Цикл статей «Сліди Собеських у світі» запрошує вас вирушити у подорож, не лише географічну, а й ментальну, місцями, де зафіксовано присутність одного з найвідоміших королівських родів Польщі. Це також нагода поміркувати над тим, як зображували, вшановували та уявляли членів цієї династії. У вказаних матеріалах зосереджуємося не лише на місцях, де були присутні Собеські, але передусім як їх сприймали й чому одні їхні репрезентації (як візуальні, так і символічні) на довго закарбувалися у пам’яті, тоді як інші – були забуті.

У текстах, опублікованих на порталі «Спадщина за кордоном. База полоніків», ми не шукаємо буквальних доказів, не реконструюємо генеалогії й не відтворюємо маршрутів Яна ІІІ чи Марії Казимири. Натомість наша увага зосереджується на тому, як Собеські зафіксовані в іконографії та культурній пам'яті – від різьблених рельєфів і монументальних мозаїк до символічних дипломатичних жестів чи замовчуваної присутності в європейській пропаганді.

У рамках стратегічної програми «Охорона польської культурної спадщини за кордоном» Інститут Polonika протягом кількох останніх років реалізовує низку реставраційних робіт на об’єктах, пов’язаних із родом Собеських. Їхня мета полягає не лише в збереженні матеріальних слідів присутності цієї династії, а й у нагадуванні про її значення для історії Польщі та Європи. Про найважливіші з цих проєктів розповідаємо в останній частині статті.

Серія опублікованих матеріалів супроводжує виставки, заплановані на 2025 рік, партнером яких є Інститут Polonika, в тому числі виставку, що проходить в Капітолійських музеях «Una Regina polacca in Campidoglio. Maria Casimira e la famiglia reale Sobieski a Roma» (11 червня 2025 р. – 21 вересня 2025 р. «Польська королева в Капітолії. Марія Казимира та королівська родина Собеських у Римі»).

Місце народження та ідентичність

Сліди Собеських на території сучасної України – це історія про присутність не лише реальну, але й символічну – присутність, вписану в архітектуру, ландшафт та історичну пам'ять Речі Посполитої Обидвох Народів. Ян ІІІ Собеський народився на землях давньої Червоної Русі й саме там сформувалася його ідентичність як воїна, землевласника, дипломата й, зрештою, короля.

Найважливішим орієнтиром на цій карті залишається Олеський замок – місце, де 17 серпня 1629 року прийшов на світ Ян Собеський. Вже тоді ця фортеця була родовою резиденцією династії Даниловичів – сім'ї короля по материнській лінії. Замок, перебудований його батьком Якубом та дідами, донині зберігає вигляд ренесансної оборонної резиденції. У XVIII столітті споруда занепала, але в XIX столітті завдяки громадській активності її вдалося відновити. З нагоди святкування двохсотої річниці Віденської битви замок планувалося передати у державну власність як пам'ять про короля.

Не менш важливим пунктом є колегіальний костел св. Лаврентія у Жовкві, спроєктований як костел-фортеця гетьманом Станіславом Жолкевським і перетворений Собеським на родинний пантеон. Саме тут, серед епітафій і надгробків свого батька і діда, хотів бути похованим Ян ІІІ – серед своїх, на місці, яке розповідає про гетьманську традицію і місію оборони Речі Посполитої. Жовква була ідеологічною маніфестацією влади й саме там, у бічних вівтарях і каплицях, розміщувалися картини, що увічнювали перемоги короля: битви під Хотином, Віднем, Парканами. Автором більшості з них був Мартін Альтомонте, який завдяки цьому циклу полотен став художником апофеозу Собеського. Серед інших будівель, пов'язаних з ім'ям Собеського у Жовкві, варто згадати засновану ним синагогу.

Натомість Яворів, хоча й поступається своєю пишнотою, розкриває більш інтимний вимір постаті короля. Розташований тут мисливський маєток слугував місцем відпочинку, родинного життя та політичних роздумів. Сьогодні цієї резиденції вже не існує, однак описи XIX століття зберігають пам'ять про неї як про символ прив'язаності Собеського до родинної землі, домашнього затишку й розміреного ритму провінційного магнатського життя. Саме звідти він вирушав в експедиції до Русі та Львова.

Неможливо оминути увагою й Львів, який хоч і не має мавзолею Собеського, але був містом йому доволі близьким. Львівський католицький кафедральний собор, де часто бував король, численні церковні фундації його сучасників і політичних союзників – все це складає широкий культурний ландшафт Собеського на Русі, особливе місце в якому займає королівська кам'яниця Собеського у Львові.

Барокове відлуння королівської присутності в Італії

Поза межами України найбільш вражаючі пам’ятки, що пов’язані із Собеськими, можна знайти в Італії – особливо в Римі. Саме там, у костелі святого Станіслава Єпископа і Мученика, відбулася урочиста заупокійна служба після смерті Яна III. Серед інших полоніків, що стосуються роду Собеських, там зберігаються два портрети Яна III Собеського та портрет молодої Марії Казимири (про який ітиметься далі в тексті). Також у Римі, в базиліці Санта-Марія-дельї-Анджелі-е-дей-Мартірі, де за наказом Папи Римського Климента XI було встановлено величний сонячний годинник – меридіан, за його згодою розмістили дві меморіальні дошки, присвячені Марії Казимирі та перемозі Собеського під Віднем. У Ватикані також зберігаються унікальні пам'ятки на честь Віденської перемоги, зокрема турецька хоругва, здобута під Віднем і передана королем Святішому Отцеві, а також вірчі листи короля. Далі в тексті також розповімо про пам’ятки, які пов’язані з жінками з роду Собеських.

Серед пізніших пам'яток на честь Собеського, що датуються XIX століттям, особливе місце займає картина Яна Матейка «Собеський під Віднем», яка належить до колекцій Ватиканських Музеїв.

Пам’ятки пов’язані з жінками з роду Собеських

Протягом століть оповідь про Собеських залишала інших членів роду в тіні королівського авторитету Яна III. Втім, саме жінки цієї династії – дружина, мати та доньки – відіграли вирішальну роль у формуванні тривалих культурних слідів як у самій Речі Посполитій, так і далеко за її межами. Їхня присутність не завжди набувала форми монументальних жестів чи військових тріумфів. Часто вона була витонченішою, а від того й більш особистою – закарбованою в релігійних фундаціях, прикладному мистецтві, резиденційній архітектурі, музичному меценатстві та листуванні.

Найвідомішою постаттю залишається Марія Казимира де Лагранж д'Аркен, королева Польщі, дружина Яна ІІІ, яка після його смерті виїхала до Риму і там у ролі королівської вдови вела розкішний спосіб життя, поєднуючи репрезентативність, засновану на прославлянні роду, з мистецтвом та побожністю. Вона оселилася в Палаццо Цуккарі, де, серед іншого, на її замовлення було споруджено характерне tempietto. Вдова оточила себе художниками, музикантами й науковцями. Підтримувала єзуїтські місії, займалася благодійністю та замовляла твори мистецтва. У церкві Святого Станіслава єпископа і мученика в Римі досі зберігається її портрет. Картина, виконана в ескізній манері та вміщена в мальовану ілюзіоністичну раму, найімовірніше, повторює оригінал, створений невдовзі після обрання Яна III Собеського у 1674 році, і належить до цінних полоніків, що збереглися в цій римській святині.

Не менш цікавою постаттю була мати Яна III – Теофіла Собеська, уроджена Данилович, чий вплив на виховання та освіту майбутнього короля вже за життя відзначали сучасники. Освічена та далекоглядна, вона добре розуміла значення репрезентативного образу династії й сприяла перетворенню Олеського замку на резиденцію з виразним ідеологічним змістом. Завдяки її фундаційним ініціативам Олесько стало одним із провідних осередків пам’яті родів Даниловичів та Собеських.

Не можна оминути увагою Терезу Кунегунду Собеську – доньку Яна ІІІ та Марії Казимири, яка стала курфюрсткою Баварії. Її портрети, зокрема, й сьогодні прикрашають палаци в Мюнхені та Шляйсгаймі. Вона була активним меценатом і колекціонером, а також людиною, яка ревно ставилася до  справи увіковічення пам'яті своєї династії. Її присутність у Баварії як в політичному, так і культурному плані залишила вагомий слід у колекціях графіки, вишивок, архівах та епістолографії.

Слід, залишений жінками з роду Собеських, веде нас також до Монастиря кларисок у Львові, яке Марія Казимира утримувала перебуваючи на престолі, а також до різних резиденцій, де їхня присутність у фізичному плані нині є доволі важко вловима, проте виразно простежується в архівах, заповітах, метричних книгах і каталогах давніх бібліотек.

Також варто згадати пам'ятки, які залишила по собі Марія Клементина Собеська – онука Яна ІІІ, дружини Якова ІІІ Стюарта і матір останнього нащадка Стюартів, кардинала Генріха Бенедикта. Подружжя проживало в Римі, зокрема, в Палаццо Муті. Про їхні зв’язки з Вічним містом нагадують надгробок Марії Клементини Собеської у Ватиканській базиліці, виконаний Філіппо Баріджіоні, скульптури Якова виконані П'єтро Браччі чи портрет намальований Фаббіо Крістофані. Внутрішні органи королеви, видалені під час бальзамування, були поміщені в церкві Санті-Апостолі, де знаходиться епітафія серця королеви, що зображує Марію Клементину як взірець побожності й королівської чесноти – з написом, який прославляє її щедрість до нужденних і захист католицької віри. Тіло королеви під час похорону було вбране в королівські шати, які пізніше замінили на рясу. Навпроти пам’ятника, але вже в XIX столітті, було встановлено надгробок, виконаний Антоніо Канова, який увічнює її чоловіка Якова Стюарта та їхніх синів Карла Едварда і Генріха Бенедикта.

Хоча спадщина, яку залишили по собі жінки з роду Собеських, може здаватися менш вражаючою, ніж перемога під Віднем, вона потребує іншого дослідницького підходу. Закарбована в королівських шатах, рукописах, літургійних формах і придворних ритуалах, ця спадщина нерідко знаходиться в тіні чоловічих наративів. Проте завдяки їй зберігаються родинні спогади, зв'язки з місцями, культурна та релігійна тяглість. Їхні пам'ятні речі розповідають не про військовий тріумф, а про наполегливість, турботу і пам'ять. І саме це робить їх однаково важливими в розповіді про спадщину Собеських.

Собеські в Європі: символічна та культурна присутність

Поза межами України та Італії, де присутність Собеських була найбільш помітною, сліди династії можна віднайти й в інших куточках Європи. У Відні постать Яна ІІІ Собеського досі асоціюється з переможною битвою 1683 року. Його ім'ям названа вулиця, а на Каленберзі містяться, зокрема, чудові настінні розписи виконані Яном Генриком Розеном, що нагадують про перемогу над турецькою армією.

У Франції Собеський функціонував як постать, якою водночас і захоплювалися, і яку вважали політичним конкурентом. Портрет його сина Олександра Собеського, який зараз знаходиться в Музеї у Віланові, написав Гіацинт Ріго. Присутність Яна ІІІ Собеського у Версалі має передусім символічний характер – він постає як уявний партнер у дипломатичній грі. У політичних текстах і памфлетах того періоду його нерідко зображували як противагу Людовіку XIV – незалежного, непокірного героя, що представляє інше розуміння монаршої величі.

У Німеччині портрети та гравюри Собеського, що документують його політичну та військову діяльність, зберігаються в палацах і музеях Дрездена та Берліна. Його постать була вплетена в історію суперництва та союзів з династіями Веттін та Гогенцоллерн, а також присутня в придворній культурі як екзотичний, орієнталізований правитель Сходу.

У Британії збереглися мідьорити із зображенням короля, які, серед іншого, часто є копіями французьких або німецьких оригіналів. Їх присутність у колекціях Британського музею чи Національної портретної галереї свідчить про те, що Собеський був впізнаваною постаттю і в англосаксонському світі. В англійських політичних текстах його іноді зіставляли з династією Стюартів, часто ставлячи як приклад короля, який здобув славу не у спадок, а завдяки власним перемогам.

У Чехії його присутність помітна, наприклад, в іконографії, пов'язаній з Контрреформацією. Наприклад, у замку Кукс, де він з'являється в алегоричних зображеннях битв, а також у більш сучасних реалізаціях, таких як скромна меморіальна дошка в Оломоуці.

Розпорошені по всій Європі, але виразні сліди Собеських свідчать, що пам’ять про цей рід – особливо про Яна III – була складовою ширшого наративу про християнську ідентичність, героїзм, а подекуди й про напруженість у відносинах між Сходом і Заходом. Це спадщина, яка й досі потребує уважного осмислення – не лише в архівах, а й у публічному, музейному та культурному просторах.

Саме цю мінливість і неочевидність ми хочемо показати. Тому кожна наступна стаття серії буде не стільки розповіддю з подорожі, скільки спробою проаналізувати, якими були і є Собеські в очах інших. Як їх сприймали у Франції та Німеччині? Які сліди вони залишили у Ватикані? І, нарешті, як ці сліди формують не лише наратив минулого, але й нашу сучасну чутливість до історії та спадщини?

«Сліди Собеських у світі» – це серія, в якій історія та уява перетинаються в культурному просторі матеріального та символічного. Адже те, що цей рід залишив по собі – це не лише портрети та пам'ятники, але також наративи, які весь час вимагають нового переосмислення.

Реставраційні роботи

Особливе місце в реставраційній діяльності Інституту Polonika займає Королівська кам'яниця у Львові, відома також як Палац Корнякта, яка слугувала резиденцією Яна ІІІ Собеського. У 1640 році кам'яницю купили батьки майбутнього короля, Якуб і Теофіла Собеські, а після їхньої смерті вона перейшла йому у спадок. У 1678 році, прагнучи мати власну представницьку резиденцію у Львові, Ян ІІІ наказав її перебудувати. Фасад з боку площі ринок з монументальним порталом, горизонтальною артикуляцією та розвиненою аттикою, набув пізньоренесансного характеру. Ренесансні форми прийняв також фасад з боку вулиці Руської Бічної. Інтер'єр прикрашають галереї-клуатри середини XVII ст. та апартаменти на першому поверсі, облаштовані для королівських потреб. У 2020 році в рамках робіт, профінансованих Інститутом Polonika, вдалося відреставрувати історичний вестибюль, а також проведено консервацію ренесансних фресок у представницькій залі. Ці роботи відновили первісний естетичний вигляд місця, яке протягом століть символізувало королівську присутність в місті. У 2024 році, після п’яти років ретельної підготовки та архівних досліджень, розпочалися масштабні реставраційні роботи. Проєкт в основному зосереджувався на аттику – його скульптурах, стінах та опорних конструкціях. Водночас вдалося відреставрувати кам'яні деталі фасаду.

Ще одним важливим осередком реставраційних робіт стали об’єкти з римської церкви святого Станіслава, тісно пов’язані з Марією Казимирою Собеською та її нащадками. У 2019–2022 роках Інститут провів консервацію чотирьох вівтарних картин, що знаходяться в цій церкві, зокрема роботи Шимона Чеховича. У 2024-2025 роках були проведені відновлювальні роботи портретів Яна ІІІ Собеського та Марії Казимири Собеської, а також консервація двох гіпсових погрудь: Марії Клементини Собеської та її покровителя Папи Климента XII. Об’єкти походять із колекції Італійської провінції чернечого ордену сестер Уршулянок Римського союзу і будуть представлені у 2025 році на виставці «Una Regina polacca in Campidoglio. Maria Casimira e la famiglia reale Sobieski a Roma» («Польська королева в Капітолії. Марія Казимира та королівська родина Собеських у Римі») у Капітолійських музеях. Реставраційні роботи передбачали очищення та захист гіпсової структури пам’яток, а також їх підготовку до музейної експозиції.

Також у Жовкві, місці, яке безпосередньо пов'язане з родом Собеських, Інститут підтримав багатоетапні роботи в місцевому замку – колишній резиденції короля. Зокрема, у 2023–2024 роках було проведено ремонт північної вежі, оновлення системи водовідведення та блискавкозахисту, а також укладення нової підлоги в експозиційних залах. Водночас у сусідньому монастирі капуцинів в Олеську, пов'язаному з родами Собеських і Ржевуських, були відреставровані історичні сходи, що ведуть до головного входу і саду.

Варто також згадати Польський музей в Америці (м. Чикаго), де було відреставровано вітраж із зображенням Яна ІІІ Собеського зі святим Іваном. Цей об'єкт, а також інші артефакти, відреставровані з 2018 року в рамках співпраці Інституту з музеєм, є частиною ширшого контексту присутності Собеського в іконографії польської діаспори.

Також у 2024-2025 роках Інститут Polonika реалізовує дослідницький проєкт «Глорифікація образу Яна ІІІ Собеського».

Ці приклади демонструють багатогранну та всебічну турботу, яку Інститут Polonika приділяє збереженню спадщини Собеських. Реставраційні роботи не обмежуються лише до реконструкції та консервації, але також слугують приводом для відкриття та переказу багатогранної історії одного з найважливіших королівських родів колишньої Речі Посполитої.

Інформація про реставраційні роботи та інші напрями діяльності Інституту Polonika, пов’язані з об’єктами, що мають зв’язок із родом Собеських.

Серед понад ста текстів, присвячених об'єктам та слідам, пов'язаним з родом Собеських, які можна знайти на нашому вебсайті, рекомендуємо «Путівник по місцях, пов'язаних з родом Собеських у Римі» і статтю «Резиденції та інші будівлі, пов'язані з родом Собеських». Варто також ознайомитися з каталогом «Пам'ятники Яну ІІІ Собеському й інші об’єкти» та дослідженням, присвяченим розписам Яна Генрика Розена у так званій каплиці Яна ІІІ Собеського у Відні. На окрему увагу заслуговують також надгробки членів роду, які описані в окремих текстах «Епітафія серця Марії Клементини Собеської» та «Надгробок князя Александра Собеського в Римі», а також статті «Марія Клементіна Собеська, покровителька опери в Римі» або «Філіппо Юварра (1678–1736), сценограф оперних творів римського театру Марії Казимири Собеської», які презентують пов’язані з нею полоніки. Культурний контекст розширюється завдяки дослідженням, зокрема, тем «Придворної шлюбної політики Марії Казимири Собеської» та «Музичних мотивів, що пов'язані з родом Собеських у Римі». А про подорож Марії Казимири до Риму написано в матеріалі «Розповідь про подорож Марії Казимири до Рима за картиною Viaggio a Roma (Roma 1700) Антоніо Бассані». Запрошуємо також послухати розмову з докторкою Мартою Ґоломбек, в якій мистецтвознавець розповідає про полоніки, пов'язані з родом Собеських.
Всі матеріали, присвячені роду Собеських, зібрані в базі полоніків. 

Більше інформації можна знайти також на окремій присвяченій роду Собеських сторінці Інституту.