Сонячний годинник як символ тріумфу Церкви

Створення меридіани, тобто сонячного годинника, замовив папа Климент XI (Джованні Франческо Альбані), тому вона також відома як Linea Clementina. Її сконструював Франческо Б’янкіні — ботанік, математик, фізик і астроном, знавець теології, археології та давніх мов. У роботі йому допомагав Джакомо Маральді. Головною практичною метою цього проекту, окрім визначення точного часу, що дозволяло регулювати все ще неточні механічні годинники, було визначення дати Великодня та перевірка правильності григоріанської календарної реформи.

Обидві ці справи мали для Римо-католицької церкви принципове значення. Проблеми з визначенням дати рухомого свята Великодня випливали з того, що дні смерті та воскресіння Христа вказувалися за єврейським календарем, заснованим на фазах Місяця. Християнський календар, натомість, є сонячним. Це питання було вирішено на Першому Нікейському соборі (325 р.).

Було встановлено, що Великдень припадатиме на першу неділю після повного місяця, що настає після весняного рівнодення. Дійсний на той час юліанський календар (запроваджений Юлієм Цезарем) було реформовано у XVI столітті папою Григорієм XIII. Однак запроваджені зміни й надалі піддавалися критиці та викликали опір, особливо в деяких некатолицьких Церквах. Тому побудова меридіана була надзвичайно важливим завданням, і від її точності залежало багато чого. Її точність мала стати ще одним доказом того, що віра і наука не суперечать одна одній.

Церкву Санта-Марія-деї-Анджелі-е-деї-Мартірі було обрано з кількох причин. По-перше, у величезній базиліці позначити лінію довжиною майже 45 м не становило проблеми. А розмір годинника впливав на його точність. По-друге, у напівтемряві всередині храму було легше помітити рух невеликої світлової плями по підлозі. Для спостережень навіть затуляли вікна ззовні, про що свідчать гаки на фасадах будівлі.

Не менш важливим був історичний контекст. Храм був зведений на руїнах античних терм Діоклетіана, одного з найзапекліших гонителів християн. Отже, конструкція сонячного годинника, що дозволяла визначати церковні свята, мала символічне значення як вираз тріумфу Церкви. Нарешті, саме в цьому костелі Джованні Франческо Альбані 6 жовтня 1700 року, лише через кілька днів після прийняття священичого рукопокладення, відслужив свою першу святу месу. 23 листопада того ж року його обрали на Петровий престол, і він прийняв ім’я Климента XI. Урочисте відкриття сонячного годинника відбулося 6 жовтня 1702 року, рівно через два роки після відправи першої меси Альбані.

Принцип дії

У південній стіні базиліки було пробито отвір, крізь який у приміщення проникали сонячні промені, утворюючи на підлозі овальну пляму світла. Годинники конструювалися таким чином, що діаметр отвору у співвідношенні до висоти, на якій його розміщували над землею, становив приблизно 1:1000. У випадку з Санта-Марія-дельї-Анджелі отвір розташований на висоті 20,3 м над підлогою і спочатку мав діаметр усього 2 см. Пізніше його збільшили удвічі.

На підлозі було нанесено бронзову лінію довжиною 44,89 м, обрамлену світлим мармуром, що пролягала вздовж осі північ-південь. Принцип дії, який ми тут подаємо в необхідному спрощенні, полягав у тому, що пляма світла перетинала цю лінію щодня опівдні за сонячним часом. Ця точка знаходилася найдалі від отвору (тобто умовно на кінці лінії) під час зимового сонцестояння, оскільки тоді Сонце знаходиться найнижче над горизонтом, а найближче — рівно 6,75 м від основи отвору — під час літнього сонцестояння. Разом зі зміною пори року змінювався й діаметр цієї плями світла: від 22 см під час літнього сонцестояння до 110 см під час зимового. Під час весняного рівнодення, яке було основою для визначення дати Великодня, пляма світла знаходилася приблизно посередині лінії. Діапазон можливих дат Великодня, тобто днів між 22 березня та 25 квітня, позначено написами «Terminus Paschae».

По обидва боки лінії розміщені числові позначки та пояснення, а також мармурові композиції, що зображують дванадцять знаків зодіаку, виконані за проектом Франческо Тедескі. З одного боку лінії зображені літні та осінні сузір’я, з іншого — зимові та весняні. Найближче до отвору розташований символ Рака, найдалі — Козерога: вхід Сонця в перший знак означає літнє сонцестояння, а в другий — зимове. Спостереження, проведені в Санта-Марія-деллі-Анджелі в першій половині XVIII століття, дозволили виявити невелике відхилення показань. На це звернув увагу Луїджі Ванвітелле, який у 1750 році керував перебудовою храму. Після коригування меридіана римські годинники продовжували працювати ще протягом наступного століття, аж до 1846 року.

Сонце і Місяць через 19 років після битви під Віднем

По обидва боки лінії також розташовані бронзові таблички з ім’ям Климента XI. Привілей розміщення ще двох таких табличок отримала від папи Марія Казимира Собеська, вдова короля Яна III Собеського, яка з 1699 року мешкала в Римі. Її стосунки з нещодавно обраним наступником святого Петра в перші роки його понтифікату складалися дуже добре. Королева навіть приписувала собі — скоріше без будь-яких фактичних підстав — вплив на його обрання під час конклаву.

Меморіальні дошки було встановлено ще до урочистого відкриття меридіана, 12 вересня 1702 року, рівно через дев’ятнадцять років після перемоги польського короля у битві під Віднем. Одна табличка є прямим нагадуванням про цю битву, друга ж присвячена Марії Казимирі. Текст на ній містить згадку про ті дев’ятнадцять років, що минули від військового тріумфу її чоловіка. Цей період пов’язаний із так званим циклом Метона, названим на честь афінського астронома V століття до н. е. За Метоном, кожні дев’ятнадцять років фази Місяця припадають на ті самі дні року, а отже, у році відкриття рухомих меридіанів церковні свята, такі як Великдень, припадали точно так само, як і в році перемоги Яна III Собеського під стінами Відня. Таким витонченим чином на «Лінеа Клементіна» поєднали минуле з сьогоденням, присутність Марії Казимири у Вічному Місті зі заслугами її чоловіка перед Римом і, нарешті, — захист християнства та Церкви на полі бою з їхнім тріумфом, досягнутим завдяки науці.

Дві меморіальні дошки, присвячені королю Яну III Собеському та Марії Казімирі Собеській

Костел Санта-Марія-деллі-Анджелі-е-деї-Мартірі в Римі
1702
бронза

Напис на меморіальній дошці, присвяченій Яну III Собеському:

«Diem XII Septembri / Christiano Populo / Faustam Felicem / Ioannis III Polon. Reg. / Viennensi Victoria / de Turcis. Reportata / Anno MDCLXXXIII / Innocentio XI / Sedente».
«12 вересня, у щасливий і сприятливий для християнського народу день, відбулася перемога Яна III, короля Польщі, над турками під Віднем у 1683 році, за понтифікату Інокентія XI».

Напис на меморіальній дошці, присвяченій Марії Казимірі Собеській:

«Марія Казіміра / Дружина короля Польщі / Після дев’ятнадцяти років / Відновлення обертів Сонця та Місяця / У Римі підписала / У році MDCCII / Другого року правління Климента XI»
«Марія Казіміра, королева Польщі, дружина короля, після закінчення дев’ятнадцяти років та відновлення обертань Сонця й Місяця, встановила (цю дошку) у Римі в 1702 році, другому (понтифікату) Климента XI».