулак руку. Це один з найкращих творів у доробку художниці. Намальований у Парижі, він був представлений у Салоні Національного товариства витончених мистецтв у 1904 році під назвою «Портрет художника Леона Гіршенберга» і одразу ж здобув високу оцінку французьких мистецтвознавців. Про картину згадували в рецензіях, опублікованих у таких відомих журналах, як «L'Univers», «Journal des Artistes», «Bulletin polonais» та «La Plume». Пізніше художниця неодноразово експонувала цей твір на важливих виставках: на Ювілейній виставці Товариства друзів образотворчих мистецтв у Кракові (1904), IX Міжнародній художній виставці в Королівському Скляному палаці в Мюнхені (1905, де картина була відзначена золотою медаллю), на виставці Товариства польських художників «Мистецтво» у Варшаві (1906) та на 12-й Щорічній виставці в Інституті Карнегі в Піттсбурзі (1908). Двічі її також показували й у Львові: на Всезагальній виставці польського мистецтва у 1910 році та на Виставці польського мистецтва у 1920 році. Саме під час останньої її придбала до своїх колекції Національної галереї міста Львова, звідки під час Другої світової війни вона потрапила до Львівської національної галереї мистецтв.

Саме тому історія цього твору детально описана й чудово задокументована. Але особа змальованого художницею чоловіка викликала сумніви. Ще з часів спільного навчання в Мюнхені Ольга Бознанська товаришувала з Самуелем Гіршенбергом (1865–1908 рр.) – художником з Лодзі, який вже на зламі століть здобув певну славу завдяки жанровим і символічним композиціям, часто на єврейську тематику. Ймовірно саме завдяки Самуелю художниця познайомилася з його молодшим братом – Леоном Гіршенбергом (1869–1945 рр.), який також пробував свої сили в живописі. Після художніх студій у Мюнхені та річної стипендії в Італії, він у 1902 році остаточно оселився у Франції, де намагався розвивати художню кар’єру. Проте як у польських, так і в закордонних мистецьких колах завжди залишався в тіні старшого і більш відомого брата, з яким його іноді плутали. Відомо, що саме на цей період припадає його знайомство з Бознанською, яка допомогла йому адаптуватися в художньому середовищі світовій столиці мистецтва та познайомила з мистецькими колами польської діаспори.

Попри те, що оригінальна назва картини Бознанської – «Портрет художника Гіршенберга» – не вказувала конкретно, якого з братів зображено, то до інвентаря Національної галереї міста Львова вона потрапила під назвою «Портрет художника С. Гіршенберга». Відтоді в літературі її найчастіше ідентифікували як зображення Самуеля. Ще донедавна таку назву носила картина у каталогах львівського музею. Однак серед деяких дослідників точилися суперечки щодо того, котрого з братів-художників насправді зображено на картині. Крапку в цьому питанні поставила Ева Бобровська, яка знайшла рецензію з виставки, на якій, ймовірно, вперше представили твір. Александр Парментьє написав тоді: «Пан Гіршенберг, зображений своєю подругою пані Бознанською, виставляє [...] твір під назвою «Бретонська ідилія» («Bulletin polonais 204 littéraire, scientifique et artistique» 1904, № 191, с. 158.). Згадана картина належала пензлю Леона, Самуель у тій виставці участі не брав.

З цього випливає, що Бознанська зобразила саме молодшого з братів – Леона Гіршенберга – причому у вирішальний момент його мистецької кар'єри. Вищезгадана виставка була дебютом Леона на паризькому ґрунті, і прийняття його картини журі до показу на цьому салоні стало значним досягненням і підтвердило його високі амбіції. Приблизно в цей же час він відкрив для себе Бретань, де, до речі, і оселився. Водночас йому вдалося відірватися від реалістично-імпресіоністичних нахилів, успадкованих від старшого брата, і віднайти власний стиль, натхненний синтетизмом Владислава Слевінського. Він залишився у Франції назавжди, але великих мистецьких успіхів не досяг. Його малярська діяльність була передчасно перервана у 1920-х роках, коли він втратив зір. Скромний мистецький доробок Леона, на жаль, іноді помилково приписували Самуелю, через що це ще більше сприяло його забуттю.

Портрет зі збірки Львівської національної галереї мистецтв є свідченням непересічного таланту Ольги Бознанської, документом мистецької дружби, а також доказом місця Леона Гіршенберга у міжнародному мистецькому світі початку ХХ століття.