Погрудні статуї Марії Клементини Собеської та папи Клеменса XII, що зберігаються в монастирі урсулинок на вулиці Номентана у Римі, тривалий час не привертали уваги дослідників. Натомість це скульптури високого класу, виконані, найімовірніше, Філіппом делла Валле.

Твори виконані з гіпсу, тож можна припустити, що вони були моделями для бронзових відливків. Однак таких відливків не відомо; можливо, їх ніколи й не було виготовлено, і тому обидві скульптури зрештою пофарбували у колір, що імітує більш благородний матеріал. Авторство цих бюстів Філіппо делла Валле приписав Франческо Петруччі. Скульптор, уродженець Флоренції, який працював у Римі в 1725–1768 роках, перебував на службі у Климента XII (Лоренцо Корсіні, обраний папою у 1730 р.), а також брав участь у створенні двох престижних творів, пов’язаних із родом Собеських у Римі — надгробка принца Олександра Собеського в костелі капуцинів (як один із співпрацівників Камілло Русконі, 1727–1728 рр.) та епітафії серця Марії Клементини Собеської у церкві Санті Апостолі (1737–1738 рр.).

Крім того, Філіппо делла Валле приписують два бюсти папи Климента XII, які за формою явно пов’язані з розглянутою скульптурою з монастиря урсулинок: теракотовий із колекції Museum voor Schone Kunsten у Генті та мармуровий із колекції Museo di Roma -Палаццо Браші. Усі ці обставини роблять атрибуцію скульптур, що належать Італійській провінції сестер урсулинок Римської Унії, Філіппо делла Валле дуже ймовірною. Слід, однак, зауважити, що у випадку бюста Марії Клементини не відомі його копії з будь-якого матеріалу.

Спочатку скульптури знаходилися в монастирі уршуланок на Віа Вітторія в Римі. Там Марія Клементина провела перші місяці після прибуття до Риму в травні 1719 року, очікуючи на офіційну церемонію одруження з Яковом III Стюартом, католицьким претендентом на англійський престол, яка відбулася в ніч з 1 на 2 вересня в Монтефіасконе (весілля «per procura» відбулося 9 травня того ж року в Болоньї). У монастирі урсулинок за вказівкою папи Климента XI (Джованні Франческо Альбані) для Собєської були підготовлені розкішні апартаменти.

Климент XI добре знав польську королівську родину: вдову Яна III Собеського, Марію Казімиру, трьох принців, а також онуку королівського подружжя, Марію Казімиру, старшу сестру Марії Клементини. Тож коли Марія Клементина прибула до Риму, він прийняв її з великими почестями. Кажуть, він навіть запропонував їй гостинність у палаці, але принцеса Собеська відмовилася від цього і оселилася в монастирі урсулінок. Вибір місця не був випадковим: монастир заснувала бабуся Якова III Стюарта, Лаура Мартіноцці, палка католичка, яка, до речі, померла в Римі. Прийняття в цьому місці дружини претендента на англійський престол було чітким сигналом підтримки його справи з боку папства. Марія Клементина з теплотою згадувала цей перебування і цінувала притулок, який забезпечили їй уршулянки. У подальші роки вона часто відвідувала їх, передала також численні цінні предмети, зокрема вишивки та пишно прикрашену монстранцію, а також надавала монастирю фінансову підтримку.

Монастир урсулінок на вулиці Вітторія був конфіскований італійською державою в 1876 році. На цьому місці було засновано штаб-квартиру Національної академії святої Цецилії, а сестри остаточно переїхали до будівлі на вулиці Номентана, 34, найімовірніше, у 1900 році. Разом з уршулянками туди перенесли й обидва бюсти. Скульптуру Марії Клементини супроводжує вмурована поруч з нею мармурова дошка з латинським написом, що походить із ризниці каплиці колишнього монастиря. Її замовила у 1734 році настоятелька Марія Йозефіна де Мідделбург.

Поруч із погруддям Марії Клементини — мармурова дошка з латинським написом:
CLEMENTINÆ SOBIESKI MAGNÆ BRITANNIÆ
REGINÆ
QUOD SVA DIVTVRNA COMMEMORATIONE PRÆCLARISQUE
VIRTVTVM EXEMPLIS MONASTERIVM CELEBRIVS REDDITVM
DIGNIS REGALI SVA LIBERALITATE DONARIIS CVMVLAVERIT
MARIA IOSEPHA DE MIDDELBORG PRÆSES ET MONIALES
GRATI ANIMI MONIMENTVM POSVERE ANNO · D · MDCCXXXIV

У перекладі:
Клементині Собеській, королеві Великої Британії, Марія Йозефа з Мідделборгу, настоятелька та черниці в знак вдячності спорудили цей пам’ятник у році Господньому 1734, оскільки завдяки її тривалим нагадуванням та чудовим прикладам її чеснот [було] відновлено славетний монастир, де на гідних вівтарях вона поклала свою королівську свободу.

Обидва бюсти було відреставровано в листопаді 2024 року завдяки фінансуванню Національного інституту польської культурної спадщини за кордоном POLONIKA. Роботи виконала Матільде Мігліоріні.

Технічні дані: гіпс , пофарбований під бронзу
Розміри:

• бюст Марії Клементини Собеської: 100 × 74,5 см (дерев’яний п’єдестал висотою 20 см)
• бюст Клемента XII: 105 × 83 см (дерев’яний п’єдестал висотою 21 см)