Вранці 15 листопада 1725 року Марія Клементина, титулярна королева Англії та Шотландії, з'явилася біля воріт бенедиктинського монастиря в Затибор'ї у супроводі єдиної придворної дами, леді Саутск. Цей вчинок став відповіддю на кризу в подружніх стосунках між королевою та Яковом ІІІ, викликану частково розбіжностями щодо опіки над їхнім старшим сином Чарльзом Едуардом. Марія Клементина не бажала погоджуватися з авторитарними рішеннями Якова щодо виховання її нащадків, а також підбором особистого двору, який її оточував. Її вимоги отримали рішучу відмову. Спроби подружньої згоди не увінчалися успіхом, і реакцією Марії Клементини стало залишення двору.

Від Палаццо дель Ре до монастиря

Спонтанне на перший погляд рішення залишити сім'ю і двір виявилося тривалим. Згідно з монастирськими хроніками, королева провела серед черниць 19 місяців і 23 дні. Ми також дізнаємося про обставини її прибуття: "15 листопада 1725 року, близько полудня, Її Величність Королева Великобританії несподівано прибула до монастиря і, увійшовши до нього з однією з Її Дам [....] попросила негайно відвести її до Преосвященної Ігумені, якій вона довірилася [в приватній бесіді] і сказала, що через певні непорозуміння, які сталися між нею і королем, її чоловіком, не показуючи ніякої іншої причини, вона бажає знайти притулок в цьому монастирі, поки все не повернеться до злагоди".

Вибір бенедиктинського згромадження як місця притулку був зумовлений тим, що титулярним кардиналом церкви Святої Цецилії, при якій діяв монастир, був Філіппо Гуальтеріо, протектор Англії, духовна особа, пов'язана зі Стюартами. Вчинок Марії Клементини, яка покинула свою сім'ю, розділив думку римської аристократії та вищого духовенства. Папа Бенедикт XIII з розумінням поставився до її аргументів, визнавши її занепокоєння щодо впливу протестантів на виховання принца. Однак у цій суперечці Гуальтеріо став на бік Якова.

Життя в ритмі монастирського уставу

Присутність королеви, напевно, була не лише відзнакою для спільноти, але й викликом. Нова ситуація вимагала реорганізації монастирського життя через гостю такого високого рангу. Королева оселилася в частині монастиря, розташованій біля каплиці Матері Божої Розарію. Це було місце її приватної молитви, про що нагадує пам'ятка, яка збереглася до наших днів. Трохи більше про неї.

Марія Клементина була надзвичайно побожною людиною, яка надавала великого значення релігійній практиці. Перед обличчям труднощів, які виникли під час її шлюбу, саме у вірі вона шукала підтримки. Її побожна натура дозволила їй пристосуватися до суворого ритму монастирського життя, причому найнеобхідніші потреби їй забезпечував Яків (невеликий маєток і провізія).

Примітно, що записи про Марію Клементину з'являються в монастирській хроніці до кінця її життя, що свідчить про те, що вона була важливою для згромадження. У рік її смерті були записані слова, які виражають глибоку прив'язаність сестер до королеви, яка перебувала з ними понад півтора року.

"Року 1735, на початку січня, на додаток до інших хвороб, від яких Її Величність Королева Англії страждала протягом багатьох років, вона тяжко захворіла і, наближаючись до кінця свого життя, страждала все більше і більше, і в той час в нашому монастирі всі монахині безперервно молилися і протягом багатьох днів безперервно виставляли Пресвяті [Пресвяті] Тайни, а в кінці 18 січня близько 0:00 ночі і в той самий момент, коли в різних церквах, де були виставлені Святі Тайни, було уділено благословення, вона відійшла до кращого життя. Похоронні обряди відбулися в нашому костелі з великою кількістю Мес з проповіддю і співом Меси [...]".

Не тільки слова, записані в хроніці, показують, яким важливим епізодом в історії Ордену була присутність Марії Клементини. Залишилися також матеріальні свідчення.

Меморіальні дошки - вираз любові і пам'яті

Незабаром після того, як Марія Клементина залишила монастир у Затиборі, бенедиктинські монахині вшанували її перебування меморіальними дошками. На першому поверсі монастиря, за клуатром, знаходиться каплиця Матері Божої Розарію, яка примикає до костелу. На другому поверсі монастиря, за кляштором, знаходиться каплиця Матері Божої Розарію, що примикає до костелу. Всередині, за невеликими дверима, оздоблення яких зливається зі стінами, є невелика кімната з колінопреклонінням для індивідуальної молитви та участі в літургії. Інтер'єр з'єднаний з вівтарем і являє собою своєрідний невеликий амвон, захищений решіткою. На лівій стіні, над престолом, знаходиться одна з меморіальних дощок, що вшановує присутність Марії Клементини в монастирі. Вона була зроблена з каменю і на ній викарбувано напис, який свідчить "HOC IN SACELLO / M. CLEMENTINA SVBIESCHI / MAGNÆ BRITANNIÆ REGINA / AB ANNO MDCCXXV MENSIBVS XIX / DIEBVS XXIII / MANE, VESPERE, ALIISQVE HORIS, ABINDE / QVOAD VIXIT SEMEL SALTEM IN/HEBDOMADA ORARE CONSVEVIT", що перекладається: "У цьому маленькому святому місці Марія Клементина Собеська, королева Великої Британії, від 1725 року приходила молитися на Службу Божу, Вечірню та інші часи протягом дев'ятнадцяти місяців і двадцяти трьох днів, а потім щонайменше раз на тиждень до кінця свого життя".

Друга з меморіальних дощок на честь гостя бенедиктинок була розміщена з їхньої ініціативи на зовнішній стіні біля вікна келії, яку займала Марія Клементина. Це дошка зі світлого мармуру у ліпній рамці з темнішого каменю. Зміст викарбуваного напису такий: "CLEMENTINÆ SUBIESKI / IACOBI III. / MAGNÆ BRITANNIÆ REGIS CONIUGI / QUOD / ANGUSTAS HASCE ÆDES HOSPES AMPLISSIMA DIV INCOLVERIT / ET OMNIBUS QUÆ IN HAC SACRA DOMO SUNT / RELIGIONE PIETATE / AC INNUMERIS VIRTUTUM EXEMPLIS / ASSIDUE PRÆLUXERIT / ABBATISSA ET CœNOBIJ MONIALES / PERENNIS EARUM OBSEQUIJ / ET ANIMI DEVINCTISSIMI TESTEM / MONUMENTUM POSUERE / ANNO DOMINI MDCCXXVII", де йдеться: "Клементі Собеській, дружині Якова ІІІ, короля Великої Британії, яка, як найповажніша гостя, довго жила в цих бідних кімнатах і з відданістю, побожністю та незліченними прикладами чеснот серед усіх, хто постійно жив у цьому святому місці, настоятелька та монахині монастиря, як свідчення їхньої вічної пошани та дуже міцного зв'язку, встановили цей пам'ятник у році Божому 1727".

Ще одна меморіальна дошка була розміщена в кімнаті, де жила Марія Клементина. Її теперішнє місце зберігання невідоме. Емі Вітеллескі, яка описувала монастирські реліквії Марії Клементини на початку 20-го століття, у своїй публікації вказала зміст напису на дошці: "M. CLEMENTINA SUBIESCHI M. BRITANNIAE REGINA AB ANNO MDCCXXV PER XIX MENSE DIESQUE XXIII CUBICULUM HOC SUMMA ANIMI MODERATIONE ET DEMISSE INHABITAVIT RELIGIOSIS MORIBUS SANTIFICAVIT", що означає "M. Клементина Собеська, королева Великої Британії з 1725 року, протягом 19 місяців і 23 днів проживала в цій кімнаті, з найбільшою поміркованістю душі і милосердям, освячуючи її своєю побожністю".