Іконографія гробниці Інокентія XI здається зрозумілою. Папу супроводжують алегорії Віри та Доблесті, а все це увінчує герб Одескальчі. Сумніви викликає барельєф на п'єдесталі: чи справді це зображення Віденської битви, і якщо так, то де король Ян ІІІ Собеський?

Інокентій XI - Папа воюючих держав

Понтифікат Інокентія XI, або Бенедетто Одескальчі, припав на 1676-1689 роки, на час великого військового конфлікту між Османською імперією та кількома європейськими державами, передусім Австрією та Республікою. Його найвідомішою кульмінацією - хоча й далеко не завершенням боротьби - стала битва під Віднем 1683 р. У зіткненні під стінами столиці імперії Габсбургів об'єднані християнські сили під командуванням Яна ІІІ Собеського розгромили армію Османської імперії. Польський король надіслав листа Інокентію XI, повідомляючи його про перемогу та захоплений у битві прапор. Наступного року Папа Римський надав йому титул Захисника Віри ("Defensor Fidei"), а в Лінці була заснована Священна Ліга, до якої приєдналися Республіка Польща, Австрія та Венеція, а через два роки - Росія.

Малюнки та моделі

Інокентій XI помер у 1689 році. Концептуальна робота над його гробницею в базиліці Святого Петра розпочалася з ініціативи його племінника, герцога Лівіо Одескальчі, який організував конкурс на проектування та виготовлення роботи. У конкурсі брали участь кілька провідних скульпторів, серед яких П'єр Легрос-молодший, П'єр-Етьєн Монно, Доменіко Гвіді та Анджело де Россі. Зрештою, концепцію надгробка розробив художник Карло Маратті. Його вплив можна побачити дуже чітко, якщо порівняти початковий теракотовий ескіз Монно (до 1697 року) з вражаючою майже триметровою моделлю з дерева та теракоти (1697-1698), яка зараз зберігається в колекції Національної галереї античного мистецтва. Проміжні етапи розробки композиції задокументовані у збережених ескізах Маратті.

Вони, однак, не показують більш конкретного вирішення рельєфу на п'єдесталі під фігурою папи. Перша пропозиція з'являється лише на моделі Монно і дещо відрізняється від остаточної реалізованої роботи. Тому можна припустити, що якщо композиція основної частини надгробка з сидячою фігурою Інокентія ХІ та алегоріями Віри і Доблесті, що спираються на волюти, була розроблена Маратті ще на стадії ескізу, то рельєфне зображення битви було створено на останньому етапі проектування твору і є власною ідеєю французького скульптора. Гробниця Інокентія XI була урочисто відкрита в 1701 році.

Рельєф із зображенням битви (під Віднем?)

Рельєф зображує вигнання військ, що облягали місто. На передньому плані ми бачимо гармати і кулі, що лежать біля них, над стінами і будівлями ширяє фігура ангела, який тримає в руках меч (нині втрачений). У центрі та праворуч від композиції воїни в античних обладунках наступають на воїнів у тюрбанах. Це, безсумнівно, зображення зіткнення між християнськими і турецькими військами, але ми не можемо бути впевнені, що це битва під Віднем. Місто, яке видно на лівому краю сцени, більше схоже на якусь ідею обнесеного мурами міста, аніж на спрощений вигляд столиці Габсбургів. Так само серед християнських військ важко на перший погляд впізнати Яна ІІІ Собеського чи, наприклад, Карла V Лотаринзького, які б'ються на полі бою.

Крістіна Руджеро вважає, що барельєф зображує не стільки конкретну військову сутичку, скільки захист християнства Священною Лігою від невірних під час понтифікату Інокентія XI, або навіть: бачення перемоги Церкви над тими, хто протягом століть працював проти неї. Місто, таким чином, символізувало б Рим - престол Петра, або, можливо, християнство в цілому - а сам Папа, який опікується цією сценою з висоти, став би, перш за все, намісником Христа на землі. Якщо прийняти цю концепцію, то стає зрозумілим, чому воїни одягнені в античні обладунки, що не підвладні часу, і що серед них немає конкретних героїв Віденської битви чи інших військових битв часів понтифікату Інокентія XI. Бо єдиними переможцями є Христос і його Церква, яку символізує ангел з мечем над міськими мурами, постать Папи Римського чи алегорія віри, що спрямовує погляд на наступника святого Петра.

Є король чи немає?

Король Ян III Собеський мав особливі заслуги як захисник віри. Саме він від початку свого правління прагнув створити велику антитурецьку лігу. Спочатку єдиною людиною, переконаною в цих планах, був Інокентій XI, який послідовно надавав щедру фінансову підтримку тим, хто брав участь у боротьбі з невірними. Зростаюча загроза змусила Республіку укласти союз з Леопольдом I Габсбургом, а потім також з Венецією і Росією. Битва під Віднем, безсумнівно, стала переломним моментом у зіткненнях з Османською імперією, а тріумф християнських сил відлунював по всій Європі. Тому не дивно, що зображення на надгробку Папи прочитувалося саме в цьому контексті. Вже Франческо Валезіо, описуючи у своєму щоденнику церемонію відкриття пам'ятника, яка відбулася 26 липня 1701 року і на якій серед інших була присутня королева-вдова Марія Казимира Собеська, дав зрозуміти, що на барельєфі зображено саме битву під Віднем. Жозеф Жером де Лаланд, серед інших, також зробив те саме у своєму виданні 1769 року. "Подорож француза до Італії".

Тому Франческа Чечі пропонує ототожнити найпомітнішого з групи вершників, розміщених на осі біля верхнього краю, неподалік від ангела з мечем, з польським королем. Фігура вказує рукою на прапор, піднятий одним з османів, що могло б бути посиланням на прапор, надісланий Яном ІІІ Собеським Інокентію XI. Навіть якщо прийняти цю гіпотезу, слід зазначити, що це було б радше символічне зображення, оскільки ми не маємо справу з портретом конкретної особи.

Важко дійти остаточного висновку. Інтерпретація надгробка Крістіни Руджеро, згідно з якою люди - в тому числі і Папа - є лише інструментами в руках Бога, очевидно, близька до духовності епохи бароко. Адже, незважаючи на те, що Ян III Собеський інтенсивно і ефективно прагнув до власної популярності після Віденської битви і (принаймні частково) зміг використати цей тріумф у пропагандистських цілях, він розпочав свій лист до Папи словами: "Venimus, vidimus, Deus vicit" (Ми прийшли, ми побачили, Бог переміг). Це, звісно, теж пропагандистський хід - посилання на слова Юлія Цезаря та імператора Карла V Габсбурга - але, зрештою, ніякого протиріччя тут немає. Слава захисників віри сприяла досягненню їхніх політичних цілей, а їхні політичні та військові переваги, в свою чергу, зміцнювали Церкву і християнство на місцях.

Битва під Віднем - рельєф з надгробка Папи Інокентія XI