Замок - вид з річки Дністер, Чочим (Україна), фото przed 1918, Public domain
Джерело: Muzeum Narodowe w Warszawie
Альтернативний текст фотографії
Замок - вид з північного заходу, Чокім (Україна), фото przed 1913, Public domain
Джерело: Muzeum Narodowe w Warszawie
Альтернативний текст фотографії
Замок, Чокім (Україна), фото Alina Barczyk
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Джерело: Instytut Polonika, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
Замковий двір, Чокім (Україна), фото Alina Barczyk
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Джерело: Instytut Polonika, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
"Чокім з північного боку", малюнок Францішека Шиманського, 1884 рік, Національна бібліотека, Public domain
Альтернативний текст фотографії
"Chotim, wie es vor dem Kriege im Jahre 1786 war", 1790-1800, Ягеллонська бібліотека, Public domain
Альтернативний текст фотографії
Фрагмент набережної з боку річки, Чокім (Україна), фото Alina Barczyk
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Джерело: Instytut Polonika, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
"Прославлення Яна Собеського на тлі битви під Хоцімом", 1674 р., інж. Ромен де Хуге, Національний музей у Варшаві, Public domain
Альтернативний текст фотографії
Склепінчаста арка в інтер'єрі замку, Чокім (Україна), фото Alina Barczyk
Ліцензія: CC BY-SA 4.0, Джерело: Instytut Polonika, Умови ліцензії
Альтернативний текст фотографії
ID: POL-002336-P/165862

Фортеця Чокім

Фортеця Хоцім стала свідком двох ключових перемог Польської республіки у битвах проти турецької армії у 1621 та 1673 рр. У першій битві польські війська очолював гетьман Ян Кароль Ходкевич, а в другій роль командира виконував майбутній король, гетьман Ян Собеський. Успіх Корони визначався як майстерністю солдатів і талантом їхніх командирів, так і військовими цінностями замку.


Історія фортеці Перша зафіксована фортеця існувала в Чочімі вже близько 1140 року. Дерев'яно-каркасна споруда тоді належала Галицькому князівству. Пізніше на її місці було зведено мурований замок чотирикутної форми, будівництво якого датується 13 століттям або 1325-1380 рр. Фортеця, яка від самого початку мала виконувати оборонні функції, модернізувалася наступними правителями, насамперед молдавськими господарями (слід також пам'ятати, що з 1387 р. Молдавія була вотчиною Польської Республіки). Одним з найважливіших етапів в історії комплексу була реконструкція, проведена за наказом Штефана III Великого після середини 15 століття, в результаті якої замок отримав неправильні обриси, пристосовані до рельєфу місцевості, укріплені масивними стінами, вежами і баштами. Серед іншого, на його території виділили зону для солдатів, представницьку резиденцію і каплицю. У 1538 році Чочим захопили війська гетьмана Яна Тарновського - під час битви вежі та частина південної стіни зазнали пошкоджень, а в ході реконструкції її винесли за контури попередньої фортеці (таким чином збільшивши площу укріплення). Через чверть століття замок знову був відібраний у Молдавії Дмитром Вишневецьким. Як згадувалося раніше, великі перемоги коронного війська відбулися під Чочімом у 1621 і 1673 рр. Чочім недовго залишався в польських руках (часто переходив до рук інших держав і періодично повертався до Речі Посполитої). У другому десятилітті 18 століття, коли замок опинився в руках турків, укріплення були посилені шляхом зведення масивних земляних валів, формування нових бастіонів і брам (Кам'янецької, Подільської, Ясської, Руської та Бандерівської). Тогочасні господарі пристосували комплекс до власної релігії та культури, збудувавши мечеть з мінаретом та лазню. Після Османської імперії у 1812 році маєток перейшов до росіян, які, серед іншого, звели поруч із замком православну церкву. Подальші політичні зміни та зміни власників означали, що у 20 столітті Чокім належав Румунії (двічі) та Українській Радянській Соціалістичній Республіці, і лише у 1991 році опинився на українській території. Для фортеці рішення відкрити її для громадськості як одну з найважливіших і найкраще збережених оборонних споруд прикордоння було вирішальним.


Архітектура замку Чокім Розташування замку на крутому схилі, що спускається до Дністра, сильно вплинуло на його форму. Периферійні стіни, товщиною понад 5 м і висотою до 40 м, були побудовані з каменю, доповнені цегляними орнаментами у вигляді меандрів (частково збереглися). З півдня комплексу передував рів, через який був перекинутий міст, що вів до головної брами. Оборонну систему доповнювали масивні вежі, придатні для спостереження за місцевістю та ведення артилерійського вогню: в'їзна вежа; південно-західна вежа (раніше використовувалася як кузня); західна вежа (з'єднана з комендатурою, досягає висоти понад 62 м); східна вежа (досягає висоти 55 м) і північна вежа (зі стінами висотою 68 м). Внутрішній двір з колодязем оточений будівлями часів розквіту замку: каплиця, резиденція коменданта (з цегляним і кам'яним фасадом і ліпними віконними рамами), казарми і підсобні приміщення. Фортеця Чокім характеризується складною і багатогранною історією. Вона була розташована в прикордонній зоні, постійно піддавалася збройним конфліктам. Політична ситуація і рельєф схилу пагорба надали замку унікальну, монументальну масу (що вимагало значних ресурсів та інженерних навичок), що височіє над долиною Дністра.

Час створення:
13-14 ст. (будівництво мурованої фортеці); бл. 1450 р. (прибудова).
Бібліографія:
  • Bogusław Dybaś, „Fortece Rzeczypospolitej. Studium z dziejów budowy fortyfikacji stałych w państwie polsko-litewskim w XVII wieku”, Toruń 2018.
  • Olgierd Czerner, „Granica stylu gotyckiego w architekturze Zachodniej Ukrainy. Czy jest to granica między Środkową a Wschodnią Europą?”, „Architectus”, 1999, nr 1, s. 19-26.
  • Ewelina Czerwińska, „System umocnień południowo-wschodniej granicy Rzeczypospolitej Obojga Narodów w XVII wieku”, „Zeszyty Naukowe Akademii Obrony Narodowej”, 2015, nr 1(98), s. 246-251.
  • Zbigniew Hundert, „Structure of the cavalry group of the Crown Standard-Bearer Mikołaj Hieronim Sieniawski, stationed in Moldavia after the battle of Khotyn (Chocim) in 1673”, „Balcanica Posnaniensia. Acta et studia” 30, 2023, s. 109-119.
  • Wojciech Konończuk, Piotr Kosiewski, „Zagrożone dziedzictwo. Polskie dobra kultury na Ukrainie i Białorusi”, Warszawa 2020.
  • Andrzej Korytko, „Chocim 1621 roku w polskiej tradycji”, w: „Chocim. 400 lat wspólnej historii”, red. Andrzej Korytko, Warszawa 2021, s. 115-144.
  • Mirosław Nagielski, „Kampania chocimska 1621 roku”. w: „Chocim. 400 lat wspólnej historii”, red. Andrzej Korytko, Warszawa 2021, s. 70-94.
  • Marceli Nałęcz-Dobrowolski, „Chocim: jego przeszłość i jego zamek”, Kraków 1913.
  • Tadeusz Nowak, „O wpływie walk z Turcją i Tatarami na rozwój polskiej techniki wojskowej XVI-XVII w.”, „Kwartalnik Historii Nauki i Techniki” 28, 1983, nr 3-4, s. 589-613.
  • Jan Okoń, „Wojna chocimska 1621 roku i jej pogłosy w poezji i sztuce - w czterechsetlecie”. „Ruch Literacki” 63, 2022, z. 4 (373), s. 515-540.
  • Leszek Podhorecki, „Chocim 1621”, Warszawa 1988.
  • Leszek Podhorodecki, „Jan Karol Chodkiewicz, 1560-1621”, Warszawa 1982.
  • Tadeusz Polak, „Zamki na kresach. Białoruś, Litwa, Ukraina”, Warszawa 1997.
  • Bartłomiej Michał Wołyniec, „Chocim - polskie Lepanto. Aspekt religijny zwycięstwa odniesionego nad Turkami w 1621 r.”, „Rocznik Filozofczny Ignatianum” 28, 2022, nr 1, s. 141-165.
Публікація:
10.11.2024
Останнє оновлення:
10.11.2024
Автор:
Alina Barczyk
Дивитися більше Текст перекладено автоматично

Пов'язані проекти

1
  • Katalog poloników Дивитися