Ян ІІІ Собеський був відомий своїми науковими інтересами та підтримкою науковців. Той факт, що його ім'я з'явилося поруч із складним механізмом сонячного годинника в костелі Санта-Марія-дель-Анджелі-деї-Мартірі, безумовно, припав би йому до душі.

Сонячний годинник як знак тріумфу Церкви

Виготовлення меридіана, або сонячного годинника, було доручено Папою Климентом XI (Джованні Франческо Альбані), тому він також відомий як Лінія Клементина. Його побудував Франческо Б'янкіні, ботанік, математик, фізик і астроном, знавець богослов'я, археології та стародавніх мов. У роботі йому допомагав Джакомо Маральді. Головною практичною метою проекту було, окрім вказівки правильного часу, що дозволило впорядкувати все ще неточний механічний годинник, визначити дату Великодня і перевірити правильність реформи григоріанського календаря. Обидва ці питання мали фундаментальне значення для Римо-Католицької Церкви. Проблеми з визначенням дати рухомого свята Пасхи випливали з того, що дні смерті і воскресіння Христа визначалися за юдейським календарем, заснованим на фазах Місяця. Християнський календар, натомість, є сонячним. Питання було вирішене на Першому Нікейському соборі (325 р.). Було вирішено, що Великдень припадатиме на першу неділю після повного місяця після весняного рівнодення. Чинний на той час юліанський календар (запроваджений Юлієм Цезарем) був реформований у 16 столітті Папою Григорієм XIII. Однак запроваджені зміни все ще піддавалися критиці і зустрічали опір, особливо в деяких некатолицьких церквах. Тому побудова меридіана була надзвичайно важливою справою, і від її точності залежало багато чого. Його точність стала б ще одним доказом того, що віра і наука не суперечать одна одній.

Церкву Санта-Марія-деї-Анджелі та деї-Мартірі було обрано з кількох причин. По-перше, у величезній базиліці накреслити лінію довжиною майже 45 м не було проблемою. У свою чергу, розмір годинника позначився на його точності. По-друге, в напівтемряві інтер'єру храму було легше побачити блукання маленької плямочки світла по підлозі. Навіть вікна були прикриті ззовні з метою спостереження, про що свідчать гачки на фасадах будівлі.

Не менш важливим був історичний контекст. Храм був побудований на руїнах стародавніх термальних купалень Діоклетіана, одного з найлютіших гонителів християн. Тому спорудження сонячного годинника для відзначення церковних свят мало символічне значення як вираз тріумфу Церкви. Зрештою, саме в цій церкві 6 жовтня 1700 року Джованні Франческо Альбані відслужив свою першу месу, отримавши священичі свячення лише кількома роками раніше. 23 листопада того ж року він був обраний на престол Петра і прийняв ім'я Климент XI. Інавгурація меридіана відбулася 6 жовтня 1702 року, рівно через два роки після того, як Альбані відслужив свою першу месу.

Механізм роботи

У південній стіні базиліки був пробитий отвір, через який проникали сонячні промені, утворюючи на підлозі пляму світла овальної форми. Годинник був сконструйований таким чином, що діаметр отвору по відношенню до висоти, на якій він був розміщений над землею, залишався у співвідношенні приблизно 1:1000. У випадку Санта-Марія-дельї-Анджелі отвір знаходиться на висоті 20,3 м над підлогою і спочатку був лише 2 см в діаметрі. Пізніше його збільшили вдвічі.

Бронзова лінія довжиною 44,89 м, обрамлена світлим мармуром, була проведена вздовж осі північ-південь на підлозі. Принцип роботи, який представлений тут з необхідним спрощенням, полягав у тому, що пляма світла перетинала цю лінію щодня опівдні. Найдалі від отвору (тобто умовно в кінці лінії) ця точка була в день зимового сонцестояння, оскільки саме в цей час сонце знаходиться найнижче над горизонтом, а найближче - рівно за 6,75 м від основи отвору - в день літнього сонцестояння. Зі зміною пір року змінювався і діаметр цієї світлової плями: від 22 см у день літнього сонцестояння до 110 см у день зимового сонцестояння. Під час весняного рівнодення, яке лягло в основу визначення Великодня, пляма світла знаходилася приблизно в центрі лінії. Діапазон можливих дат Великодня, тобто дні між 22 березня і 25 квітня, позначені написами "Terminus Paschae".

По обидва боки від лінії знаходяться числові позначення та пояснювальні написи, а також мармурові композиції із зображенням дванадцяти знаків зодіаку, виконані за проектом Франческо Тедескі. З одного боку лінії зображені літні та осінні сузір'я, з іншого - зимові та весняні. Найближче до отвору знаходиться символ Рака, а найдальше - Козерога: входження Сонця в перший знак знаменує літнє сонцестояння, а в другий - зимове сонцестояння. Спостереження, проведені в Санта-Марія-дельї-Анджелі в першій половині 18 століття, виявили невелике відхилення в показаннях. На це звернув увагу Луїджі Ванвітеллі, який керував реконструкцією храму в 1750 році. Після виправлень меридіан продовжував регулювати годинник римлян ще ціле століття, аж до 1846 року.

Сонце і Місяць через 19 років після Віденської битви

По обидва боки лінії також встановлені бронзові таблички з ім'ям Климента XI. Привілей на встановлення ще двох Папа Римський надав Марії Казимирі Собеській, вдові короля Яна ІІІ Собеського, яка з 1699 року жила в Римі. Її стосунки з нещодавно обраним наступником святого Петра складалися дуже добре в перші роки його понтифікату. Королева навіть приписувала собі - скоріше без жодних реальних підстав - вплив на його обрання під час конклаву.

Меморіальні дошки були встановлені ще до урочистого відкриття меридіана, 12 вересня 1702 року, рівно через дев'ятнадцять років після перемоги польського короля у Віденській битві. Одна меморіальна дошка є прямим посиланням на цю сутичку, а інша присвячена Марії Казимирі. Текст на ній стосується цих дев'ятнадцяти років після військового тріумфу її чоловіка. Цей період пов'язаний з так званим Метонічним циклом, названим на честь афінського астронома V ст. до н.е. Метона. За Метоном, кожні дев'ятнадцять років фази місяця припадають на одні й ті ж дні року, так що в рік інавгурації меридіанів рухомі церковні свята, такі як Великдень, припадали ідентично на рік переможної битви Яна ІІІ Собеського під стінами Відня. У такий витончений спосіб на Лінії Клементини поєдналися минуле і сьогодення, присутність Марії Казимири у Вічному місті та заслуги її чоловіка перед Римом і, нарешті, захист християнства і Церкви на полі бою з їхньою перемогою, досягнутою завдяки науці.

Дві меморіальні дошки, присвячені королю Яну ІІІ Собеському та Марії Казимирі Собеській

Церква Санта Марія дельї Анджелі та деї Мартірі в Римі

1702

бронза

Напис на меморіальній дошці, присвяченій Янові ІІІ Собеському:

"Diem XII Septembri / Christiano Populo / Faustam Felicem / Ioannis III Polon. Reg. / Viennensi Victoria / de Turcis. Reportata / Anno MDCLXXXIII / Innocentio XI / Sedente".

"12 вересня, щасливого і сприятливого для християнського народу, відбулася перемога Яна ІІІ Короля Польщі над турками під Віднем року 1683, під час понтифікату Інокентія XI".

Напис на меморіальній дошці, присвяченій Марії Казимирі Собеській:

"Maria Casimira / Poloniae Regina Uxor / Periodo Decemnovennali / Absoluta Restitutisque / Solis ac Lunae Motibus / Romae Signavit / Anno MDCCII / Clementis Undecimi / Secundo".

"Марія Казимира, дружина королеви Польщі, після закінчення дев'ятнадцяти років і відновлення обертання Сонця і Місяця, встановила (цю дошку) в Римі року 1702, другого (понтифікату) Климента XI".