Фелікс Міхал Вигживальський (1875-1944) народився у Перемишлі, а у віці чотирнадцяти років приїхав до Львова, щоб продовжити навчання у Вищій нормальній школі. У місті він знайшов своє покликання, розвинувши інтерес до мистецтва. Першими об'єктами його захоплення були роботи Яцека Мальчевського та Генрика Семирадського, а остаточним підтвердженням його пристрасті, як кажуть, стала "Панорама Рацлавіц", створена у 1893-1894 роках групою художників під керівництвом Яна Стики та Войцеха Коссака для Загальної національної виставки у Львові. У цей же час Вигживальський, завдяки стипендії Фундації Маліновського, здійснює мистецькі студії за кордоном, спочатку в Академії образотворчих мистецтв у Мюнхені, а згодом у Парижі та Італії. У Римі, де він оселився в 1900 році, займався копіюванням робіт старих майстрів, таких як Караваджо, Рафаель і Тиціан, а також створенням оголеної натури і пейзажів. Потім він спеціалізувався на морських мотивах, які стали важливим елементом його творчості аж до кінця життя. Під час літніх експедицій до Неаполітанської затоки, окрім імпресіоністичних, схожих на замальовки морських пейзажів, художник створив свої перші роботи з соціальною тематикою. Це були картини рибалок за роботою, які тягнуть сіті, веслують або борються зі стихією.

Проривом у його кар'єрі став триптих "Визволення", який став реакцією художника на події революції 1905 року. Повідомлення про жорстоко придушені робітничі страйки сильно вплинули на емоції соціалістично налаштованого художника, а подальші політичні зміни відродили його патріотичні надії на відновлення незалежності. Він стежив за цими подіями, ще живучи в Італії, і, можливо, саме тому монументальну алегоричну роботу, присвячену цим подіям, він помістив у міфологічний контекст, створивши символічну репрезентацію універсального прагнення людини до свободи.

Центральна сцена триптиху відсилає до історії Прометея, зображуючи оголеного юнака, що стоїть на скелі, а над ним ширяє орел. Спокій, з яким герой очікує своєї неминучої загибелі, підкреслюється ідилічним морським пейзажем на задньому плані та барвистими квітами і голубами, що символізують мир біля його ніг. Міфічний бунтар, як і в "Прометея, звільненого з полону" Персі Шеллі, є уособленням боротьби людства проти всіх форм поневолення, що випливають з державного контролю, релігії чи класового поділу. Антична тема центральної сцени лише позірно контрастує з сучасними проблемами, проілюстрованими на бічних панелях триптиха. На лівому крилі зображені бурлаки, річкові робітники, які буксирують кораблі на канатах. Художник вже звертався до цієї теми раніше, вбачаючи в їхніх надлюдських зусиллях втілення експлуатації. Згорблені під вагою спини чоловіків, опущені голови свідчать про їхню покірність суворій долі. Але сцена на правому крилі вже передвіщає революційну рішучість, показуючи робітників сталеливарного заводу, які, озброєні інструментами та саморобною зброєю, вирушають на боротьбу, щоб змінити світ таким, яким вони його знають. У композиції триптиху художник майстерно поєднав символізм із класичною естетикою. Тіло Прометея ідеалізоване, що відсилає до античної традиції зображення героїв, але в бічних сценах вже домінує реалізм, експресивність якого ще більше підкреслюється використанням сильних світлотіньових контрастів. Ця робота стала новаторською не лише для кар'єри Вигживальського, але й для його стилю. Адже вона поєднала декоративний живопис із глибоким філософським посланням, що згодом стане характерною рисою творчості художника.

Триптих приніс Вигживальському визнання та впізнаваність. Виставлений у рік створення в Національній галереї сучасного мистецтва в Римі, він мав величезний успіх і отримав схвальні відгуки. У панегіричних повідомленнях преси роботу, яку описували як "ораторію оголених тіл", хвалили за її монументальність, здатність зображати оголене людське тіло, але передусім за влучний коментар до сучасної соціально-політичної ситуації в Європі. Італійська, німецька та російська преса високо оцінила як естетику картини, так і її глибокий зміст. Також у Львові, де пам'ятають художника, роботу оцінили по достоїнству. Завдяки ініціативі архієпископа Юзефа Більчевського було організовано збір коштів на придбання картини для Національної галереї міста Львова. Урочиста передача придбання до міської збірки відбулася 29 вересня 1905 року, що підтвердило визнання художника в галицьких колах.

Можливо, саме з цієї причини через кілька років, покинувши Італію, художник вирішив оселитися у Львові, де й залишився назавжди, за винятком періоду Першої світової війни, проведеного в Росії. У Лемберзі отримав замовлення на розпис стін Торгово-промислової палати, а також займався театральною сценографією. Брав участь у численних групових виставках, а в 1932 році представив свої роботи на персональній виставці в Товаристві друзів образотворчого мистецтва. У міжвоєнний період утримував художній салон "Kunstaustellung" на вул. Академічній, 23, де продавав свої роботи та картини інших художників.