У статті йдеться про місто Злочув та його історію, пов'язану як з Червоною Руссю, так і зі старою Польщею. Згадуються початки міста, яке вже наприкінці 15 століття належало родині Сенінських. Також згадується як власність родин Даниловичів та Собеських. (Джерело: Tygodnik Illustrowany, Варшава 1862, T:6, с. 237-238, далі: Електронна бібліотека Лодзинського університету).

Осучаснене прочитання тексту

Злочув.

Це місто, сьогодні місто в Зборівському повіті, яке раніше належало до Львівського воєводства Руського воєводства, що є агломерацією, також раніше відомою під назвою Кусе-Чручини, лежить на великому ставку, на великій рівнині, оточеній пагорбами, які витончено і мальовничо здіймаються вгору. Найкрасивіший вид на всю цю місцевість і місто відкривається, коли їдеш дорогою з Тернополя, яка пролягає через Подільську височину, спускаючись все нижче і нижче до Злочева, серед розкиданих котеджів, млинів і гаїв.

Ще в 15 столітті Злочів разом з численними маєтками належав до видатної і могутньої родини Сенінських, з якої Станіслав, уродженець Олеська, отримав від Сигізмунда І різні привілеї для Злочева згідно з Магдебурзьким правом, а також право на проведення торгових ярмарків та інші привілеї. У 1532 році Станіслав продав місто з фортецею та кількома селами Єнджею Гурці. Потім місто перейшло до родини Даниловичів, у яких його близько 1630 року купив Якуб Собеський, батько Яна ІІІ.

Ян III, який прикрасив, укріпив і оточив цей замок турецькими і татарськими полоненими, яких не бракувало цьому язичницькому завойовнику, який нарешті часто зупинявся в цьому замку, назавжди прикріпив чарівний шарм свого імені до стін цього замку, і до тих пір, поки від нього залишиться тільки один камінь, поки збережеться навіть гора, що несе його, це місце завжди буде для нас вшановане пам'яттю цього нашого героя.

Повертаючись до нагадувань про Злочівський замок, які збереглися в нашій історії, скажемо, що в 1671 році Ян III, вирушаючи в турецьку експедицію, стояв тут наприкінці жовтня; прибуло також підкріплення бранденбурзького курфюрста, що налічувало 1260 чоловік. На військовій раді, що відбулася тут, король вирішив відкласти коронацію на довший термін, після чого сам виїхав на Поділля, а королева залишилася в замку Злочов і чекала там до весни на повернення свого королівського чоловіка.

Того ж 1671 року Станіслав Яблоновський, воєвода Руського воєводства, розбив під Злочевом татар, турецьких союзників, які воювали проти Собеського. Ян ІІІ не лише прикрасив замок, але й укріпив місто, і за його правління добре жилося міщанам Злочева, яким він надавав захист і які були дуже заможними, хоча й перебували в постійному страху, оскільки татари кілька разів спустошували всю околицю, а в 1690 році ледь не захопили в полон самого короля, який перебував у замку Злочева.

Легенда, яка зазвичай любить додавати до історичних пам'яток свої романтичні звістки, розповідає, що під Злочівським замком були величезні підземелля, які використовувалися для екскурсій, мали півмилі завдовжки і навіть проходили під ставом. Після смерті батька князь Якуб іноді зупинявся в замку, а в 1732 році він приймав у себе знаменитого чоловіка свого часу Томаша Вольського, великого мандрівника і відважного адмірала папського флоту.

Після смерті князя маєтки Злочува перейшли до споріднених князів Радзивіллів; замок, покинутий господарями та гостями, тепер стояв самотньо і почав руйнуватися, а через політичні зміни 1772 року мешканці містечка, які раніше займалися ремеслом і торгівлею, дуже збідніли. Замок переходив до інших рук, а жадібний один з нових спадкоємців замінив герб Собеського на знаменитий щит з гербом свого маловідомого і недостойного роду.

Крім розформованого піарівського згромадження у Злочові залишилися парафіяльний костел, монастир реформатів і василіанський костел за містом у мальовничому місці, два кам'яні костели, парафіяльна церква вірмен, які колись займали тут цілий квартал міста, і єврейська синагога.